Тема. КаЧенята

програмовий зміст: вчити дітей співвідносити цифру з числом та число з цифрою; уточнити знання про частини доби; закріплювати вміння розріз- няти предмети за величиною; вправляти в обведенні контурів цифр олів- цем; розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять; виховувати стійкий інте- рес до занять із математики.

матеріал: качка; 5 каченят; цифри; сорочки; хмаринка; їжачок; дерева;

умовна мірка; 3 хатки; грамзапис.

Хід заняття

— Біля невеликої річки у кошиках жила качка з каченятами. Качка була яка? (Велика.) А каченята? (Маленькі.)

— Порахуйте, скільки каченят було у качки. (П’ять.)

— Пішли каченята купатися. Одні з них пірнають і їх зовсім не видно, а інші плавають на поверхні води. Розвеселилися каченята. Давайте ми бу- демо поводитися тихо-тихо, щоб їх не налякати, очима будемо рахувати, а цифрою показувати, скільки каченят плаває на воді. (Діти виконують за- вдання.)

В хвилях синьої ріки

Прала качка сорочки, Сорочки жовтенькі Каченят маленьких. Розступаються хмарки, Сонце сушить сорочки.

— Порахуємо, скільки сорочок випрала мама-качка. Гляньте: в небі хмар- ка-пустунка перетворюється на різні цифри.

Давайте впізнавати цифри.

Раптом із-за гаю

Вітер прилітає:

— Ну й гарненькі сорочки! От якби й мені такі. Засвистів, схопив, поніс

За галяву та за ліс.

Качка каже: — Любі діти, Треба вітра розшукати, Всі сорочечки забрати.

— Допоможемо? Тоді в путь.

У гаю живе кравчиха —

Добра, вміла їжачиха.

— Запитаймо її, де живе вітер.

Ї ж а ч и х а. Ви шукайте вітра в полі, там, де верби і тополі, його хатка за найвищим деревом.

— Давайте знайдемо найвище дерево. (Діти, міряючи умовною міркою, знаходять найвище дерево.) Гляньте, за деревом не одна хатка, а декілька. В якій же з них живе вітер?

— Хмарко, хмарко, де живе вітер?

— У найбільшій хатинці.

— Знайдемо ж найбільшу хатинку способом прикладання.

Сонця блиск зненацька зник,

Срібний дощик-жартівник З голови почав до п’ят Поливати всіх малят.

гра «сонечко та дощик»

— Гляньте: вітер вже прилетів у свою хатинку, тож попросимо у нього сорочки для каченят. Він згоден нам їх віддати, але хоче послухати казоч- ки про ранок, день, вечір, ніч. І ви послухайте. Сіли тихенько, заплющили оченята й уважно слухаймо!

(Матеріал для грамзапису)

Ранок. Ми кажемо: настав ранок. Прокинувся, виліз з-під теплого сизо- го туману, умився стуленою прозорою росою та й покотився по землі. Справ у такий час багато: слід розбудити всіх соньків, нагадати вітерцю, щоб по- витирав своїм рушничком умиті росою горобинки, зірочкам погасити ліх- тарики.

Розбудив сонечко, умив сріблястою росою траву-мураву, поналивав у крихітки-глечики роси, щоб напитися мурашкам, жучкам, павучкам, бо- жим корівкам. Пороздавав нотну грамоту пташкам, ще й наказав: «Співай- те, нашу Землю звеселяйте». І повернувся в ліжечко. «Ху!» — стомився.

День. День-красень у золотій короні походжає, всім догоджає. Для всіх сонечком світить. Лоскоче вітерцем листя і трави, поливає дрібним дощи- ком все, зазирає у віконечко, не дає спати. Любить роботящих, соньків від- риває від ледачої подушки. До вечора натомиться і сам спати лягає, золоту корону знімає і ховає її в темному лісі.

Вечір. Дідусь-вечір приходить тихо. На плечі накидає м’які теплі ков- дри, співає колисаночки. Люляє зайчика, оленя, котика, поросятка. Вкла- дає в ліжечка жучків, павучків, метеликів, пташок. А лисичку, їжачка, сову будить на полювання. Розносить у кухликах росу і сіє її крізь сито — на вми- ваннячко.

Ніч. Ніч — красуня-чарівниця. Візьме плетений із лози кошик, повний снів, сяде на хмарку та й гойдається, аж поки сама не засне. Кошик тоді па- дає, а з нього розлітаються по землі сни.

— Сподобалося вам, малята? І вітру теж казочка сподобалась, віддав він качці сорочки для каченят. А щоб вони знали, де чия, і ніколи не плутали, обведемо на сорочечках цифру та заштрихуємо її. От і буде кожна сорочеч- ка свій номер мати. Мама-качка та каченята дуже всім нам дякують.