Контроль і нагляд

Контроль - це активне втручання суб'єкта адміністрування у діяльність об'єкта адміністрування. У цілому суть контролю як соціального явища полягає в перевірці відповідності діяльності учасників суспільних відносин встановленим у суспільстві приписам, у межах яких вони мають діяти. Мета такої діяльності полягає у виявленні результатів впливу суб'єктів на об'єкт, допущених відхилень від прийнятих вимог, чинних принципів організації і регулювання, причин цих відхилень, а також визначення шляхів подолання наявних перешкод для ефективного функціонування всієї системи.

Поряд з широким розумінням контролю як діяльності, що має місце в роботі усіх державних органів, контроль розглядають і звужено - як діяльність органів контролю, які у межах своїх повноважень наділяються функцією контролю, що є основним видом їх роботи, і які за допомогою притаманних їм форм, методів та визначених процедур здійснюють контроль. Визначення контролю в широкому аспекті змушує згадати й те, що контроль виступає в 2 основних видах: державний та недержавний, що в сукупності утворюють соціальний. Державний контроль включає контролюючі дії усіх без винятку державних структур та поглинає контроль у сфері публічного адміністрування. Його основною метою є дослідження взаємовідносин суб'єктів адміністрування для підтримання законності та дисципліни у публічному адмініструванні.

Виходячи з вищевикладеного, контроль можна визначити як сукупність дій суб'єкта адміністрування зі спостереження за функціонуванням відповідного об'єкта контролю з метою: отримання об'єктивної та достовірної інформації про нього; застосування заходів щодо запобігання правопорушенням (з правом прямого втручання в оперативну діяльність об'єкта контролю); надання допомоги підконтрольній структурі у поновленні законності і дисципліни; встановлення причин і умов, що сприяють порушенню вимог правових норм; прийняття заходів щодо притягнення до правової відповідальності винних осіб.

Так, наприклад, ПК у відповідній сфері суспільних відносин до контролюючих органів відніс: органи державної податкової служби, митні органи (ст. 61), визначив можливість проведення податкового контролю як різновиду державного контролю - шляхом ведення обліку платників податків, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, перевірок та звірок (ст. 62). При цьому серед різновидів перевірок виокремлені: камеральні документальні (планові та позапланові, виїзні та невиїзні) та фактичні (ст. 75 ПК).

Контроль слід відрізняти від близького до нього методу діяльності суб'єктів публічної адміністрації - нагляду, хоч у них є ряд однакових рис: єдина мета - забезпечення законності й дисципліни у публічному адмініструванні, можуть здійснюватись в однакових формах (перевірки, вимоги звітів, пояснень тощо), контролюючі та наглядові органи мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні та піднаглядні об'єкти, давати тим, кого перевіряють, обов'язкові до виконання вказівки. Основні відмітні риси контролю як методу публічного адміністрування від нагляду: контроль повсякденний та безперервний, здійснюється як органами законодавчої та виконавчої влади, судами, так і багаточисленними спеціально створеними для цього контролюючими органами, контролюючий орган має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного органу та право самостійно притягувати винних осіб до відповідальності.

Нагляд - пасивний метод адміністрування, що полягає у збиранні необхідних знань про діяльність об'єкта адміністрування та їх оцінці, це юридичний аналіз стану справ додержання законності і дисципліни щодо об'єкта адміністрування, який здійснюється суб'єктом адміністрування із застосуванням відповідних, наданих йому законодавством форм, але без без Метод прямого та непрямого (опосередкованого) впливу

Суб'єкти публічної адміністрації можуть впливати на об'єкти

адміністрування шляхом прямого або непрямого впливу.

Прямий вплив - безпосередній вплив суб'єкта адміністрування на об'єкт через наказ, що виражає волю відповідного суб'єкта адміністрування.

Непрямий (опосередкований) вплив - створення заінтересованості у об'єктів адміністрування, вплив через функції, інтереси, стимулювання, надання можливості вибору варіанту поведінки.