Тематичний словник програми

Зміст програми

1. Тематичний словник програми

2. Актуальність програми

3. Вихідні концептуальні позиції програми

4. Цільове призначення програми

5. Завдання програми

6. Методичне забезпечення програми

7. Вимоги до виконавця програми

8. Можливості реалізації програми

9. Контингент учасників

10. Організаційні та матеріально-технічні вимоги до реалізації програми

11. Очікувані результати

12. Джерельна база

Тематичний словник програми

Сім'я або родина — соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Виховання - цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою формування у них відповідних якостей.

Сімейне виховання — це одна з найбільш древніх споконвічних форм соціалізації і виховання дітей, яка органічно об’єднує об’єктивний вплив культури, традицій, звичаїв, поглядів народу, сімейно-побутових умов і взаємодію батьків з дітьми, у процесі якої відбувається повноцінний розвиток і становлення їхньої особистості.

Профілактика – низка заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин і умов правопорушень, а також система заходів виховної роботи по формуванню рис особистості дітей.

Корекція – це діяльність по виправленню тих особливостей психологічного розвитку, які за прийнятою системою критеріїв не відповідають оптимальної моделі.

Дитяча бездоглядність – це тривале перебування дитини без догляду батьків або осіб, що їх замінюють.

Гіперопіка – це система відносин у родині, при якій батьки, забезпечуючи своєю працею задоволення всіх потреб дитини, захищають його від будь-яких турбот, зусиль і труднощів, приймаючи їх на себе.

Кумир сім'ї – концентрація батьків на дитині, потурання її примхам, іноді на шкоду іншим дітям або членам сім'ї.

Емоційне відкидання – приховане, неусвідомлене пригнічення батьками дитини, неприязнь до неї.

Жорстоке ставлення до дитини – це нанесення дитині травм при фізичному насильстві, зробленому не випадково, а з наміром.

Надмірна вимогливість - пред'явлення високих вимог.

Егоцентризм — нездатність чи невміння індивіда встати на чужу точку зору. Сприйняття своєї точки зору як єдиної існуючої.

Жорстокість — риса особистості, що визначається як байдужість до страждань людей або прагнення завдати страждань іншим. Також трактується як метод досягнення цілі (як правило задля користі).

Впертість - така риса характеру, яка відзначається непоступливістю людини, навіть якщо це не так важливо або й зовсім несуттєво для неї. Ця риса характеру змушує людину наполягати на своєму, навіть якщо це шкодить їй самій.

Гіперактивність - це хворобливий стан нервової системи дитини, що полягає в неповноцінності процесу гальмування і різкому переважанні процесу збудження. Це й перешкоджає концентрації уваги.

Негативізм — це не просто неслухняність або небажання виконувати вказівки дорослого, а прагнення все робити навпаки, усупереч проханням або вимогам старших.

Упертість — дитина наполягає на своєму не тому, що їй чогось дуже хочеться в цей момент, а тому, що вона це зажадала. Дитина ніби перевіряє, чи може вона щось вимагати та чи виконають цю вимогу.

Стилі сімейного виховання - це найбільш характерні засоби відносин батьків до дитини, застосовуючи певні засоби і методи педагогічного впливу, які виражаються у своєрідній манері словесного звертання і взаємодії.

Авторитарний стиль виховання - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю.

Демократичний стиль сімейних стосунків (тактика співробітництва) передбачає не лише батьківську підтримку й допомогу дітям в їх окремих справах, а й взаєморозуміння, взаємоповагу дітей і батьків, встановлення партнерських на паритетних основах взаємин, заснованих на співчутті, співпереживанні, відповідальності за наслідки власної активності.

Ліберальний стиль - система міжособистісних відносин у сім’ї будується на визнанні (доцільності) незалежного існування дорослих і дітей.