Перспективи розвитку геостратегічної ситуації в АТР

Найважливішою пробле­мою формування і розвитку системи міжнародних відносин у Східній Азії є збалансування політики США щодо країн регіону, з одного боку, та рішучого прагнення КНР сформувати тут багатополюсний світ, уникнувши дестабілізації відносин і силового конфлікту із США — з іншого.

Динамічний розвиток КНР наприкінці XX — на початку XXI ст. дає підстави стверджувати, що вже в першій чверті поточного століття за нагромадженим силовим потенціалом країна зможе зрівнятися зі США і стати для них основним стратегічним конку­рентом не лише у Східній Азії, а й у світі в цілому.

Ситуація ускладнюється тим, що США довічно не зможуть забезпечувати силове домінування в АТР. Якщо, американські війська залишать регіон, тягар стримування Китаю буде перекладено на місцевих союзників США — Японію та Республіку Корея, відносини між якими не є безхмарними. Зберігаючи поки що свій контингент в АТР, США зміцнюють відносини із союзниками, зокрема ак­тивізують співробітництво на двосторонній основі в галузі роз­робки не тільки оборонних, а й наступальних видів озброєння. Високі темпи нарощування військового потенціалу демонстру­ють і решта країн АТР. Активна мілітаризація країн регіону, оче­видно, триватиме і надалі, тому, зважаючи ще й на високий тех­нологічний рівень і потужну фінансову базу країн-лідерів, а та­кож наявні проблеми у двосторонніх відносинах, майбутня стабільність і безпека в АТР виглядає непевною.

Окрім Китаю, важливим і потенційно провідним актором політичної сцени залишається Японія. І хоча наприкінці XX — на початку XXI ст. Японія не скористалася повною мірою мож­ливостями зайняти вакантні після розпаду геополітичних струк­тур періоду «холодної війни» позиції одноосібного лідера в Східній Азії, її стратегічна роль відтоді суттєво посилилася. Перспективи участі Японії у світовій політиці досі визначають­ся партнерськими відносинами із США. Національним інтересам Японії безпереч­но відповідає стабільна економічна і політична ситуація в регіоні. Її зовнішня політика спрямована передусім на забезпе­чення національної безпеки і динамічного господарського прог­ресу, зокрема надійного доступу до джерел енергопостачання і сприятливих умов експорту японських товарів та капіталу. Токіо зберігає мирні відносини з усіма державами, проте активно підтримує свій військовий потенціал на випадок виникнення у Східній Азії конфліктної ситуації. Головним інструментом зовнішньої політики Японії й надалі лишатимуться «несилові» важелі впливу в системі міжнародних відносин. Найважливіши­ми компонентами «несилового» арсеналу Японії є її фінансовий і промисловий потенціал, величезні капітали за кордоном, здатність спрямовувати потужні потоки прямих та портфельних інвестицій у розвиток інших країн, маніпулювати наданням еко­номічної допомоги, широкий доступ і стабільні позиції на рин­ках готових та високотехнологічних то­варів тощо. В умовах поглиблення глобалізації Японія отримує додаткову можливість справляти економічний вплив на політич­ну поведінку інших держав у відповідності з власними націо­нальними інтересами.