Приклад. Загальновідома історія св

Загальновідома історія св. Марії Єгиптянки, описаної в першій книзі житій отців-пустельників. Маючи років дванадцять, вона втекла з отчого дому і подалася до Александрії, де вела спосіб життя, що спричинив розпусту в цілому місті. Після шістнадцяти років блуду, волочачись по світу, прибула до Єрусалиму, де якраз проходили урочистості у честь Святого Хреста. Ведена радше цікавістю, ніж побожністю, вона хотіла разом з іншими увійти до святині. Але при самих дверях відчула, що її відпихає якась невідома сила. Ще раз спробувала, але її знову відіпхнуто, і так аж чотири рази. Тоді нещасна пішла у закут храмового подвір’я і, просвітлена ласкою, зрозуміла, що то сам Бог виштовхав її зі Своєї святині за її розпусне життя. На щастя, піднесла очі і побачила образ Марії, на стіні піддашшя. Звернулася з плачем до Неї і сказала: “О Мати Божа, змилуйся наді мною, бідною грішницею. Знаю, що через свої гріхи не заслуговую на те, щоб Ти на мене глянула, але оскільки Ти – Прибіжище грішників, через любов Свого Сина Ісуса допоможи мені, дозволь увійти до святині, бо я хочу змінити життя і відбути покуту там, де мені покажеш”. Тоді вона почула внутрішній голос, ніби їй Пресвята Владичиця відповіла: “Якщо ти прибігаєш до Мене і прагнеш змінити життя, увійди до святині; її брама не буде більше для тебе зачиненою”. Отож увійшла грішниця, притулилася до Святого Хреста і облила його сльозами, потім повернулася до ікони і сказала: “Владичице моя, я готова! Де маю відбувати покуту? ” Пресвята Владичиця відповіла їй так: “Іди за Йордан, там знайдеш місце свого спочинку”. Жінка висповідалася, прийняла св. Причастя, переправилася через ріку і зайшла в пустелю. Зрозуміла, що тут має покутувати. У перші роки її життя в пустелі злі духи дражнили її страшними спокусами, аби знову привести до падіння. І що вона тоді робила? Поручала себе тільки Марії, а Вона випрошувала їй силу. Завдяки цьому жінка вистоювала перед напастями протягом сімнадцяти років. Тоді боротьба припинилася. Після 57-их років життя в пустелі, коли мала вже 87 літ, за дорученням Провидіння її відвідав монах Зозумус. Вона оповіла йому про ціле своє життя і попросила, щоби прийшов за рік і приніс їй св. Причастя. Святий монах виконав її бажання. Прийнявши св. Причастя, покутниця прохала його, щоб іще її відвідав. Зозумус так і зробив, але застав уже мертвою; її тіло огорнуло голубе світло, а біля голови був такий напис: “Тут поховано тіло бідної грішниці. Молися за неї”. Монах поховав її у ямі, яку вигріб лев, що звідкись надбіг, а коли повернувся до монастиря, усім оповідав про чуда Божого милосердя у житті цієї покутниці.