Інформаційна діяльність ООН

Інформаційна діяльність ООН визначена в її статуті (стаття 1). На всіх сесіях Генеральної Асамблеї ООН розглядаються питання загального характеру чи конкретні питання, пов’язані з інформацією:

– використання комунікаційних технологій для покращання життя світової спільноти;

– використання ЗМІ для розповсюдження інформації.

За понад 60 років свого існування ООН прийняла низку між-народних документів, які регламентують інформаційну діяльність міжнародного співтовариства і сприяють розповсюдженню інформа-ції в усіх країнах-членах ООН і серед світової громадськості.

Основні напрямки інформаційної стратегії ООН включають:

1. Накопичення інформації про усі види діяльності міжнаро-дного співтовариства. Інформаційні ресурси ООН включають понад 1000 баз даних, а також серійних публікацій із спеціальних галузей міжнародного співробітництва. Інформація ООН складається з баз даних в інформаційних мережах, друкованих видань, радіо- і теле-продукції, аудіо-, відеоматеріалів та ілюстрацій.

2. Висвітлення різними засобами діяльності міжнародної орга-нізації, просування принципів ООН, зафіксованих у статуті цієї організації, ведення інформаційних кампаній через інформаційні пре-дставництва і місії в усіх регіонах світу.

Завдання Комітету ООН з інформації:

– вивчення політики та діяльності ООН у сфері суспільної інформації;

– оцінка розвитку інформаційної галузі;

– сприяння встановленню справедливого міжнародного порядку у сфері інформації.

Проблеми, що вирішує Комітет ООН з інформації:

– аналіз вкладу ООН в боротьбу за встановлення нового міжнародного інформаційного порядку;

– аналіз роботи служб Секретаріату ООН;

– аналіз взаємодії ООН із ЮНЕСКО в сфері міжнародної інформації;

– щорічна підготовка на сесії проекту резолюції „Питання, які стосуються інформації” для прийняття ГА ООН.

Бібліотека ім. Дага Хаммаршельда є спеціалізованою бібліотекою, метою якої є надання допомоги ООН, її Секретаріату і дипломатичним представництвам при ООН. Бібліотека має в своєму розпорядженні обширну архівну колекцію документів Організації Об'єднаних Націй і публікацій відділень ООН в усьому світі.

Бібліотека має численну колекцію книг (близько 400 тисяч), газет, періодичних видань і картографічних матеріалів з питань, що цікавлять ООН.

Доступ до друкованих версій документів надають також депозитарні бібліотеки ООН. В усьому світі існує 408 депозитарних бібліотек системи ООН. Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського є єдиним в Україні депозитарієм ООН. Цей статус вона одержала у травні 1960 року. Крім того, НБУВ є депозитарієм таких установ як ЮНЕСКО, Міжнародна організація праці, МАГАТЕ, Всесвітня організація торгівлі, Всесвітня організація охорони здоров'я, Міжнародна організація цивільної авіації. Це надає змогу отримувати їх видання безкоштовно.

Статус депозитарію дозволив сформувати значний бібліотечно-інформаційний ресурс, що охоплює видання ООН та її спеціалізованих установ, починаючи з 1945 року. Його загальний обсяг на сьогодні понад 750 тис. одиниць зберігання. Щорічно фонд поповнюється приблизно на 12 тис. одиниць.

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Україна приєдналася до Організації в 1954 р. Місце перебування ЮНЕСКО – Париж.

Завдання ЮНЕСКО – розвивати міжнародне співробітництво у сфері освіти, науки і культури з метою сприяння досягнення міцного миру і підвищення добробуту народів.

Завданням ЮНЕСКО є збереження, збільшення й поширення знань шляхом збереження й охорони зафіксованого знання людства. Крім того, Організація заохочує співробітництво народів у сфері обміну друкованими виданнями та іншими інформаційними матеріалами.

Завдання ЮНЕСКО на сучасному етапі:

– збільшення та модернізація комунікаційних мереж у країнах, що розвиваються;

– розвиток освітніх програм для працівників мас-медіа з метою навчити їх критично орієнтуватись в інформації та вміти реагувати на можливі маніпуляції з боку промислово розвинутих країн;

– підготовка людських ресурсів, надання пріоритетів відповідній технології та прикладним дослідженням;

– проведення досліджень з проблем соціокультурного впливу комунікаційних медіа та нових технологій на культурну ідентичність народів.