Тема 6. Україна у світовому інформаційному просторі

Метою національної інформаційної політики України є створення передумов для побудови в державі розвиненого інформаційного суспільства як органічного сегмента глобального інформаційного співтовариства, забезпечення пріоритетного розвитку інформаційних ресурсів та інфраструктури, впровадження новітніх інформаційних технологій, захисту національних моральних і культурних цінностей, забезпечення конституційних прав на свободу слова та вільний доступ до інформації.

Інформаційна політика України враховує ціннісні орієнтації суспільства, зміну масової свідомості з часу проголошення незалежності, інформаційне об’єднання регіонів, демонополізацію інформаційного сектора, впровадження нових мультимедійних засобів зв’язку в усі сфери державного управління.

Основні принципи національної інформаційної політики: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність і вільний обіг інформації в суспільстві, законність одержання, використання та зберігання інформації.

Державна інформаційна політика – це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави з одержання, використання, поширення та зберіганню інформації. Головними її напрямами є:

– забезпечення доступу громадян до інформації;

– створення національних систем і мереж інформації;

– зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності;

– забезпечення ефективного використання інформації;

– сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів;

– створення загальної системи охорони інформації;

– сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації та гарантування інформаційного суверенітету України;

– посилення інформаційної присутності України в МІП.

Інформаційне законодавство України визначає: загальні права людини (право на свободу слова, вільне вираження поглядів, обмін інформацією на основі традиційних і нових технологій); право засобів масової інформації (незалежність і плюралізм друкованих ЗМК, телерадіомовлення, інформаційних агентств та видавництв); правове регулювання телекомунікацій, комп’ютерних мереж, систем автоматизованої обробки персональних даних, електронної комерції; право інформаційної інтелектуальної власності (авторське право і суміжні права: патентне право, право ноу-хау).

Пріоритетні завдання для переходу українського суспільства на якісно новий рівень інформаційної цивілізації:

– розвивати український сегмент глобальної мережі Інтернет для забезпечення вільного і рівноправного доступу до глобальних інформаційних ресурсів;

– впровадити міжнародні стандарти для комп’ютерних систем та інформаційних технологій;

– сприяти розвитку української індустрії програмного забезпечення, національних лінгвістичних комп’ютерних систем;

– розвинути систему дистанційної освіти за новими напрямами підготовки спеціалістів – “інформаційне суспільство”, “інформаційне право”, “інформаційна економіка”, “інформаційна безпека”, “міжнародні інформаційні системи і технології”, “електронна комерція” та мережу електронних бібліотек і дистанційного доступу до інформаційних бібліотечних ресурсів;

– розробити програму впровадження цифрового телебачення і трансформації медійного сектора;

– забезпечити законодавчу, нормативну та інституційну підтримку інформаційного суспільства;

– забезпечити поширення культурних цінностей та історичної спадщини українського суспільства за допомогою мультимедійних технологій;

– підтримати ініціативи щодо проектів електронної комерції, електронних бірж, аукціонів, торгів, впровадити системи електронних безготівкових розрахунків та електронного підпису.

Основними напрямами національної інформаційної політики України є:

– захист внутрішньо- та зовнішньополітичних інтересів держави;

– реформування ЗМК відповідно до демократичних принципів Ради Європи (з огляду на зобов’язання України як члена міжурядової регіональної організації);

– створення національного законодавства за всіма сферами інформаційної діяльності (загальні норми і принципи, про обмін інформацією, право ЗМК, комп’ютерне право, право інформаційної інте-лектуальної власності);

– запровадження різних форм контролю за дотриманням принципів інформаційної політики та національного законодавства;

– розвиток інформаційної культури і духовного середовища;

– формування інформаційних ресурсів, єдиного українського інформаційного простору і забезпечення інформаційної безпеки як компонента національної безпеки держави.

Забезпечення ефективної присутності України у світовому інформаційному просторі потребує таких дій з боку держави в міжнародній сфері, як фінансова і правова підтримка створення і розповсюдження україномовної інформаційної продукції, розповсюдження у світі вітчизняної культурно-мистецької і друкованої продукції; дотримання принцип Європейської Конвенції про права людини, міжнародних документів у галузі міждержавного інформаційного співробітництва.