Особливості засвоєння історичних знань учнями з порушенням інтелекту.

Перш ніж говорити про особливості засвоєння історичних знань учнями з порушенням інтелекту, треба чітко уявляти, що ж таке історичні знання? У чому їхня специфіка у порівнянні з математикою, граматичними чи іншими знаннями?

Знання - це головний елемент змісту історичної освіти як у загальноосвітній, так і в допоміжній школі. Вони концентрують в собі соціальний досвід людства і потрібні для правильного розуміння різнобарвності, складності і протиречивості подій та явищ сучасного життя. Знання історії – важливий фактор виховання особистості та формування світогляду учнів.

Методисти-історики виділяють функції історичних знань та їх структуру.

Історичні знання в процесі навчання виконують ряд функцій і спрямовані на створення уявлень про історичну дійсність, наукову картину розвитку людського суспільства, орієнтовної основи дії (вказівка на те, як треба вчиняти в процесі оволодіння знаннями: визначити явище, виявити його сутність, провести порівняння), емоційного, особистісного ставлення до дійсності, що пізнається, тобто через історію здійснювати виховання особистості.

Вивчаючи історію, школярі знайомляться з подіями, предметами минулого, з людьми, що діяли в різні епохи. Події в суспільно-історичному процесі вершаться в просторі та часі. Локалізація фактів у часі вимагає від учнів знання хронології, а локалізація в просторі – знання історичної географії.

Події, хронологія, історична географія пізнаються через конкретні емоційно-забарвлені образи і становлять перший компонент структури історичних знань – історичні уявлення.

Від створення образів про історичні факти учні переходять до пізнання їхньої внутрішньої суті та до встановлення взаємозв’язків між ними. Другий компонент історичних знань – історичні поняття.

Пояснення сутності історичних фактів та історичних процесів здійснюється через систему понять, законів і формування розуміння закономірностей історичного процесу, що становить третій компонент структури історичних знань.

В структуру історичних знань входять засоби дії з історичним матеріалом. Школярі вивчають історичні факти, відтворюють і вчаться застосовувати раніш отримані знання. На основі знань про засоби дій учні опановують необхідні уміння і навички, підвищується рівень їх пізнавальної діяльності.

Знання вчителем ролі, функцій і структури історичних знань дозволяє ефективно реалізувати мету навчання, виховання і розвитку учнів.

Змістовна сторона історичних знань також відрізняється більшою різноманітністю. Це події і явища соціально-економічного життя (розвиток господарства в різні історичні епохи, положення різних соціальних груп і класів); політичні події і процеси (розвиток революційного руху, боротьба за незалежність); досягнення культури (дерев’яна і кам’яна архітектура, розвиток живопису, книгодрукування і т.п.)

Але, незважаючи на елементарний курс історії в допоміжній школі, на уроках діти з порушенням інтелекту вчаться розуміти вчинки людей, аналізувати події і явища, маючи справу, головним чином з їх словесним зображенням. При цьому чуттєве сприймання грає допоміжну роль, тому, що за допомогою вчителя учні 7-9 класів можуть вже виділити з оточуючого середовища факти і явища, які характеризують життя людей, їх працю, боротьбу в минулому і сьогодні. Тому дуже важливо на уроках історії привчати школярів замислюватись над поясненням вчинків людей, вчитись на позитивних прикладах.

При вивченні історичного матеріалу необхідно витримати ряд умов:

- вивчення життя і діяльності людей повинне вестись в хронологічній послідовності з одночасним з’ясуванням впливу змін в праці на рух суспільства;

- подія повинна бути завжди віднесена до відповідного місця і часу;

- учнів слід постійно підводити до висновку про те, що всі зміни в суспільстві проходять не самі по собі, а є результатом дій багатьох людей, серед яких значиме місце посідають видатні історичні діячі.

Поняття і засвоєння історичних знань – процеси, пов’язані між собою Ступінь поняття навчального матеріалу накладає відбиток на глибину, міцність знань. Найбільш повну і систематизовану характеристику поняття навчального матеріалу учнів з порушенням інтелекту дає в своїй роботі Я.Василевська.

Історичні події і явища, які учні отримують на уроках, часто віддалені від сьогоднішнього дня на роки, десятиріччя, віки, тому важко сприймаються учнями допоміжної школи і нерідко залишаються абстракціями.

“Зважаючи, що основним недоліком пізнавальної діяльності розумово відсталих дітей є порушення абстрагування і узагальнення, тобто таких процесів, які є першочерговими при сприйнятті історичних знань, можна зрозуміти складність навчання історичному матеріалу наших учнів”, - відмічає Є.Т.Голікова.

Для того, щоб допомогти учням з порушенням інтелекту засвоїти мінімум історичних знань, передбачених програмою, вчитель повинен продумано організувати їх діяльність на уроці. Для цього йому необхідно чітко уявляти особливості засвоєння історичних знань учнями.

Однією з особливостей дітей з порушенням інтелекту є їх схильність до чуттєвого пізнання світу (роботи В.Г.Петрової, І.М.Соловйова, Ж.І.Шиф та ін). Проте можливості вдосконалення сенсорної діяльності учнів допоміжної школи більш широкі, ніж розвиток їх інтелектуальної діяльності. Це відноситься і до навчання історії. Вводячи школярів у світ складних суспільних відносин окремих епох, учитель повинен забезпечити умови для виникнення у них відповідних почуттів (зорових, слухових, чуттєвих), тому що від гостроти і сили цих відчуттів буде певною мірою залежати правильність сприйняття нових історичних відомостей. З огляду на особливості сприйняття учнів допоміжної школи, вчителю треба давати особливо точний економічний опис досліджуваних історичних фактів, одночасно відмежовуючи їх від інших об’єктів пізнання.

Так, порівняння селянина і робітника ХІХ ст. слід почати зі створення їх зорового образу, причому обов’язково в дії: показати картини (ілюстрації, малюнки), на яких зображені селянин і робітник, причому обоє працюють (де, якими знаряддями, що роблять?); розглянути окремо знаряддя, визначити їх призначення. Але, застосовуючи опору на чуттєве пізнання, вчителю необхідно співвіднести безпосередньо сприйняте зі знаннями, отриманими дітьми раніше. Коли, де бачили, як орють землю? При цьому слід постійно пам’ятати і про те, що уявлення зазвичай бувають біднішими безпосередніх сприйнять, а тому без опори на наочність вже відомі учням 7-9 класів допоміжної школи образи (поміщик, боярин, купець) втрачають свої індивідуальні риси. У зв’язку з цим на уроках історії необхідно постійно використовувати різноманітну, варіативну наочність. Опора на зорові образи повинна стати провідною і при пояснені нового матеріалу учням, і при його закріпленні.