Фрагментарність та не розчленованість історичних знань.

В результаті ураження ділянок кори головного мозку і недостатнього розвитку здатності вибірково черпати інформацію з навколишнього світу, учні допоміжної школи навіть у старших класах з трудом здійснюють розумові операції, які потребують хоча б елементарного аналізу, тобто розчленування того, що відомо, на окремі схожі явища, виділення групи фактів за однією конкретною ознакою. В результаті цього вони легше засвоюють кремі слова, предмети, яскраві враження, не вміючи самостійно знайти їх місце в події або явищі.

Так, учням 7 класу важко буває на вступному уроці історії самим визначити, чим вони будуть займатися. На питання вчителя: “Що ви знаєте про історію нашої країни? ”, вони говорять, як правило, фрагментарно або не точно:

- Наша країна найбільша.

- Наша країна називається Україна.

- У нашій країні багато озер і рік.

-... І залізниць, і метро.

- За нашу країну воювали з німцями солдати.

У цих відповідях учнів не розділені історичні та географічні відомості (географія вивчається з 6 класу), зустрічаються фактичні й хронологічні помилки, побутове розуміння слова “історія” як цікавого випадку, події.

Характерний приклад, пов’язаний з фрагментарністю історичних знань учнів з порушенням інтелекту проводить Н.Б. Лур’є у статті “Питання викладання історії в допоміжній школі”. Він пише: “У 7 класі учні знайомилися з життям кріпосних селян. З розповіді вчителя вони дізналися про те, що собою являло житло селянина – стара хата з похилою солом’яною стріхою, з пристарілих від часу напівгнилих колод, з топкою “по-чорному”. Коли через відсутність пічної труби дим виходив прямо у вікна та двері, залишаючи в приміщенні чорний наліт кіптяви”.

На наступному уроці учениця так характеризувала житло селян: “Селяни жили у бідних старих хатах без вікон, без дверей і труб”. Перша половина відповіді збіднення, але правильно передає сенс, у другій половині укладена безглуздість. Але коли увагу учениці більше звернено на цю частину відповіді і її запитали, чи справді вона бачила на картині, що хати селян були без вікон і дверей, то учениця впевнено відмовилася від такого визначення і заявила, що, звичайно, у хатинки були й вікна, і двері.

Чому ж дівчинка дала раніше безглузду відповідь? Як відомо, учні допоміжної школи сприймають матеріал фрагментарно, у них порушена здатність до цілісного, узагальненого сприйняття. У даному випадку учениця “вихопила” кілька таких фрагментів, які вона потім механічно з’єднала.

Справді, коли дітям пояснювалося опалення “по-чорному”, то вказувалося на відсутність пічної труби. Говорилося, що дим виходив через вікна і двері. Таким чином, у свідомості учениці утворився і закріпився зв’язок “вікна – двері – труба”. Крім того, у дівчинки стійким було уявлення, що селяни жили погано, бідно, тому що у них нічого не було. Тому вона з легкістю сформулювала відповідь: “У хатах не було ні вікон, ні дверей, ні труб”.

Отже, з огляду на цю особливість учнів з порушенням інтелекту, учитель повинен давати точний опис історичних фактів, відмежовуючи їх від інших об’єктів пізнання, не затримуватися на окремих, хоча б і дуже яскравих ознаках, давати, головним чином, тільки ті, які виявляють сутність події або явища.

Слід звернути увагу і на те, що часто зустрічається при вивченні історії в допоміжній школі, а саме: зміщення уявлень, що виражається в довільному перенесенні осіб, подій, явищ у просторі та часі. Учні з порушенням інтелекту не в змозі зрозуміти віддаленість історичних подій, їх тривалість, в результаті чого у них спостерігаються безглузді перестановки, наприклад, такі як:

- Б.Хмельницький звільняв Батьківщину від нiмецького ярма.

- Т.Шевченко – видатний росiйський поет.

- Козаки виборювали державу від поляків і нiмцiв.

Тому на кожному уроці учні повинні чітко уявити собі місце та час дії, зовнішній вигляд людей, предмети їх побуту, озброєння і т.д.