Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Повісті Г.Квітки-Основ’яненка
Найбільш відомими повістями є: Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов». Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. Ідейну основу повісті «Маруся» (1832) становить реальний життєвий конфлікт соціально-побутового змісту: на перешкоді до одруження закоханих стоїть перспектива важкої двадцятип'ятирічної солдатської служби для нареченого й злиденної долі жінки-солдатки для нареченої. Сюжет повісті — опоетизована історія чистого й вірного кохання сільської дівчини Марусі та парубка з міських ремісників Василя; завершення сюжету трагічне. Квітка-Основ'яненко створює яскраву картину життя, побуту, взаємин душевно багатих простих людей. Головні персонажі уособлюють ідею про високі моральні чесноти трудового народу, ідучи за традиціями сентименталізму, письменник наділяє Марусю й Василя надмірною чутливістю й душевною вразливістю. Василь, як і Маруся, змальований ідеалом як зовні, так і внутрішньо. Він чесний, скромний, щирий у почуттях, добрий, " працьовитий, розумний. І до танців, і до розмов, і до роботи — до всього він здатний. Такого хлопця поважають дорослі (бо й він їх шанує), з таким хочуть дружити молоді, такого наслідують дітлахи. На образах Марусі та Василя позначився вплив сентименталізму. Сентименталізм (з французької — чутливість) — літературний напрям другої половини XVIII — початку XIX ст., що характеризувався особливою увагою до духовного світу людини й відзначався ідеалізацією дійсності та перебільшенням почуттів. Сентименталісти вважали своїм завданням розчулити читача, викликати в нього співчуття до нещасної долі героїв. В українській літературі сентименталізм поєднувався з реалізмом у повістях Квітки-Основ'яненка «Сердешна Оксана», «Щира любов», «Маруся». Особливістю мови повісті «Маруся» є розчулений тон розповіді про зустрічі закоханих, розлучення, смерть Марусі, горе її нареченого та батька. «Щира любов»: взаємна любов Галочки(дівка на все село: працьовита, красива…) і офіцера Семена Івановича. Галочка не хоче виходити заміж за нього, бо не рівня. Виходить заміж за сироту Миколу, Семен Іванович, коли прийшов свататись, побачив її в очіпку – втік. Головні персонажі: майже ідеальні, такі ж як і в «Марусі». «Козир-дівка»: любов Ївги і Левка, який був наймитом у сім*ї. Брат Ївги – Тимоха (гуляка) часто підставляв Левка. 1 разу сам вкравши гроші з батькової скрині знову всю вину поклав на Левка, якого одразу ж заарештовують. Ївга робить все можливе, щоб його випустили на волю. В самому кінці – весілля закоханих. «Сердешна Оксана»: Оксана: дівка на все село(працьовита, красива…-те, що і в попередніх творах: ідеалізація) закохується в капітана, який обіцяє одружитись, але не дотримується слова. Оксана разом з дитиною втікає від нього і біжить до рідного села. Матір її прощає.
|