Корекційно-розвиваючі завдання.

Школа повинна не тільки формувати знання, уміння та навички учнів, виховувати їх, але й одночасно сприяти розвиткові дітей. Поняття “навчання, що розвиває” закладає основи самостійного мислення учнів. Важливу роль у розв’язанні питання про значення навчання для розвитку дитини відіграли ідеї Л.С.Виготського, який вважав, що добре організоване навчання іде попереду розвитку і будується на тих психічних функціях, які ще не визріли. В концепції Л.С.Виготського велике значення має вчення про два рівні розумового розвитку дитини. Перший рівень – його актуальний розвиток, другий – зона наближчого розвитку. Роль навчання полягає в тому, що воно створює зону наближчого розвитку, яка переходить в актуальний розвиток. Це положення залишається вірним і коли мова йде про дітей, що навчаються в допоміжній школі, тому що “в процесі навчання і завдяки йому у дітей-олігофренів виявляються потенційні можливості розвитку, використання яких в деякій мірі сприяє компенсації дефекту”.

Процес навчання кожному предмету в допоміжній школі носить розвивальний характер і, враховуючи контингент учнів, одночасно має корекційну спрямованість,. При навчанні історії корекційно-розвивальні завдання визначаються особливостями розвитку учнів, і реалізація цих завдань повинна бути спрямована на розвиток пізнавальної діяльності, мови, емоційно-вольової сфери, їх особистісних якостей з урахуванням як типових загальних закономірностей розвитку дітей з порушенням інтелекту, так і структури дефекту кожного учня.

В процесі навчання історії в допоміжній школі розв’язуються такі корекційно-розвиваючі завдання:

1. Розвиток і корекція уваги. Увага є обов’язковим компонентом навчально-пізнавальної діяльності. Враховуючи нестійкий характер уваги школярів з порушенням інтелекту, учитель історії повинен проводити роботу по її корекції і розвитку. Формування інтересу до предмета, створення на уроці атмосфери доброзичливості до виконання завдань будуть сприяти підтримці уваги учнів на уроці.

Історичний матеріал цікавий і різноманітний за змістом. На одному уроці часто перемежовуються сюжетний виклад захоплюючої події (наприклад, воєнних походів Київських князів) і пояснення менш цікавого матеріалу (наприклад, прийняття першого п’ятирічного плану), тому важливо розвивати такі якості довільної уваги учнів, як стійкість, розподіл, переключення. Для цього необхідно урізноманітнювати джерела знань і прийоми навчальної роботи, поступово збільшуючи довгочасність однієї діяльності. Так, наприклад, від вибіркового читання невеликих фрагментів тексту по завданню вчителя можна поступово підводити учнів до самостійного прочитування тексту підручника, допису з газет, розгляданню картини, щоб потім провести бесіду по обговоренню виучуваного матеріалу.

2. Розвиток і корекція сприймання. Учні на кожному уроці історії знайомляться з різноманітними подіями, явищами, діячами, і все це розглядається у безперервному русі (кожний урок – нова тема), тому історія належить до предметів, де дуже важлива повноцінність сприймання того, що відбувається (без цього не можна засвоїти процес розвитку суспільства, особливості життя в різні епохи). Враховуючи порушення сприймання в учнів, учитель повинен, перш за все, повідомляти конкретні, образні повідомлення, відділяючи головне від другорядного. Мова вчителя і учнів, що відповідають, не повинна втомлювати слух напругою та голосністю, монотонністю. Необхідно пам’ятати, що погано сприймаються і втомлюють зір дрібні та нерозбірливі записи на дошці, демонстрування посібників, які важко розглянути, тому вчитель повинен прискіпливо підходити до наочного оформлення уроку історії.

3. Розвиток і корекція уяви. Уява збагачує діяльність інших психічних процесів, нерозривно пов’язаних з мисленням, пам’яттю і важлива само по собі, тому її також необхідно розвивати в процесі навчання історії. Історія знайомить школярів з подіями минулого, і повнота їхнього сприйняття досягається за допомогою уяви учнів; іноді вона змінює уявлення, модернізує їх, тому вчитель повинен проводити корекційну роботу з попередження виникнення невірних уявлень чи їх виправлення, даючи, перш за все, точний опис об’єктів, учасників і ходу самих історичних подій, привертаючи різнобарвні засоби наочності для створення вірних образів.

Учитель, що викладає історію в допоміжній школі, добре знайомий з труднощами, що виникають через слабку розвиненість уяви учнів навіть старших класів. Прийоми, що сприяють розв’язанню задачі, можуть бути такими:

а) оповідання про уявну мандрівку в часі (наприклад, слов’янське поселення) або в просторі (наприклад, мандрівка по карті по будовах нових п’ятирічок). Учні разом з учителем уявляють, яким транспортом можна відправитись у мандрівку в далеке минуле, що можна побачити надзвичайного в житті предків і т.п.

б) екскурсії по місту, в музеї. Пам’ятки минулого, що збереглися, побачене учнями під час екскурсій цікавіші за плідну роботу на уроках при закріпленні пройденого матеріалу на основі краєзнавства рідного краю.

в) читання художньої та науково-популярної літератури дає додаткові відомості, які також будуть сприяти розвиткові уяви. Учитель може зачитати невеликий фрагмент з книги і запропонувати учням продовжити оповідання чи звернутися до них з питанням і “Подумайте, до чого це могло привести? ” і т.п.

г) знайомство з витворами мистецтва, перегляд кінофільмів, діафільмів дозволяє накопичувати зорові образи, на які в подальшому можуть спиратися учні.

4. Розвиток і корекція пам’яті. Учні повинні пам’ятати про події, місце і час їх звернення, учасників (тобто факти, дати, географічні назви, імена) і відновлювати накопичені знання. Більшість учнів допоміжної школи мають тенденцію заучувати, механічно запам’ятовувати матеріал без його осмислення. Учитель повинен не тільки продумати методику викладу матеріалу, а у роботу з його розбору, узагальнення і закріплення безпосередньо на уроці. Досягається це за допомогою таких прийомів:

а) виклад матеріалу за планом (план може бути записаний на дошці);

б) уміла побудова розповіді, її емоціональність, виділення головного у змісті, спирання на наочність;

в) пояснення історичних термінів – понять, їх запис на дошці чи на картках;

г) запис дат, назв, імен;

д) націлення учнів на те, що треба міцно запам’ятати і для чого це потрібно;

е) добре проведене закріплення матеріалу на уроці;

ж) неодноразове повернення до пройденого в зв’язку з вивченням нового матеріалу;

з) обов’язкове виконання домашніх завдань;

і) систематизація знань учнів на повторювально-узагальнюючому уроці по темі програми;

к) опір на знайомі наочні засоби чи на план при відновлюванні знань учнями; використання з цією метою пам’яток.

Прикладом може служити пам’ятка з планом розповіді про хід битви:

- підготовка до битви,

- початок битви,

- дії козаків у вирішальний момент битви,

- кінець битви (перемога чи поразка), його причини,

- значення перемоги (чи причини поразки).

5. Розвиток і корекція мислення. Історичний матеріал вимагає глибокого осмислення, що є складним завданням для учнів допоміжної школи, тому, що їх мислення інертне, вони погано розуміють навчальний матеріал, що їм подають. Враховуючи цю особливість мислення розумово відсталих дітей, учитель повинен прискіпливо відбирати факти і явища, що їм сповіщаються, і добре продумувати форму свого викладу; тільки гранично ясна, чітка, проста розповідь може бути доступна учням - вважають спеціалісти.

Для розвитку і корекції мислення учнів допоміжної школи необхідно ставити перед ними такі пізнавальні завдання, які постійно вимагали б певного інтелектуального напруження, заставляли б дитину думати. Н.Б.Лур’є вважає, що поряд з питаннями, що вимагають роботи пам’яті, дуже корисно з метою корекції мислення дітей ставити такі питання, коли на основі старих, відомих зв’язків треба утворити нові зв’язки, наприклад: “Чому ми вважаємо, що після відміни кріпацтва життя селян не покращилось? ”. Ці питання можуть ставитись як при повторенні старого матеріалу, так і в процесі викладу вчителем нового матеріалу, а також при закріпленні матеріалу”.

Учні допоміжної школи погано здійснюють “перенос” засвоєних знань на аналогічні факти і явища. Так засвоївши причини боротьби Богдана Хмельницького та знаючи, чому вона потерпіла поразку, учні не можуть використати ці знання при вивченні подій Переяславської Ради.

Учитель повинен враховувати цю особливість і допомагати учням встановлювати потрібні зв’язки і відносини між історичними подіями. Допомогти в цьому може порівняльна таблиця, яку колективно склали на уроці під керівництвом учителя.

З метою розвитку мислення доцільно повертатись до одного й того ж факту, по-різному формулюючи питання.

Велика роль повторювально-узагальнюючих уроків у корекції мислення учнів допоміжної школи, тому що для того, щоб систематизувати і узагальнити знання по великій програмній темі, необхідно розвивати всі мислительні операції учнів; учити розуміти зміни, що відбулися в країні за довгий період, пояснювати причини цих змін.

6. Розвиток і корекція мови. Кожен учитель історії знає, як важко буває учням з порушенням інтелекту висловити свою думку, зв’язно передати зміст оповідання. Нерідко знаючи матеріал, учень, тим не менш, не може послідовно і зв’язно викласти його. Тому робота над корекцією мови учнів повинна займати на уроках історії велике місце. Для цього використовуються зовнішні опори, що полегшують оповідання (історичні картини, ілюстрації підручника).

Учні допоміжної школи, які відчувають труднощі самостійно викладати свої думки, справляються з цим значно легше, коли учитель ставить їм питання. “Доцільно використання картин і питань як засобів полегшення. Мовленнєве висловлювання дитини повинно бути щабелем для переходу до викладу матеріалу без цих зовнішніх опор” – вважає Н.Б.Лур’є. Відмічаючи в учня, який раніше зовсім не міг відповідати без запитань, певне просування вперед, учитель скорочує кількість питань і формулює їх так, щоб відповідь на кожне запитання являв собою декілька розгорнутих речень. Таким чином: відповіді учня повинні поступово наближатись до самостійної розповіді. Необхідно пам’ятати, що надмірне використання допоміжних засобів для мовленнєвого розвитку дитини може стати гальмом в розвитку її мислення та мови.

На уроках історії в допоміжній школі повинна вестись робота з розвитку таких якостей мови учнів, як:

а) змістовність (по можливості правильне, повне, конкретне висвітлення теми);

б) логічність (послідовність викладу, узагальнення фактів, формулювання висновків);

в) багатство мови (образне і яскраве висловлення думок)

г) правильність (дотримання норм літературної мови, її чистота);

д) специфічні для історії якості мови (стиль викладу та термінологія повинні відповідати виучуваній епосі);

е) різні види викладу (опис, пояснення, оповідь);

ж) уміння відповідати на запитання коротко і розгорнуто (задавати їх, складати план, обговорювати прочитане).

Мова вчителя повинна мати указані якості, тому, що вона служить зразком для учнів. Доцільно вводити чітко відібраний мінімум нових слів та історичних термінів, розширюючи поступово словник учнів. Не треба користуватись складними синтаксичними конструкціями. Темп мови слід міняти в залежності від змісту матеріалу.

Необхідно розвивати і письмове мовлення учнів. Це пов’язане з тим, що на уроках історії вони ведуть записи; складають тестові таблиці; ведуть словарну роботу; виконують невеликі письмові роботи.

Словникова робота пронизує весь процес навчання історії. Мета її – формування уміння активно і правильно користуватись історичними термінами. Учитель називає і записує нові історичні терміни, що виражають поняття, над якими належить працювати; пояснює ці поняття, добиваючись від учнів правильної вимови, написання та вживання історичних термінів.

Крім того, можуть бути і такі завдання з розвитку мовлення, як пояснення слів і виразів наприклад, як ви розумієте фразу: “У нас немає більше царя! Геть самодержавство! ”, “Що таке монголо-татарське іго? ”; підбір прислів’їв і приказок по темі і їх пояснення (наприклад, пояснити приказку: “Хто з мечем до нас прийде, від меча і загине”); добір до історичного терміну споріднених слів (наприклад, до слова “козак” і т.д.).

7. Розвиток і корекція емоціонально-вольової сфери. У фактах минулого учні допоміжної (допомiжної) школи вчаться бачити боротьбу добра і зла, справедливості та несправедливості; розрізняють трударів та нероб, захисників Вітчизни та її ворогів і т.п. При правильній подачі та дозуванні матеріалу, емоціонально насиченого та підкріпленого наочними засобами, в учнів виникає своє ставлення до подій та їх учасників: ненависть до пригноблювачів, співчуття до пригноблених, повага до результатів людської праці, гордість за досягнення, любов до Батьківщини і т.п. Це значить, що учні не тільки розуміють матеріал, а й емоційно відгукуються на нього, проявляють бажання визначати, що буде далі.

Таким чином, корекційна робота в допоміжній школі проходить через усю систему навчання та виховання і, зокрема, через уроки історії та позакласну роботу з предмету.

3. Зміст історії як навчального предмета в допоміжній школі.

Зміст навчання і в загальноосвітній, і в допоміжній школі відображує навчальні плани і програми. Навчальним планом допоміжної школи передбачено вивчення історії з 7 по 9 клас і відводиться на цей предмет 2 години на тиждень (68 годин на рік). Навчальний план реалізується через програми виучуваних предметів, що визначають обсяг і зміст знань та перелік умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні по предмету. Програма як державний документ складається з пояснювальної записки і власне програми, що розподіляє матеріал по класах.

Для допоміжної школи з історії, як і з всіх інших предметах, є особлива програма, що різниться з програмою вивчення історії в загальноосвітньої школі. У допоміжній школі не вивчається всесвітня історія (історія стародавнього світу, середніх віків, нового та новітнього часу). Такий підхід до вивчення історичного матеріалу визначається тим, що школярі з порушенням інтелекту не взмозі оволодіти систематичними курсами через стійке порушення пізнавальної діяльності. Але за три роки навчання історії вони можуть засвоїти найбільш важливі події та явища на доступному для їх розуміння рівні.

Програма з історії для допоміжної школи має таку структуру:

- пояснювальна записка, в якій розкриті мета і завдання вивчення історії. Відмічаються особливості викладання предмету, даються методичні рекомендації вчителям;

- власне програма, що визначає класи, в яких вивчається предмет, кількість годин на тиждень, відведених на його вивчення (з указанням годин і розкриттям змісту); повторення на початку і в кінці кожного року, основні вимоги до знань і умінь учнів по роках навчання.

В пояснювальній записці до програми відмічається, що в курсі “Історія України” для учнів з порушенням інтелекту доцільно зосередитись на великих історичних подіях вітчизняної історії, життя, побуту людей даної епохи. Дати чіткий образ найбільш яскравої події та видатного діяча, що уособлює даний період історії. Такий підхід до періодизації подій, на думку авторів, буде сприяти кращому запам’ятовуванню їх послідовності, що полегшить і прискорить формування знань.

У програмі з історії для допоміжної школи реалізуються основні принципи побудови шкільних програм:

1.Лінійність – головний принцип побудови програми, що відбиває специфіку предмета історії (всі події та явища вивчаються в хронологічній послідовності, фактичний матеріал не повторюється в наступному класі на більш складному рівні.

2. Елементи концентризму в програмі прослідковуються у ведучих ідеях і поняттях, що проходять через весь курс історії; їх збагачення і розвиток здійснюється на основі нового фактичного матеріалу, вивченого в кожному класі (до таких понять, наприклад, належить поняття: “держава”, “боротьба за незалежність”, “праця”, “культура” і т.п.

3. Науковість змісту. Програма відображає стан сучасної історичної науки, у зв’язку з цим частково передбачений зміст і структура курсу історії: у порівнянніз попередніми програмами виключений матеріал, що зайво детально і тенденційно висвітлює класову боротьбу, революційні події, роль комуністичної партії в ХХ столітті, сталінськi репресій, події громадянської війни 1918-1920 рр., соціалістичне будівництво в роки перших п’ятирічок; більш детально вивчаються питання культури.

Реалізуючи принципи науковості, програма орієнтує учнів на знайомство з тим, що таке історія, що вивчає історична наука, як і з яких джерел ми знаємо про життя людей у минулому. Зв’язок шкільного предмета історії з історичною наукою заключається і в тому, що школярі оволодівають історичною термінологією, звертаються до історичних документів, вчаться аналізувати та оцінювати виучувані факти, дотримуючись принципу історизму.

4. Сполучення регіонального та місцевого компонентів у програмі. Весь історичний матеріал представлений не тільки вітчизняною історією, але й історією краєзнавчою (місцевою). У пояснювальній записці, до програми з історії вказується, що історико-краєзнавчі відомості про життя, побут, звичаї людей являються важливою складовою частиною курсу, тому особлива увага приділяється краєзнавчій роботі з використанням місцевого історичного матеріалу. Краєзнавча робота служить активним засобом формування громадянських якостей учня. Програма лише взагалі орієнтує учителя на включення краєзнавчого матеріалу в уроки історії.

5. Доступність, систематичність, послідовність програмного матеріалу для учнів з порушенням інтелекту, в першу чергу, забезпечується учителем на уроці. У пояснювальній записці, дані методичні рекомендації для вчителів, враховувати які необхідно при підготовці до уроків. Програма будується з урахуванням особливостей пізнавальної діяльності учнів, визначає співвідношення теоретичного і фактичного матеріалу.

Програмою передбачено послідовне вивчення подій з найдавніших часів до сучасності (тобто хронологічна послідовність); 2 години на тиждень відводиться на цей предмет у кожному класі (7, 8 і 9).

Курс історії починається із “Вступу”, що знайомить школярів з новим предметом та джерелами пізнання історичного минулого. Увесь фактичний матеріал систематизований: у кожному класі вивчається декілька тем, на які відведена певна кількість годин, передбачене повторення на початку року та в кінці за рік. Визначені основні вимоги до знань, умінь і навичок учнів.

6. Рівневий підхід до формування історичних знань. Такий підхід є доцільним і необхідним в умовах допоміжної школи, тому що він основується на врахуванні типологічних та індивідуальних особливостей учнів і передбачене тільки різний ступінь засвоєння одного матеріалу, але також матеріал для обов’язкового вивчення і додатковий, розрахований на сильних учнів, на тих, хто цікавиться історією.

7. Реалізація міжпредметних зв’язків. Для формування системних знань, світогляду учнів допоміжної школи необхідне встановлення міжпредметних зв’язків. Вони повинні встановлюватись за загальними для ряду предметів фактами поняттями за формуванням умінь та навичок навчальної праці. У новій програмі з історії на відрізність від попередньої не виділені особливим чином міжпредметні зв’язки, але вивчення історичного матеріалу засноване на знаннях та уміннях, які учні набули на інших предметах: на уроках читання (уміння працювати з друкованим текстом), української мови (збагачення словника), математики (вивчення одиниць виміру часу), географії (робота з картою), ОМ (знайомство з мистецтвом) і т.п. З іншого боку, історичні знання учнів також знайдуть застосування при вивченні на уроках літературного читання творів історичної тематики або при вивченні на уроках суспільствознавства правових питань і т.д.

8. Корекційна спрямованість навчання історії в допоміжній школі. Програма з історії орієнтує учнів не тільки на розв’язання навчальних та виховних завдань; одночасно з оволодінням історичним матеріалом і на його основі необхідно розв’язувати корекційно-розвивальні завдання і, в першу чергу, завдання розвитку мислення і мовлення школярів з порушенням інтелекту. Корекційний вплив вивчаємого матеріалу на особистість учнів, формування громадянських якостей буде сприяти підготовці до самостійного життя, соціально-трудової і правової адаптації випускників допоміжної школи.

Зупинимось коротко на характеристиці змісту курсу історії допоміжної школи. Вивчення історії в 7 класі починається зі “Вступу” призначення якого полягає в тому, щоб познайомити учнів з новим предметом, джерелами (речовими, усними, письмовими), по яких вчені-історики узнають про життя людей в минулому, а також навчити працювати з підручником історії, історичної карти, “стрічкою часу”. Фактичний історичний матеріал, виучуваний у 7 класі, охоплює період з давніх часів до кінця ХYI віку і представлений такими темами:

- Від найдавніших часів до встановлення державності – 11 годин

- Виникнення давньоруської держави – 8 годин

- Розквіт давньоруської Київської держави – 9 годин

- Падіння Київської держави – 3 години

- Галицько-Волинська держава – 4 години

- Початок Речі Посполитої – 6 годин

- Виникнення українського козацтва- 6 годин.

Матеріал цікавий і різноманітний за змістом, він допомагає учням уявити життя, побут, заняття людей у далекому минулому, культурні досягнення, процес розвитку держави і боротьбу народу за свою незалежність, має великий виховний потенціал.

У 8 класі учні знайомляться з подіями кінця ХVI – початку ХХ століття. Цей матеріал представлений такими темами:

- Козаки в боротьбі за свободу – 2 години

- Початок визвольної війни українського народу – 6 годин

- Гетьманщина – 5 годин

- Кінець козацького устрою – 6 годин

- Культура козацької України – 5 годин

- Славетні імена – 5 годин

- Ті, що розбудили народ від тяжкого сну – 7 годин

Навчальний матеріал дає можливість побачити процес розвитку української держави, її зміцнення у зв’язку зі внутрішньою і зовнішньою політикою, знайомить з великою кількістю імен видатних історичних діячів (полководців, учених, політиків, діячів культури і т.д.)

В 9 класі учні вивчають події, що відбувалися в історії країни в ХХ столітті. Матеріал представлений такими темами:

- На руїнах Російської імперії – 4 години

- Українська народна республіка – 4 години

- Перші роки радянської влади в Україні – 6 годин

- Україна в огні – 10 годин

- Сучасна Україна – 6 годин

- Основи правових знань – 28 годин

Вивчаються великі війни ХХ віку, особливо детально – Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу. Вивчення післявоєнного періоду з 1945 року по цей час в умовах допоміжної школи носить оглядовий характер, але дозволяє на доступному для учнів рівні ввести їх в коло проблем сучасного суспільного і державного розвитку України.