Інфляція, її суть, види і причини

Інфляція – стійке зростання загального рівня цін в країні протягом певного періоду (місяць, квартал, рік). Це означає знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності, перенаповнення сфери грошового обігу надлишковою кількістю паперових грошей, незабезпечених відповідним зростанням обсягу національного виробництва товарів і послуг.

За темпами зростання розрізняють такі види інфляції: а) помірна (10%), б) галопуюча (10 – 100%), в) гіперінфляція (100 – 1000%).

Так, у 1993 році в Україні гіперінфляція досягла 10256%

В залежності від чинників визначають: а) інфляцію попиту, коли підвищення цін може бути пояснено надлишковим попитом, всі наявні ресурси вже задіяні, подальший ріст попиту вже не може призвести до збільшення обсягу випуску товарів, але буде призводити до підвищення цін на вироблені товари; б) інфляцію пропозиції, коли відбувається зростання витрат виробництва, яке призводить до збільшення витрат на кожну одиницю виробленої продукції, внаслідок цього скорочується прибуток підприємств та обсяги виробленої продукції; зменшення пропозиції веде до певного дефіциту продукції при сталому попиті, що штовхає ціни до зростання.

Причинами зростання витрат виробництва є підвищення цін на енергоносії, зростання цін на виробничі ресурси і сировину, збільшення номінальної заробітної плати, підвищення рівня податків в країні, збільшення банківської відсоткової ставки плати за кредити, обмежувальна зовнішньо-торгівельна політика.

Інфляція може набувати інших різноманітних форм:

збалансована (одночасне і пропорційне зростання цін в усіх галузях) і незбалансована (в одних галузях ціни зростають швидко, в інших повільно);

очікувана, яку можна спрогнозувати на будь-який період і неочікувана, яка є результатом непередбачених змін в економіці та їх наслідків для населення. Наприклад, якщо очікуваний темп інфляції – 6, 5% в рік, а фактичний склав 12, 5 % за цей же період, то неочікуваний темп інфляції дорівнює 6%;

відкрита (розвивається вільно і ніким не стримується) та пригнічена (прихована), коли держава стримує доходи та ціни на товари, послуги.

Інфляція посилює диспропорції в економіці, дезорганізує господарські зв’язки, призводить до кризи державних фінансів, значно активізує спекуляцію. Реальні доходи і рівень життя населення падає, зростає соціальна напруга.

Інфляція вимірюється за допомогою показника індекс цін (Іц), який для даного року обчислюють за формулою:

,

де Р₁ – ціни поточного року, Р₀ – ціни базового року.

Найбільш поширеним є індекс споживчих цін (індекс Ласпейреса). Вінвиражає співвідношення між сукупною ціною товарів, що входять в ринковий споживчий кошик, за цінами поточного періоду і вартістю ринкового кошику за цінами базового періоду (тобто періоду до інфляції) і множиться на 100 %:

,

де - ціни і-того блага у базовому (0) і поточному (t) році;

- кількість і-того блага у базовому (0) періоді.

Показником зміни індексів цін у поточному році порівняно з попереднім або з базовим роком є темп інфляції:

де t – поточний рік; t-1 – базовий рік.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику.

Антиінфляційна політика – комплекс взаємопов’язаних заходів і важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні.

В економічній літературі існують різні підходи до антиінфляційних заходів. Прикейнсіанському підході основою антиінфляційної політики вважається зростання державних витрат і здешевлення кредиту. Ці заходи сприяють зростанню інвестицій, пропозиції товарів і послуг, що зумовить зниження цін.

Монетарна антиінфляційна політика виходить із протилежних позицій. Необхідно скоротити бюджетні витрати, підвищити облікову ставку, що зробить дорожчим кредит. Зменшення споживчого й інвестиційного попиту призведе до банкрутства неефективного виробництва. Сильні виробники, що збереглися, займають вільні ніші, і тоді уряд мусить стимулювати їхню діяльність скороченням податкових ставок. Це сприяє зростанню інвестицій, пропозицій товарів і послуг і зниженню цін.

Питання до теми

1. Гроші – це винахід людства, чи результат розвитку економічної системи? Відповідь обґрунтуйте.

2. Чи залежить кількість паперових грошей, що перебуває в обігу, від золотого запасу країни? Яку роль відіграє золото в сучасній грошовій системі?

3. Який режим конвертованості валюти діє в Україні?

4. Сьогодні більшість домашніх господарств країн ринкової економіки користується кредитними картками. Чим пояснити відмову від реальних грошей на користь їх замінників?

5. Які бувають основні наслідки та шляхи подолання інфляції?

Тема 6. Ринок, закони і принципи його функціонування. моделі і методи регулювання ринку.

Основні питання теми

1. Ринкові відносини, їх об’єкти і суб’єкти. Суть, функції і структура ринку.

2. Методи регулювання ринку. Моделі ринку.

3. Попит і пропозиція в умовах ринку. Ринкова рівновага.

4. Інфраструктура ринку. Біржі та їх види.