Марія – також Мати розкаяних грішників

Марія об’явила св. Бриґіді, що Вона – Мати не лише справедливих і невинних, а також грішників, якщо тільки вони хочуть виправитись. Коли якийсь грішник хоче навернутись і прибігає до Неї, Вона як Мати милосердя готова пригорнути його до Себе і допомогти йому набагато більше, ніж мати, яка народила! Власне про це писав св. Георг VІІ до княгині Матильди: “Хто хоче бути сином тієї великої Матері, передовсім мусить покинути гріх, а потім може сподіватись, що буде визнаний Її сином (…)”. Св. Петро Хризолог твердив майже так само: “Хто чинить інакше, ніж Марія, ділом доводить, що не хоче бути Її дитям! Марія покірна, а він хвалькуватий? Марія чиста, а він недобросовісний? Марія повна любові, а він ненавидить ближнього? Людина, яка так поступає, доводить, що навіть не прагне бути сином святої Матері”.

“Діти Марії, – пише Річард від св. Вавринця, – наслідують Її чистоту, лагідність і милосердя”.Як може прагнути стати дитям Марії той, хто Її засмучує своїм життям! Один грішник сказав якось Марії: “Покажися матір’ю! ” Тоді Пресвята Владичиця відповіла йому: “Покажися сином! ” Інший взивав Її, називаючи Матір’ю милосердя. Марія сказала на це: “Ви, грішники, коли хочете, щоб Я вам допомогла, називаєте Мене Матір’ю милосердя, а потім не перестаєте грішити і робите Мене Матір’ю Болісною”. У Святому Письмі є слова, натхнені Святим Духом: “ Проклятий Господом, хто пробуджує гнів Своєї матері” (Сир. 3, 16), тобто Марії, – пояснює Річард від св. Вавринця. Бог карає того, хто засмучує своїм життям або, навіть більше – своєю затверділістю добру Матір. Написав я “своєю затверділістю”, бо грішника, який не позбувся пороку, однак старається поправитись і благає Марію про допомогу, добра Мати не опустить і допоможе йому повернути життя у ласці (…).

Тридентський Собор відкинув і визнав єретичним твердження, що всякі молитви і вчинки, що відбуваються у стані смертельного гріха, є гріхами. Св. Бернард каже, що молитва, яка виходить з уст грішника, не є доброю, бо він не здобуде нею любов, а все ж є корисною і допомагає йому у визволенні з гріха. Як навчає св. Тома, молитва грішника не здобуває справжніх заслуг, однак може випросити ласку прощення, бо опирається не на заслуги того, хто молиться, а на доброту Божу, на заслуги та обітниці Господа Ісуса, який сказав: “ Бо кожен, хто просить, отримає” (Лк. 11, 10). Ця обітниця стосується також молитви, скерованої до Божої Матері.

“Хоч молільник, – каже св. Анзельм, – не заслуговує на те, щоб його вислухали, однак заслуги Марії, до якої він звертає свій голос, спричинять те, що він буде вислуханий”. Тому св. Бернард заохочує кожного грішника, щоб молився до Марії і щоб покладав великі надії на молитви до Неї. Якщо ж грішник не заслуговує на те, про що просить, то Бог може вділити йому Свої ласки з огляду на заслуги Марії, яка заступається за нього.

“Саме таке завдання кожної матері”, – каже той же святий. Коли б якась мати бачила, що два її сини смертельно ненавидять один одного, чи не зрушила б небо і землю, аби тільки їх примирити? Отож Марія є одночасно Матір’ю Господа Ісуса і Матір’ю людини. Коли нагледить якогось грішника, який ненавидить Господа Ісуса, то цього не може перенести і старається всіма можливими способами поєднати їх між собою. Отож саме Ти, Маріє, Ти – Мати грішника і Ти – Мати Судді, а будучи Матір’ю обидвох, не можеш перенести, що поміж Твоїми синами панує незгода.

Найласкавіша Владичиця нічого іншого не хоче від грішника, а тільки, аби Їй довірився і хотів виправитись.

Коли ж Марія бачить біля Своїх стіп того, хто благає про милосердя, не дивиться на його гріхи, а на помисли, з якими він приходить до Неї. Якщо з добрими намірами, то хоч би і допустив усі гріхи світу, Вона його пригорне і як наймилосердніша Мати не ухилятиметься від лікування ран його душі. Марія не лише носить це ім’я, Вона справді є Матір’ю милосердя. І такою дається пізнати через Свою любов і доброту, з якою нам допомагає (…).

Марія, мати грішників, які прагнуть навернутися, і як Мама не може їм не співчувати. Взагалі, нещастя тих бідних дітей відчуває так, ніби воно Її власне. Коли ханаанейська жінка просила Ісуса, щоб звільнив її дочку від сатани, то кричала: “Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно” (Мт. 15, 21). Позаяк злий дух мучив не матір, а її дочку, то повинна була казати: “Господи, змилуйся над моєю дочкою”, а не: “Змилуйся наді мною”. Вона, одначе, слушно кричала: “ Змилуйся наді мною”, бо матері відчувають терпіння своїх дітей так, як свої власні. Коли якийсь грішник поручає себе Марії, – як точно зауважив Річард від св. Вавринця, – Вона заступається за нього перед Богом з такими самими словами: “Змилуйся наді Мною”. Ніби каже: “Господи Мій, ця бідна грішна душа – то Моє дитя, і Ти змилуйся над нею, але радше наді Мною, її Матір’ю”.

Обох задовольнить Господь, лише б усі грішники зверталися до найдорожчої Матері, і тоді напевне отримають прощення. “О Маріє, – із захватом промовляє св. Бонавентура, – з материнською любов’ю Ти приймаєш грішника, яким погордили всі, і не опускаєш його, доки не поєднаєш цього нещасного з його Суддею”. Отож цим він прагне сказати, що поки грішник перебуває у своїх гріхах, зненавиджений і відкинутий усіма, навіть вогонь, повітря і земля хотіли б його покарати, щоб помститися за зневагу, спричинену своєму Господеві. Якщо такий бідака звернеться до Марії, чи Вона його відштовхне? Навпаки, якщо прийде до Неї, аби знайти у Неї допомогу і виправлення, Вона його притулить із почуттям Матері і не опустить, поки Своїм потужним заступництвом не поєднає з Богом і не приведе до життя в ласці.

У другій Книзі Самуїла читаємо, що одна мудра жінка з Текоа так промовила до Давида: “Царю! Я мала двох синів. На нещастя, один з них убив іншого, і так я втратила сина. А оце суд хоче занапастити і того другого, який ще при мені. Змилуйся наді мною, нещасною матір’ю. Не допусти, щоб у мене відібрали всіх моїх дітей”. Тоді Давид, змилувавшись над тією матір’ю, наказав звільнити винного і віддав його їй (пор. 2 Сам. 14, 4-21). Так само каже Марія, коли бачить Бога, розсердженого на якогось грішника, що звертається до Неї (…). Побожний Лансперґіус ось які слова кладе в уста Бога: “Я довірив Марії грішників, аби їх прийняла за Своїх дітей, а Вона старається пильно виконати Своє завдання і не втратить жодного із Їй поручених, власне тих, котрі Її призивають, і наскільки це лише можливо, прагне всіх до Мене допровадити”.

“Хто ж здатний, – каже Блозій, – описати доброту, милосердя, вірність і любов, з якою наша Мати старається нас спасти, якщо Її кликати на поміч? ” “Уклякнімо, – заохочує нас св. Бернард, – перед доброю Матір’ю, обнімімо Її святі стопи і не відпускаймо їх, поки не поблагословить нас і не прийме як Своїх дітей. Хто ж міг би сумніватися в Її милосерді? (…). Так повинен говорити кожен грішник, прибігаючи до милосердя Матері: “О Владичице і Мати моя, я своїми гріхами заслужив на те, щоб Ти мене відкинула і Сама покарала мене за мої провини. Але як Ти навіть мене відкинеш, не втрачу надії, що хочеш мене спасти. На Тебе покладаю всю надію і якщо тільки матиму щастя умерти перед Твоїм ликом, взиваючи до Твого милосердя, я певний, що не буду осуджений, а піду до Неба. Там хвалитиму Тебе у товаристві тих Твоїх почитателів, які в годину своєї смерті Тебе хвалили і завдяки Твоєму потужному заступництву досягли спасіння”.

Прошу прочитати наступний приклад і переконатися, що жоден грішник не повинен сумніватися у милосерді й любові доброї Матері, якщо він Їй залишиться вірним.