Грошовий обіг і його закони

Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.

Закон грошового обігу має вигляд:

,

де КГ – кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ – сума цін товарів та послуг, що реалізуються за готівку; О – середнє число оборотів грошової одиниці за рік.

З врахуванням функції грошей як засобу платежу ця формула набуває наступного вигляду:

,

де К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — сума платежів за борговими зобов’язаннями (товари, придбані у кредит в минулому році); ВП — платежі, які взаємно погашаються.

Сутність закону обігу паперових грошей полягає в тому, що випуск їх повинен дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу.

Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх, тобто веде до інфляції.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії збалансованості грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером. “Рівняння Фішера” має вигляд

MV=PQ

де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, що реалізуються.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

.