Марія ще й тому наше життя, що випрошує нам ласки витривалості

Витривалість аж до кінця – велика Божа ласка; при цьому, згідно з рішенням Тридентського Собору, цей дар дається цілковито задармо, його не можемо собі заслужити. Однак св. Авґустин учить, що всі ті, хто його в Бога просять, одержують від Бога ласку витривалості, а згідно із Суаресом, отримують її безвідмовно, якщо тільки до останніх днів благають про це Бога. Окрім того, як пише св. Роберт Беллярмін, про цю ласку треба щоденно молитися, аби її день-у-день отримувати.

Отже, якщо це правда – а це судження загальноприйняте, як доведено в V-му розділі, – то всі ласки, які дає нам Бог, переходять через руки Марії, то правда є так само те, що лише через руки Марії можемо отримати і найвищу з ласк, тобто витривалість до кінця! І з певністю її отримаємо, якщо завжди і з довірою молитимемося до Матері Ісуса. Вона сама наділяє тією ласкою всіх, хто Їй вірно служить в житті (…).

Аби зберегти життя Божої ласки, ми маємо конечну потребу надприродної сили у захисті від усіх ворогів для нашого спасіння. Отож силу ту отримуємо тільки завдяки заступництву Марії: “ У Мене рада і помисл; Я – розум, у Мене сила” (Пр. 8, 14-15). Бог поклав цей дар у Мої руки, щоб Я могла його розділити між Своїми слугами. Через Мене владарюють царі. Через Мене слуги Мої панують над усіма своїми помислами і намірами, і в такий спосіб стають здатними вічно панувати у Небі”. О, яку силу мають почитателі великої Владичиці, яку міць до спротиву всім сатанинським спокусам! Марія – це та віра, про яку мовиться у Пісні пісень: “ Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв. Тисячі щитів на ній повисло, усе зброя відважних” (Пп. 4, 4). Марія для тих, хто Її любить і до Неї прибігає за поміччю у боротьбі, є сильною вежею, міцно огороженою. У Ній знайдуть вони щити і броню для боротьби з пеклом (…).

Нещасні ті душі, які покинули свій захист, перестали почитати Марію і в небезпеках звертатися до Неї! “Що сталося б із світом, – волає св. Бернард, – якби колись не зійшло сонце? Безладдя, темінь і страх. Коли якась душа занедбує набоженство до Марії, її відразу опановує темінь, про яку сказано у Святому Письмі: “ Наводиш тямряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі лісові” (Пс.104, 20). Коли ж в душі не світить Боже світло і ніч там панує, вона стає лігвом усяких гріхів, навіть сатани. “Біда, – каже св. Анзельм, – біда тим, хто погорджує світлом цього сонця, тобто набоженством до Марії”. Св. Франциск Борджія слушно побоюється, чи ласки витривалості отримують ті, у кого він не бачив виняткового набоженства до Пресвятої Владичиці. Якось він запитав кількох новиків, до кого із святих вони мають виняткове набоженство, і переконався, що ніхто з них не жив особливим почитанням Марії. Звернув на це увагу керівникові новіціяту, щоб пильніше над ними чував. І вони потім втратили ласку покликання, і покинули Ісусове Згромадження.

Так само мав слушність св. Герман, коли називав Пресвяту Владичицю Подихом християн, бо як тіло не може жити без дихання, так душа – без прибігання до Марії і поручення себе Тій, за заступництвом якої можемо отримати Божу ласку і в ній жити. Бл. Алан зазнав колись багато важких спокус і ледь їм не піддався, бо занехаяв заступництво Марії. Тоді з’явилася йому Пресвята Владичиця й суворим голосом промовила до нього: “Коли б ти себе поручив Мені, не опинився б у цій небезпеці”.

Марія взиває до нас: “ Щасливий чоловік, що Мене слухає, що день-у-день біля дверей Моїх чуває, біля Моїх одвірків стоїть на сторожі” (Пр. 8, 34). Благословенні, хто слухає Мій голос і старається завжди приходити до дверей Мого милосердя, щоб шукати в Мені світло і допомогу. Марія випросить такому Своєму слузі освячення і потрібні сили, щоби покинув проступки і вступив на дорогу чеснот. Тому Папа Іннокентій ІІІ називає Її так гарно: Місяцем нічним, Зорею ранішньою, Сонцем ясного дня. Марія – місяць для тих, хто під загрозою ночі гріха, Вона освітлює їх, щоби пізнали свою негідну поведінку. Для тих, котрі вже пізнали свій грішний стан, – зоря, бо Вона стає попередницею сонця для того, щоб вони могли покинути гріх і вернутись до ласки Божої. А для тих, хто має Божу ласку, – сонце, світло якого охороняє від падіння в прірву (…).

Кажуть, що слуги Марії укриті подвійними шатами (пор. Пр. 31, 21-22). Корнелій а Лапіде пояснює, що Марія одягає Своїх вірних почитателів у чесноту Сина і Свою, а ті, хто носить такі шати, відзначаються великою витривалістю. Тому св. Філіп Нері завжди нагадував тим, хто каявся: “Моє дитя, якщо прагнеш витримати, почитай Марію”. Так само говорив св. Берхманс, єзуїт: “Хто любить Марію, той набуває дару терпіння”. Гарний роздум на цю тему снує монах Руперт, пояснюючи оповідку про марнотратного сина. Каже, що якби жила мати марнотратного сина з євангельської оповіді, то він або ніколи не покинув би отчого дому, або принаймні швидше до нього повернувся б. Тому хочу з цього приводу сказати, що той, хто є сином Марії, або ніколи не віддаляється від Бога, або – з поміччю Марії – тут же до Нього повертається.

О, якби люди любили найласкавішу і наймилосерднішу Царицю і якби у всіх спокусах тут же до Неї прибігали! Хто ж би тоді упав? Хто тоді був би засуджений? Бо лише той падає і губить себе, хто не прибігає до Марії. Св. Вавринець Юстиніан уважає, що Пресвятої Владичиці стосуються такі слова із Книги Сираха: “ Я ходила по хвилях морських” (Сир. 24, 8) і вкладає в Її уста таке зізнання: “Ходжу разом зі Своїми слугами посеред бурі, яка їх захопила, аби їм помагати і хоронити від падіння” (…).

Закінчимо ці роздуми словами св. Бернарда: “Людино! Відколи ти є, знаєш добре, що в цьому житті мусиш радше перебувати серед небезпек і бурь, ніж ступати по спокійній землі. Якщо не хочеш втопитися, не відвертай очей від зірки морської, тобто Марії. Споглянь на зорю, клич Марію. В гріховних оказіях, у боротьбі зі спокусами, у переживаннях згадуй собі, що Марія може тобі помогти, і тут же благай Її підтримки. Нехай Її потужне ім’я ніколи не покидає твого серця, завжди йому довіряй; нехай воно ніколи не сходить з твоїх уст, завше його згадуй. Якщо ступатимеш за Марією, то не зійдеш із дороги спасіння. Доки призиватимеш Її, доти не втратиш надії; якщо Вона тебе підтримає, не впадеш; якщо тобою опікується, не мусиш боятися згуби, і якщо тебе провадить, легко спасешся. Одне слово: якщо Марія взяла тебе під охорону, цілком певно зазнаєш небесного щастя. “ Це роби і будеш жити” (Лк. 10, 28).