Громадсько-політична діяльність братчиків

1. Проводили пропагандистську діяльність:

- поширювали свої програмні документи;

- пропагували свої ідеї в університеті, інших навчальних закладах Києва;

- розповсюджували твори Т. Шевченка;

- писали прокламації, звернення до народу: звернення до братів-українців; звернення до “братів великоросіян і поляків”.

2. Займалися просвітницькою діяльністю:

- створювали в селах школи для народу;

- розробляли проекти запровадження в Україні мережі початкових навчальних закладів, складали шкільні підручники;

- видавали книги та журнали;

- збирали кошти на культурні потреби, на видання популярних книжок.

3. Встановлювали зв’язки з діячами інших опозиційних рухів.

Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 місяців.

За доносом провокатора студента Петрова братство було викрито і розгромлено жандармами.

Членів товариства засудили до різних строків заслань під нагляд поліції — без права повернення в Україну, із забороною займатися освітянською діяльністю:

- М. Гулака ув’язнено у Шліссельбурзьку в’язницю, в якій просидів три роки, а потім вислано у Перм;

- М. Костомарова вислали до Саратова;

- І. Посяду, Г. Андрузького — до Казані;

- П. Куліша — до Тули;

- М. Савича — у Полтавську губернію;

- О. Марковича — в Орловську губернію;

- В. Білозерського — в Олонець;

- Т. Шевченка віддали в солдати на 10 років із забороною писати й малювати.

Після царської амністії 1855 р. повернулися із заслання керівники Кирило — Мефодіївського братства В. Білозерський, М. Костомаров, П. Куліш, до яких згодом приєднався і Т. Шевченко.