Тема 7. Інформаційна безпека у сучасному світі

У зовнішній політиці будь-якої країни має бути постійно присутнім інформаційний захист національних інтересів держави. Інформаційна безпека виступає вагомою складовою національної безпеки. Інформаційна безпека – завжди балансування між інформаційною відкритістю та закритістю, між прагненнями: максимально розширити доступ громадян до невтаємниченої публічної інформації (державної, комерційної, наукової, освітньої, персональної тощо) й максимально захистити інформацію корпоративного і приватного змісту.

Під захистом інформації розуміємо систему організаційно-технічних заходів, які спрямовані на недопущення несанкціонованого доступу до інформації, несанкціонованої модифікації, витоку, знищення, порушення цілісності тощо, чи то іншими словами, систему заходів, направлених на захист інформаційного ресурсу.

А інформаційна безпека трактується як захист інформації від інформаційних впливів.

Інформаційна безпека – це стан захищеності суспільства, держави, особистості, захисту інформаційних ресурсів, які забезпечують прогресивний розвиток життєво важливих сфер суспільства. Інформаційну безпеку слід розуміти як сукупність засобів забезпечення інформаційного суверенітету країни, захист інформаційної сфери від зовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз. Вона має включати і ефективну протидію сукупності інформаційних загроз, які небезпечні не лише для суто інформаційної сфери.

Завдання інформаційної безпеки – це створення системи протидії інформаційним загрозам та захист власного інформаційного простору, інформаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів держави.

Потреба забезпечення інформаційної безпеки обумовлюється:

– необхідністю забезпечення національної безпеки країни в цілому;

– існуванням таких загроз інформаційній сфері країни, які можуть завдавати значної шкоди загальним національним інтересам;

– врахуванням того, що за допомогою інформації можна впливати на зміну свідомості та поведінки мас людей.

Інформаційна загроза – це сукупність факторів, які створюють небезпеку для конституційних прав і свобод особистості, державної таємниці, зберігання цінної для суспільства інформації від несанкціонованого доступу і розповсюдження.

Розглядаються зовнішні і внутрішні загрози інформаційній безпеці, а також заходи і засоби протистояння і боротьби проти несанкціонованого доступу до інформації.

Серед зовнішніх загроз інформаційній безпеці можна виокремити такі:

– інформаційний простір;

– інформаційний суверенітет;

– внутрішня стабільність;

– діяльність державних або недержавних органів і фірм.

Зовнішніми і внутрішніми інформаційними загрозами для Україниє:

– непрозорість для України міжнародного інформаційного простору;

– децентралізація контролю за інформаційною діяльністю і регіональні проблеми;

– інформаційна експансія країн близького зарубіжжя (зокрема, Росії);

– використання “інфоструктури” для транзиту масивів інформації через кордони держави на умовах транснаціональних інформаційних монополій.

Цілі політики інформаційної безпеки:

– забезпечення реалізації конституційних прав громадян, суспільства та держави на інформацію;

– забезпечення захисту інформаційного суверенітету України, зокрема, захисту національного інформаційного ресурсу, а також захисту та контролю систем формування суспільної свідомості в сучасних умовах інтернаціоналізації та глобалізації процесів, що відбуваються в інформаційній сфері;

– забезпечення рівня інформаційної достатності для прийняття рішень державними установами, підприємствами та громадянами;

– забезпечення належної присутності країни у світовому інформаційному просторі.

Завданнями політики забезпечення інформаційної безпеки є:

1. Виявлення, оцінка та прогнозування поведінки джерел загроз інформаційній безпеці, що здійснюється шляхом оперативного моніторингу інформаційної обстановки.

2. Вироблення, координація та здійснення єдиної державної політики в галузі інформаційної безпеки.

3. Створення та експлуатація систем забезпечення інформаційної безпеки.

4. Розробка, координація та здійснення єдиної державної політики в галузі міжнародних інформаційних відносин, зокрема у напрямку формування іміджу держави.