Довідково-інформаційні документи. Висновок –документ, в якому уповноважені особи, комісія або установа викладають свої думки, зауваження

Висновок – документ, в якому уповноважені особи, комісія або установа викладають свої думки, зауваження, оцінки, рішення та їх аргументи щодо окремого питання, якоїсь роботи чи іншого документа.

Висновок містить такі реквізити: 1) назва виду документа;
2) заголовок до тексту; 3) текст (стислий виклад суті питання, аналіз основних положень, загальна оцінка, конкретні зауваження, висновки і пропозиції); 4) дата; 5) підпис; 6) печатка (при потребі).

Про висновок див.:

Зубенко Л.Г., Нємцов В.Д., Чупріна М.О. Ділові папери... – К., 2002. – С. 64-66.

Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х., 2002. – С. 83-85.

Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К., 2001. – С. 99-100.

Шевчук С.В. Ділове мовлення. – К., 2003. – С. 81-83.

Приклад висновку

Аудиторський висновок

про достовірність, повноту та відповідність

законодавству бухгалтерської звітності

акціонерного банку “Прикарпаття”

Аудиторська фірма “Аудит України” перевірила звітність банку за період з 3 березня по 1 квітня 2003 року на підставі Закону України “Про аудиторську діяльність”.

Перевіркою встановлено:

1. Установчі документи акціонерного банку “Прикарпаття” складено відповідно до чинного законодавства України.

2. Бухгалтерський облік здійснюється згідно з Положенням “Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні” № 250 від 3 квітня 2000 року, методичними положеннями, нормативними актами Національного банку України.

За період з 3 березня по 1 квітня 2003 року бухгалтерська звітність правдиво та об’єктивно відображає стан справ банку.

04.04.03

Директор аудиторської фірми (підпис) К.Ф.Мірченко

(печатка)

Відгук – це документ, у якому висловлюються думки спеціаліста, дається критичний аналіз і висновки організації чи фахівця щодо розглянутої роботи.

Реквізитами відгуку є: 1) назва виду документа; 2) заголовок до тексту (назва виду дослідження, теми, посади, статусу, місця роботи або навчання автора, його прізвище, ім’я, по батькові); 3) текст (вступ, загальна характеристика теми; стислий виклад основних положень; висновки, зауваження, оцінка з обґрунтуванням сумнівних моментів;
4) дата написання; 5) підпис фахівця; 6) печатка, штамп.

Про відгук див.:

Ділова українська мова / За ред. О.Д.Горбула. – К, 2002. – С. 68-69.

Зубенко Л.Г., Нємцов В.Д., Чупріна М.О. Ділові папери... – К., 2002. – С. 61-63.

Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – Х., 2002. – С. 81-83.

Погиба Л.Г. та ін. Складання ділових паперів. – К., 2002. – С. 60-61.

Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К., 2001. – С. 78-80.

Шевчук С.В. Ділове мовлення. – К., 2003. – С. 207-208.

Приклад відгуку

Відгук на бакалаврську роботу

“Розробка бізнес-плану організації борошномельного виробництва”

студента спеціальності “Менеджмент організацій”

Возняка Павла Ілліча

Обрана тема відповідає вимогам часу. У сучасних умовах господарювання проблема організації виробництва викликає зацікавлення як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

У роботі цілком логічно викладені структура бізнес-плану, етапи і особливості його створення. Проведено дослідження з маркетингу та можливих каналів збуту готової продукції.

Перевагою роботи є те, що в ній розглянуто та рекомендовано для практичного втілення варіанти фінансування проекту будівництва та монтажу комплексу млина.

Разом з тим робота має недоліки, до яких слід віднести відсутність розробки питань кадрового менеджменту. Однак недоліки не відобразилися на якості роботи.

У цілому робота виконана на належному рівні, відповідає встановленим вимогам до атестаційних робіт бакалаврів і заслуговує оцінки “відмінно”, а її автору може бути присвоєна кваліфікація бакалавра за спеціальністю 7.050201 “Менеджмент організацій”.

28.04.03

Доктор економічних наук,

професор кафедри “Фінанси” (підпис) О.Л.Яременко

(печатка, штамп)

План – це документ, який встановлює точний перелік намічених для виконання робіт чи заходів, їх обсяг, послідовність.

У плані є такі основні реквізити: 1) гриф затвердження; 2) назва виду документа; 3) заголовок до тексту (вид роботи, період її проведення); 4) текст; 5) підпис відповідальної особи; 6) печатка.

Про план див.:

Зубенко Л.Г., Нємцов В.Д., Чупріна М.О. Ділові папери... – К., 2002. – С. 85-86.

Погиба Л.Г. та ін. Складання ділових паперів. – К., 2002. – С. 103-105.

Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К., 2001. – С. 101-102.

Шевчук С.В. Ділове мовлення. – К., 2003. – С. 235-236.

Приклад плану

Затверджую

Ректор іституту

Яковенко П.Ю. (підпис)

25 грудня 2001 року

План

виховної роботи зі студентами

Івано-Франківського економічного інституту

на ІІ семестр 2002-2003 навчального року

Проректор з виховної роботи (підпис) В.М.Прокопчук

(печатка)

Прес-реліз – це коротке повідомлення для преси про певну важливу подію. Основною підставою для написання прес-релізів є необхідність ознайомити широкі верстви суспільства з подіями, фактами стосовно діяльності установи, фірми, компанії.

Прес-реліз має такі реквізити: 1) назва виду документа;
2) заголовок до тексту; 3) текст; 4) дата (при потребі); 5) підпис (при потребі).

Про прес-реліз див.:

Зубенко Л.Г., Нємцов В.Д., Чупріна М.О. Ділові папери... – К., 2002. – С. 92.

Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К., 2001. – С. 108-112.

Шевчук С.В. Ділове мовлення. – К., 2003. – С. 194-199.

Приклад прес-релізу

Прес-реліз

спільного дослідницького проекту компанії GfK-USM

та Міжнародного центру перспективних досліджень [1]

Споживчі настрої

Дослідження виявило, що серед громадян України відчутно поліпшилися оцінки поточної ситуації. Порівняно з березневим індекс поточного становища збільшився на 4, 6 пункту й дорівнював 82, 9. Більшість українців вказали на те, що вони очікують поліпшення особистого матеріального становища у найближчі 6 місяців.

Очікування громадян також поліпшилися. Відповідний індекс протягом кварталу збільшився на 4, 3 пункту й сягнув значення 103, 6. Проте переважна частина громадян залишається песимістичною щодо розвитку економіки країни в найближчі 6 місяців (відповідний індекс дорівнює 98, 6). Песимістичні настрої щодо короткострокових перспектив розвитку економіки почали переважати від початку 2002 року...

Червневе опитування виявило, що в країні зросла кількість громадян, які вважають доцільним робити зараз великі покупки для дому: порівняно з березневим індекс схильності до споживання збільшився на 4, 1 пункту, а порівняно з червневим минулого року на 22, 2 пункту, тобто до 76, 1. Схильність громадян до споживання зростає паралельно із процесом покращення матеріального становища, що його фіксує індекс поточного особистого матеріального становища (89, 7 пункту, тобто зростання на
5 пунктів).

Протягом другого кварталу споживчі настрої поліпшилися в усіх регіонах країни, окрім західного. Порівняно із березневим, у західних областях країни істотно погіршилися очікування щодо економічного розвитку країни: індекс економічних очікувань, обчислений для цього регіону, знизився на 8, 9 пункту, тобто до 105, 2. Дослідження виявило, що на початку літа позитивні споживчі настрої переважали серед жителів південного та центрального регіонів (значення відповідних ІСН (індекс споживчих настроїв – авт.) перевищують позначку 100). Значення індексу, обчислене для східного регіону, протягом ІІ-го кварталу зросло найістотніше – на 13, 8 пункту до позначки 90. Таке поліпшення, очевидно, пов’язане із прискоренням промислового зростання, зафіксованим у ІІ-му кварталі 2002 року. Проте, як і раніше, споживчі настрої у населення східних областей значно песимістичніші, ніж в усіх інших регіонах.

Істотно поліпшилися настрої споживачів, які проживають у великих містах: протягом минулого кварталу їхній ІСН збільшився на 11 пунктів і сягнув значення 102, 7, що вказує на переважання оптимістичних настроїв. До рекордного значення зріс також індекс схильності до споживання, обчислений для великих міст: він становив 92, 7 пункту, тоді як в середньому по Україні цей показник дорівнював 76, 1 пункту. Такий результат пов’язаний із швидким зростанням сектору торгівлі та громадського харчування, що найбільш розвинуті у великих містах.

Настрої молодшої вікової групи (15-30 років), в якій завжди частка оптимістів є найбільшою, погіршуються вже протягом двох кварталів поспіль. Значення ІСН, обчислене для цієї вікової групи, протягом останнього кварталу знизилося на 1, 5 пункту й дорівнювало 104, 3. Погіршення настроїв молодих споживачів викликане зростанням песимістичних очікувань щодо розвитку економіки країни; значення індексу економічних очікувань, обчислене для цієї вікової групи, знизилося на 2, 4 пункту. Опитування також показує, що, на відміну від двох інших вікових груп, серед молоді песимістичнішими стали очікування стосовно динаміки зростання безробіття в країні у найближчі 12 місяців.

Керівник проекту (підпис) Є.Ахтирко

Маркетинг в Україні. – 2002. – № 5. – С. 58-59.

Рецензія – це критичний відгук на художній, науковий та інший твір, що містить зауваження, пропозиції тощо і має за мету рекомендувати твір до друку, захисту.

Реквізитами рецензії виступають: 1) назва виду документа;
2) заголовок до тексту (назва виду дослідження, теми, посади, статусу, місця роботи або навчання автора, його прізвище, ім’я, по батькові);
3) текст (зміст роботи, зауваження, пропозиції, висновки; 4) дата;
5) підпис рецензента; 6) печатка, штамп.

Про рецензію див.:

Зубенко Л.Г., Нємцов В.Д., Чупріна М.О. Ділові папери... – К., 2002. – С. 63-64.

Погиба Л.Г. та ін. Складання ділових паперів. – К., 2002. – С. 59-60.

Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К., 2001. – С. 80-81.

Шевчук С.В. Ділове мовлення. – К., 2003. – С. 205-207.

Приклад рецензії

Рецензія

на дипломну роботу

“Інвестиційний проект створення спільного підприємства”Поліграфія” студентки спеціальності

“Менеджмент організацій” Мельниченко Вікторії Ярославівни

У дипломній роботі розроблено інвестиційний проект, який передбачає виготовлення візиток та беджів за участю іноземних інвесторів.

Автор проаналізував фінансовий стан виробництва на належному професійному рівні.

Стратегія ціноутворення, яка визначається в роботі, і аналіз її альтернатив дають можливість сподіватися на отримання надприбутків. Основні аналітичні висновки економічних розрахунків викладені у фінансовому плані, де аналізується стартовий баланс підприємства та наводиться звіт про рух грошових потоків.

Недоліком роботи є те, що в ній розглянуто особливості участі іноземної інвестиції проекту в умовах глибокої кризи в економіці України.

Взагалі дипломна робота виконана на належному рівні, відповідає встановленим вимогам щодо написання дипломних робіт і заслуговує оцінки “добре”, а її автору можна присвоїти кваліфікацію менеджера-економіста за фахом “Менеджмент організацій”.

30.04.03

Кандидат економічних наук (підпис) М.К.Денисенко

(печатка, штамп)

Стаття – це науковий або публіцистичний твір невеликого розміру у збірнику, журналі, газеті; результат мисленнєвого процесу, у якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та висловлення думок.

У статті є такі реквізити: 1) адресант; 2) заголовок до тексту;
3) текст (резюме, зміст статті, список використаної літератури).

Зі статті починається творча наукова діяльність особи. Продовження її відображається у таких видах письмових робіт, що фіксують результати наукових досліджень, як реферат, курсова робота, бакалаврська робота, дипломна робота, магістерська робота, дисертація.

Реферат – стисле письмове або усне висвітлення теми на основі критичного огляду літератури та інших джерел.

Курсова робота – навчальна дослідницька робота студента.

Бакалаврська робота – наукова робота студента на здобуття першого вченого ступеня після засвоєння програм базової вищої школи.

Дипломна робота – наукова робота студента, дослідження або проект, що виконується для одержання посвідчення про закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу.

Магістерська робота – наукова робота на здобуття першого вченого ступеня (середнього між бакалавром та кандидатом (або доктором) наук), що присуджується після додаткового курсу навчання, спеціального іспиту та захисту магістерської роботи.

Дисертація – наукова робота, яку захищають на вченій раді наукової установи для одержання вченого ступеня.

Відзначені види наукових робіт мають такі реквізити: 1) назва міністерства або відомства, якому підпорядковується установа;
2) повна назва установи, організації або підприємства – автора документа; 3) назва виду документа; 4) заголовок до тексту (тема);
5) адресант; 6) місце написання; 7) дата; 8) текст (план, розкриття питань плану, висновки, список використаної літератури; 9) відмітка про наявність додатка.

Про статтю, реферат, курсову, дипломну роботу див.:

Пахомов В. М. Ділова українська мова. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 100-101.

Погиба Л.Г., Грибіниченко Т.О., Баган М.П. Складання ділових паперів. – К.,
2002. – С. 111-112.

Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К., 2001. –
С. 106-108, 113-118.

Шевчук С.В. Ділове мовлення. – К., 2003. – С. 211-212.

Приклад статті

В.В.Юрчишин, академік УААН,

Інститут аграрної економіки

Концептуальні основи розробки

новітньої аграрної політики та її реалізації

Ситуація, що склалася в агропромисловому секторі економіки в останні роки, свідчить про недосконалість аграрної політики в усіх її проявах – починаючи з того, що країна до цього часу не знає її науково-прикладної сутності, кінцевого призначення етапів і механізмів здійснення, форм і методів її подальшого розвитку тощо. Внаслідок цього все те, що маємо нині в найважливішій виробничій галузі країни, є у найбільш загальному відношенні віддзеркаленням недостатньої уваги найвищих державних структур до її інтересів і потреб. Від цього у надзвичайно великому програші є не лише галузь-годувальниця, а й економіка країни взагалі. З цих та інших обставин об'єктивною стала необхідність розробки нової аграрної політики, яка всією своєю сутністю, механізмами здійснення і результатами повинна мати характер новітньої аграрної політики.

1. Вихідні положення

1.1. Сучасна аграрна політика, точніше все те, що за неї видавалося всі порадянські роки, не виправдала і не могла виправдати свого цільового завдання з двох основних причин: по-перше, ні сама політика як така, ні хоч би її найважливіші стратегічні завдання і пріоритети не були офіційно проголошені й залишаються такими й нині; по-друге, недосконалими були механізми та організація її здійснення. Внаслідок її організаційної та соціально-економічної аморфності замість того, щоб стати каталізатором, консолідуючою основою ефективного функціонування сільського господарства й усього агропромислового комплексу, вона у її сучасній сутності та формах здійснення стала основною причиною їх соціально-економічного занепаду з усіма відомими наслідками. Причини цього у своїй основі досліджені, проте вимагають глибшого вивчення.

1.2. Відповідно до цього аграрну політику, розробка якої передбачається, не можна розглядати як спадкоємницю своєї попередниці, вона повинна формуватися як принципово нове соціально-економічне і суспільно-політичне явище. У зв'язку з цим її доцільно опрацьовувати як нову, а ще краще - новітню аграрну політику, яка всіма без винятку критеріальними ознаками і характеристиками, механізмами здійснення і соціально-економічною результативністю має знаменувати реальний та активно здійснюваний перехід до всього подальшого розвитку аграрної сфери країни, включаючи відповідні відносини й механізми, на принципово нових засадах.

1.3. Науково-організаційною основою розробки, а надалі й практичного втілення нової (новітньої) аграрної політики мають стати спеціально відпрацьовані для цього відповідні концептуальні положення. Їх доцільно опрацьовувати на варіантній основі з тим, щоб за результатами науково-політичної експертизи кожного з варіантів обрати найбільш прийнятний, або з використанням закладених у них найсуттєвіших положень опрацювати, умовно кажучи, кінцевий, генеральний варіант концептуальних основ і почати відповідну практичну роботу з розробки нової (новітньої) аграрної політики. Хоч на таку підготовчу роботу прийдеться затратити певний час, не слід розглядати його втраченим. Він окупиться економією на всіх наступних етапах розробки нової (новітньої) аграрної політики і, що потрібно вважати визначальним, дасть змогу її всебічного обґрунтування, що, у свою чергу, стане найважливішою передумовою її ефективного функціонування.

Один із варіантів концептуальних основ розробки нової (новітньої) аграрної політики подається нижче.

2. Ключові цілі нової (новітньої) аграрної політики

2.1. Сучасний стан сільського господарства й усієї агропродовольчої сфери робить неможливим обійтися обмеженою кількістю визначальних (ключових) завдань (цілей) нової (новітньої) аграрної політики. Тому в даному випадку об'єктивною стає доцільність виокремлення в ній порівняно невеликої кількості цільових завдань, що подаються нижче. Обрана послідовність розгляду не повинна ототожнюватися з їх ранжуванням за місцем і значенням у всій їх сукупності. За всієї їхньої специфічності вони мають розглядатися як такі, що невиконання хоч би одного цільового завдання негативно впливатиме на освоєння обраної нової (новітньої) аграрної політики і означатиме наявність у ній прорахунків і помилок, або невідпрацьованість систем забезпечувальних чинників, або недосконалість організації її здійснення, або ж у різному співвідношенні усього цього разом.

2.2. З низки можливих цільових завдань до визначальних можуть бути віднесені наступні:

2.2.1. Стимулювання соціально-економічного розвитку сільської місцевості, прискорення системного відродження сіл та інших сільських поселень на основі:

повного припинення руйнування, поступового відновлення і розбудови соціальної інфраструктури;

диверсифікації виробництва з метою створення нових робочих місць і розвитку самозайнятості селян та інших сільських жителів;

припинення деградації й поступове зміцнення демографічно-відтворювального потенціалу сіл та інших сільських поселень;

припинення в них руйнування, деградації і занепаду людського капіталу з його поступовим зміцненням;

прискорення і доведення до логічного завершення аграрних реформувань, передусім у частині земельних та майнових відносин власності;

створення передумов для формування на селі реальних власників і господарів, у тому числі середнього рівня при одночасному забезпеченні соціального захисту дрібних і найбідніших власників;

виведення на якісно вищий організаційний та соціально-економічний рівень орендних відносин на селі;

прискорення процесів формування й ефективного функціонування сільських укладів;

створення реальних можливостей для поетапного становлення і утвердження на селі та в усій системі АПК приватного сектора;

відкриття простору для прояву потенційних можливостей різних форм господарювання, кооперативних відносин і ринкової інфраструктури.

2.2.2. Підвищення надійності продовольчої безпеки країни. На розвиток сучасного розуміння її як забезпечення в необхідних розмірах потреб країни в агропродовольчій продукції продовольчу безпеку потрібно розглядати також з позицій гарантування громадянам вільного доступу за доступними для них цінами продуктів харчування в необхідних обсягах із підвищенням таких можливостей у подальшому.

2.2.3. Забезпечення достатньо високого і надійного рівня управління земельним фондом, іншими сільськогосподарськими та водними ресурсами. Цей елемент нової (новітньої) аграрної політики повинен займати в ній одне з найпріоритетніших місць. Сюди ж доцільно віднести підвищення екологічної надійності агропродовольчої діяльності та охорони довкілля.

2.2.4. Підвищення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України, просування вироблюваної у ньому продукції на світові ринки, завоювання і надійне утримання ринково-продовольчих ніш. У зв'язку з глобалізацією відповідних процесів і надміру обмеженими поки що можливостями українського сільського господарства розв'язання цієї проблеми буде найскладнішим.

2.2.5. Прискорення процесів освоєння світових досягнень у розвитку продовольчих ринків і формування в єдності з відповідними вітчизняними надбаннями найбільш прийнятної для сільського господарства України ринково-продовольчої системи. Події 2002 і 2003 років засвідчили надміру велике відставання нашої країни в ринковому відношенні від країн з розвиненими ринковими традиціями, в тому числі в частині відповідного кадрового потенціалу.

2.2.6. Гарантування виведення на істотно вищий рівень наукового забезпечення розвитку аграрного сектора економіки, у тому числі шляхом вибору прогресивних інноваційних схем і механізмів. Інноваційний характер економічного розвитку світ опановує давно і вже набув у цьому відношенні значного досвіду, робить у нього великі вкладення. У нас розмови з цього приводу почалися недавно і мають здебільшого загальний характер при недооцінці залежності відповідних процесів від їх фінансового та всього іншого забезпечення.

2.2.7. Остаточне вирішення питань щодо шляхів, джерел і механізмів формування ресурсного забезпечення потреб агропродовольчої сфери. Найбільш принциповим тут має стати вибір між внутрішньою і зовнішньою відповідною орієнтацією. Як засвідчує практика, надміру тривала орієнтація на імпорт зарубіжних ресурсів при практично повній відмові від розвитку вітчизняної бази, передусім у частині сільськогосподарського машинобудування, виявилась щонайменше невиправданою. Вона відкинула вітчизняну машинобудівну (для потреб сільського господарства) промисловість, яка при всіх її недоліках і недосконалостях все ж працювала на село, на багато років назад, при одночасній великій втраті інженерно-технічного (конструкторського) потенціалу. Якщо не зробити невідкладних рішучих кроків щодо подолання зростання ресурсної залежності сільського господарства від зарубіжжя, Україна назавжди залишиться на його задвірках.

2.2.8. Опрацювання стратегічно доцільної структури сільськогосподарського виробництва. Цього можна досягти на основі поєднання (співставлення) вибору традиційних для України галузей і відповідних світових тенденцій. Поки що у цьому відношенні втрачено ще не все, проте зволікання з вибором найбільш прийнятної для України галузевої структури сільського господарства може закінчитися черговим крахом.

2.2.9. У нову (новітню) аграрну політику доцільно закласти систему фінансово-економічної підтримки сільськогосподарського виробництва. Набутий у цьому відношенні досвід має бути істотно збагачений і, незважаючи на шалений опір із-за кордону, Україна має зайняти безкомпромісну позицію. Мова може йти лише про всебічне відпрацювання такої системи і в жодному випадку не повинні взяти верх ті, кого ця проблема, не цікавить і обходить боком.

2.2.10. З урахуванням цих та інших вихідних положень у новій (новітній) аграрній політиці має знайти відображення значно досконаліша порівняно з тим, що маємо тепер, макроекономічна політика агропродовольчого призначення.

2.2.11. По всіх означених вище вихідних положеннях мають бути визначені етапи і механізми їх освоєння, в тому числі в частині їх фінансового, економічного та всього іншого ресурсного забезпечення.

3. Визначальні сутнісні особливості

нової (новітньої) аграрної політики

3.1. На відміну від формально загальноприйнятого розуміння сутності аграрної політики, нова (новітня) політика повинна відрізнятися кількома найважливішими особливостями, визначальними серед яких є такі:

перша: вона повинна охоплювати всі без винятку складові агропромислового виробництва (агропромислового комплексу): соціальну сферу у його найповнішому розумінні, безпосередньо сільське господарство, ресурсозабезпечувальні сфери, заготівельно-переробну діяльність, ринкову діяльність, наукове забезпечення. Лише на цій основі може бути досягнутий її системний характер функціонування;

друга: у ній із самого початку має бути дана відповідь на питання щодо того, яким держава (країна) хоче бачити аграрний сектор у найближчій, оглядовій і довгостроковій перспективі, які кількісні, структурні та якісні показники її розвитку будуть закладені в її основу, якими передбачаються її хоч би найбільш загальні результативні показники;

третя: вже на етапі розробки нової (новітньої) аграрної політики мають бути передбачені найважливіші механізми, включаючи їх сутнісні наповнення, за допомогою яких держава (владні структури) планують досягти передбачуваних у ній кінцевих і поетапних результатів;

четверта: вона має розглядатися як така, від якої у найбільшій мірі може (буде) залежати характер здійснення і соціально-економічна результативність нової (новітньої) аграрної політики, в тому числі якою буде участь держави у її фінансовому, економічному та всьому іншому її забезпеченні. Найважливішими складовими розв'язання цієї проблеми мають стати дві: з одного боку – обсяги безпосередньо державних відповідних вкладень, з іншого – яким чином вона має намір створити необхідні умови такого розвитку господарюючих суб'єктів у сфері АПК для її по можливості ефективнішої участі в реалізації нової (новітньої) політики.

3.2. Якщо з якихось причин трапиться так, що розробка нової (новітньої) аграрної політики обмежиться визначенням у ній показників, які потрібно досягти (як це вже бувало не раз у подібних випадках) без всебічного обґрунтування і гарантування всього того, що має забезпечити її здійснення та очікувану соціально-економічну результативність, за справу краще не братися. Бо й цього разу аграрна політика не стане новою (новітньою), а являтиме собою переважно формальне декларування намірів держави щодо сільського господарства і АПК, які не відтінюватимуть ні масштабності й багатоаспектності проблеми, ні необхідних зусиль для її розв'язання. За таких обставин станеться те, що вже тепер легко передбачити: це буде не нова (новітня) аграрна політика, а виключно її форма без відображення в ній сутності та соціально-економічної результативності задуманого, за практичне втілення якого ніхто не нестиме щонайменшої відповідальності.

4. Нова (новітня) аграрна політика

як єдність її соціально-економічного

і політичного призначення

4.1. Однією з найважливіших передумов високовідповідальної розробки та ефективного практичного втілення нової (новітньої) політики має стати усвідомлення її як такої нормативно-правової системи, у якій буде передбачено і забезпечено виконання в єдності соціальних, економічних і політичних завдань стратегічно-цільового призначення. З огляду на це нову (новітню) аграрну політику можна буде вважати ефективно діючою лише за умови, якщо вона забезпечить досягнення в результаті її здійснення визначених у ній соціально-економічних і політичних цілей.

4.2. У соціальному відношенні це має проявитися у започаткуванні й поступовому прискоренні процесів соціального відродження українських сіл, повного припинення їх деградації і відмирання, істотного підвищення соціальної захищеності селян та всіх інших сільських жителів, створення умов, за яких у них почалася б проявлятися надія на їхнє та майбутніх поколінь краще життя.

4.3. В економічному відношенні нова (новітня) аграрна політика своєю сутністю і механізмами здійснення повинна бути спрямована на забезпечення ефективного розвитку всіх зацікавлених у цьому індивідуальних і групових (колективних) господарюючих суб'єктів. Визначальним у досягненні такої мети має стати опрацювання в новій (новітній) аграрній політиці зобов'язань, які у цьому відношенні бере на себе держава в особі її найвищих владних структур.

4.4. У процесі розробки і практичного здійснення нової (новітньої) аграрної політики має бути постійно присутнє її політичне призначення. Не лише тому, що вона з самого початку має розглядатися як безпосередня складова більш загальної політики держави, а передусім у зв'язку з тим, що залежно від того, що буде покладено в її основу, як вона здійснюватиметься і який соціально-економічний результат забезпечить, вона впливатиме і на розвиток у країні державотворчих процесів, і на формування політичного іміджу країни в світі. Крім того, політичне призначення такого документа безпосередньо впливатиме на його розробку й практичне втілення.

5. Нова (новітня) аграрна політика

має базуватися на чітких стратегічних орієнтирах

Визначальними серед них є наступні:

5.1. Визначення календарного періоду, який вона охоплюватиме. Одним із варіантів тут може стати розробка аграрної політики на 2004-2011 роки, тобто на період дії опрацьованої Стратегії соціального та економічного розвитку України. З іншого варіанта може бути обраний триваліший період, за якого 2004-2011 роки становитимуть у ньому один із етапів або два коротких підетапи. Якщо буде визнано доцільним обмежитися 2004-2011 роками, виправданим (необхідним) буде передбачити започаткування в цей період усього того, що виходитиме за його межі й стане складовою наступної аграрної політики.

5.2. Знаходження консенсусу щодо передбачень з приводу того, яким країна хоче бачити село (сільське господарство) на кінець обраного для розробки аграрної політики періоду в соціальному, економічному, демографічному, структурному, виробничому та іншому відношеннях. Без цього всі наступні розробки, а з ними все те, що вважатиметься аграрною політикою, стануть переважно безпредметними, формальними і нікого ні до чого не зобов'язуватимуть. Складність розв'язання цієї проблеми, крім усього іншого, полягатиме в необхідності знати те, як і з яким результатом розвиватиметься економіка країни взагалі в обраний для розробки аграрної політики період.

5.3. Визначення пріоритетів розвитку аграрного сектора економіки. Вони мають бути визначені як стосовно аграрного сектора взагалі, так і його найважливіших складових. У кожному випадку вони будуть свої, проте всі вони, умовно кажучи, матимуть над собою пріоритет соціального розвитку в його найсучаснішому розумінні. У найбільш загальному прикладному відношенні він має розглядатися як первинність інтересів зайнятих в аграрній сфері й похідному від них характері державних інтересів. Це не означає недооцінку інтересів держави чи протиставлення їм інтересів громадян, в виключно як те, що владні структури країни зможуть забезпечити агропродовольчі інтереси держави лише шляхом створення умов, які в першу чергу забезпечуватимуть інтереси зайнятих в аграрній сфері, передусім селян.

6. Розробка нової (новітньої) аграрної політики

має базуватися на принципах досягнення в результаті її здійснення визначених для неї кінцевих результатів

У практичному відношенні це означає обґрунтування в ній найважливіших кількісних, структурних і якісних показників, які передбачається досягти на кінець строку її дії, з одночасним визначенням етапів і найважливіших механізмів їх досягнення. Знання кінцевої мети, напрямів, шляхів і способів її досягнення має стати однією з найважливіших передумов дієвості аграрної політики і забезпечення відповідальності визначених для цього структур (осіб).

7. Обов'язковими при розробці нової (новітньої)

аграрної політики мають стати варіантні підходи (розрахунки)

Незалежно від того, скільки вихідних положень буде закладено в нову (новітню) аграрну політику, всі вони повинні мати кілька варіантів (щонайменше два) їх сутності й засад практичного втілення з тим, щоб шляхом експертних оцінок обрати найбільш прийнятний для даних умов. Шляхом " накладання" варіантів кожного вихідного положення на інші можна буде обрати їх сукупність і побудувати на основі їх взаємопереплетіння максимально наближений до оптимуму (до ідеалу) варіант нової (новітньої) аграрної політики. Безваріантний характер розробки з самого початку означатиме її недосконалість за формою, сутністю і результативністю.

8. Всебічне відпрацювання управлінського (кадрово-управлінського) забезпечення практичного втілення нової (новітньої) аграрної політики на основі побудови надійної кадрово-управлінської вертикалі

За останні роки у цьому відношенні допущені настільки великі прорахунки, помилки і втрати, що розв'язувати цю проблему прийдеться якщо не з нуля, то близько до цього. За відносний взірець може бути взяте в адаптованому до сучасних умов вигляді все те найкраще, що мало місце у цьому відношенні у радянські часи. Визначальним тут має стати те, що кадрово-управлінський ресурс є найпотужнішим з усіх інших ресурсів, здатний сформувати їх, запустити в дію і забезпечити ефективне функціонування.

9. Державне управління розробкою

і практичним втіленням нової (новітньої) аграрної політики

У цьому відношенні має бути чітко визначено, що відповідальність за її законодавче забезпечення повинно бути покладене на Верховну Раду, за її розробку і організацію практичної реалізації – на Кабінет Міністрів та Мінагрополітики. Президент України (його адміністрація) мають самоусунутись від видання актів, які б у будь-якій мірі набували сутності законодавчих або прирівнювались до них. Ідеї і погляди, які зароджуються у цій структурі, повинні реалізовуватися відповідними актами Верховної Ради і Кабінету Міністрів.

10. Надзвичайно велика складність розробки

нової (новітньої) аграрної політики має орієнтувати на те, що будь-які спроби її форсованого опрацювання можуть закінчитися (закінчаться) черговою невдачею побудови реальної стратегічно орієнтованої аграрної політики

Якщо країна тривалий час жила, не маючи її, то виправданим може виявитись її розробка, хоч і дещо пізніше (але без надмірного затягування), проте на достатньо високому науково-прикладному рівні. Від цього може бути одержано великий виграш. Вона виграє також від залучення до її розробки наукових колективів і найбільш підготовлених для цього управлінців з відповідних державних служб.

Економіка АПК. – 2003. – № 8. – С. 3-8.