Закон зростання потреб.

Потреби – обов’язкові умови існування людей, які відображають необхідність у певних речах, відчуття їх нестачі й бажання володіти ними та споживати їх для підтримки життєдіяльності і розвитку окремої людини, колективу, певного соціального прошарку населення або всього суспільства в цілому.

За роллю, яку відіграє задоволення потреб у забезпеченні життєдіяльності, розвитку та самореалізації людини виділяють:

первинні (базові) потреби, які пов’язані із задоволенням насамперед фізіологічних потреб людей як умови підтримки їхньої життєдіяльності – їжа, одяг, житло, тепло, світло, особиста безпека тощо;

вторинні потреби – це потреби зумовлені досягнутим розвитком суспільства і пов’язані із розвитком і самореалізацією особистості людини, реалізації її соціальної природи – освіта, інформація, комфорт, культура, духовні цінності, суспільне визнання, повага тощо.

Будь-які корисні речі, що можуть бути застосовані для задоволення людських потреб називаються благами, серед яких виділяють неекономічні блага, кількість яких є необмеженою і перевищує наявні людські потреби (сонячне світло, повітря, довколишнє середовище, спілкування тощо), і економічні блага – засоби задоволення людських потреб, що наявні в обмеженій кількості, порівняно з існуючими потребами в них (здебільшого економічні блага це вироблюваний суспільний продукт).

Отже економічні потреби – це потреби в економічних благах.

За ступенем задоволення та мірою реалізації економічних потреб розрізняють: абсолютні економічні потреби, що визначають потенційно можливий та науково обґрунтований оптимальний обсяг споживання певних благ і є орієнтиром економічного розвитку суспільства; дійсні економічні потреби визначаються досягнути оптимальним рівнем суспільного виробництва і є суспільною нормою споживання для певного періоду; фактичні економічні потреби виявляються у формі задоволення поточного платоспроможного попиту. Саме тому економічні потреби здебільшого ототожнюють з платоспроможним попитом на певні економічні блага.

Динаміка економічних потреб суспільства зумовлюється дією всезагального економічного закону зростання потреб, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві та сталі зв’язки між розвитком суспільного виробництва та досягнутим рівнем задоволення постійно зростаючих потреб.

Усвідомлення певних потреб в економічних благах й цілеспрямоване прагнення задовольнити ці потреби утворюють систему економічних інтересів суспільства, які є головним спонукальним мотивом економічної активності всіх економічних суб’єктів суспільства – окремих людей, домогосподарств, підприємств (фірм, організацій, установ), держави, суспільства в цілому.