Тема 20. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва

Основним завданням даної теми є аналіз зв'язків і залежне тей системи економічних законів, виявлення сутнісних хараь ристик механізму господарювання як способу функціонував економічних відносин. Механізм реалізації цих завдань розкр* вається в навчальній літературі [2, тема 15; 1, тема 20].

Господарському механізму належить важлива роль у функціс нуванні та розвитку будь-якої економіки. У загальній формі він < не що інше, як управляюча або регулююча підсистема економі«ної системи в цілому.

Господарський механізм — це система організаційно-еконс мічних форм господарювання, методів управління та правова норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержує! об'єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкр ної ситуації в народному господарстві.Разом з тим, господарський механізм, як і економічні відноси­ла невіддільний від продуктивних сил, з одного боку, і надбудо­ви -— з іншого. Він виражає і втілює їх тісну взаємодію.

Отже, господарський механізм є найважливішим елементом економічної системи. Якщо уявити сучасну економічну систему _яК змішану, то вона має містити такі самостійні підсистеми гос­подарювання: планову підсистему; ринок як самостійну підси­стему господарювання; традиційне (натуральне) господарство як підсистему господарювання. Кожній з окремих підсистем відпові­дає адекватний господарський механізм — державний регулюючий механізм; ринковий механізм саморегулювання; господарський ме­ханізм, що відповідає традиційному натуральному господарству.

Вивчаючи сутність господарського механізму, студенти повин­ні усвідомити, що він виявляється через його функції. До основ­них з них у політико-економічному аспекті належать:

• реалізація відносин панівного типу власності;

• поєднання і взаємодія продуктивних сил і економічних від­
носин;

• узгодження й забезпечення руху економічних інтересів;

• створення умов для розв'язання суперечностей;

«формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механіз­мом використання економічних законів.

Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на ґрунті таких основних принципів формування і функціонуван­ня господарського механізму, як системність, збалансованість, ефективність, соціальна спрямованість.

Характеристика механізму господарювачня як структурно-функціональної системи не може обмежуватися лише загальним розумінням його сторін. Вона має бути доповнена конкретними формами (елементами), що становлять структуру механізму гос­подарювання у своїй взаємній обумовленості.

Для розуміння структури господарського механізму необхідно виокремлення деяких моментів, що пояснюють її природу та по­рядок руху. По-перше, механізм господарювання виражає поверх­неві форми виробничих відносин, що входять органічною час­тиною до їх структури. По-друге, ці поверхневі форми, наповнені суттєвим змістом. По-третє, діалектика механізму господарю­вання полягає в тому, щоб розкрити його суттєвий зміст і відпо­відно до цього вдосконалювати його форми прояву.

Механізм господарювання як система організаційно-економіч­них форм включає такі структурно-функціональні підсистеми: планування, стимулювання, організацію, регулювання. Кожна з

цих форм, у свою чергу, виступає у безлічі інших форм, що вико­нують свої функції у власних взаємозв'язках, створюючи відпо­відні підсистеми механізму господарювання:

• підсистема планування — прогнозування, довгострокове, се-
редньострокове і поточне планування, директивне й індикативне
планування тощо;

• підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули
економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогре­
су, кредитно-фінансова система;

• підсистема організації — форми організації і управління ви­
робництвом з відповідною регламентацією прав та обов'язків
економічних суб'єктів.

За сучасних умов жодна країна з ринковою економікою не може вирішувати величезний набір соціально-економічних завдань, що стоять перед нею, без існування і взаємодії форм господарювання.

Економічна теорія довела, а практика підтвердила, що ринко­вий механізм повинен бути доповнений механізмом державного регулювання економіки. Він охоплює такі основні напрями:

♦ забезпечення правової основи і соціального клімату, що
сприяє ефективному функціонуванню економіки;

♦ компенсація негативних сторін ринку;

♦ проведення фіскальної політики — вилучення частки доходів
господарюючих суб'єктів з метою формування держбюджету тощо.

Таблиця 20.1