Індія як регіональна держава

Велика стратегія Індії ділить весь світ на три концентричних кільця. У межах першого кільця, що охоплює її безпосередніх сусідів, Делі домагається першості і права вето на втручання з боку третіх країн. У межах другого кільця, яке включає в себе так зване розширене сусідство в Азії і вздовж узбережжя Індійського океану, прагне врівноважувати вплив інших держав і не дозволяти їм утискувати її інтереси. У третьому кільці, що представляє собою всю світову арену, Індія намагається зайняти місце однієї з великих держав, ключового гравця у питаннях міжнародного миру та безпеки.

Історично 3 чинники заважали досягти цих трьох великих стратегічних цілей. По-перше, розділ південноазіатського субконтиненту за релігійним принципом (спочатку на Індію і Пакистан в 1947 р., потім на Індію, Пакистан і Бангладеш у 1971 р.) призвів до безперервного конфлікту з Ісламабадом і внутрішніх протиріч між індусами і мусульманами. Він також фізично відділив Індію від історично пов'язаних з нею країн, таких, як Афганістан, Іран і держави Південно-Східної Азії. Створення відверто ісламської пакистанської держави створило особливо глибокі проблеми для участі Делі у справах Близького Сходу. Подібні протиріччя в поєднанні з суперництвом великих держав на регіональному і глобальному рівнях сильно обмежили простір для маневру Індії у всіх трьох концентричних кільцях.

Другою перешкодою була соціалістична система, яка викликала неухильний економічний спад і, як наслідок, втрату впливу у роки, що послідували за здобуттям незалежності. Модель державного соціалізму призвела до того, що Індія стала уникати комерційних відносин із зовнішнім світом. У результаті країна виявилася відірвана від своїх природних ринків і культурно-родинних територій у межах розширеного сусідства.

Нарешті, холодна війна, яка вибухнула незабаром після надання Індії незалежності, штовхнула її в «обійми» Радянського Союзу у відповідь на підтримку Вашингтоном Пакистану і Китаю. У результаті країна опинилася у стані тих, хто зазнав поразки у великому політичному протистоянні другої половини XX ст. Хоча Індія і була найбільшою демократичною країною світу, в решті решт вона солідаризувалася з протилежним табором з більшості глобальних питань.

Останнє десятиріччя XX ст. звільнило щонайменше від двох з цих стримуючих факторів: державний соціалізм поступився місцем економічної лібералізації та відкритості по відношенню до глобалізації, а холодна війна завершилася. Делі раптово отримав можливість переглянути свою зовнішню політику – підготуватися до суперництва з Китаєм, змінити стратегічний підхід до інших сусідніх країн і налагодити тісну співпрацю з великими світовими державами.

Література:

1. Геополітика: Підручник / А.І. Кудряченко, Ф.М. Рудич, В.О. Храмов. — К.: МАУП, 2004. — 296 с.

2. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геполитика и политическая география: Учебник. — М.: Аспект-Пресс, 2001. — 479 с.

ЛЕКЦІЯ 11. АМЕРИКАНСЬКА ЗОНА ГЕОПОЛІТИЧНОГО ВПЛИВУ

План:

1. Північноамериканська інтеграція.

2. Поле геостратегічних інтересів США.

3. Геостратегічні пріоритети Канади і Мексики.

4. Бразилія – новий регіональний лідер.