Юрій Швед., Всеукраїнська асоціація політичних наук стаття від 24.02.2014р. сайт io.ua

Висновок

Таким чином, політичний режим в Україні сьогодні є гібридним. У формально-юридичному вимірі йому притаманні певні ознаки демократії. Зокрема, на демократичних засадах сформовані вищі органи державної влади, здійснюється розмежування повноважень законодавчої, виконавчої і судової влади виробляються і законодавчо закріплюються механізми їх взаємного контролю, стримувань і противаг. Україна зуміла досягнути мирного врегулювання міжетнічних суперечностей та не допустити сепаратизму. Але зміст функціонування політичного режиму продовжує зберігати міцні патримоніальні риси, такі, як персоналізація політики, домінування патронажно-клієнталістських зв'язків у політичних процесах, пріоритет держави над суспільством, бюрократія, корупція тощо. При цьому слід також зазначити, що гібридність політичного режиму в Україні, непевність демократії не означає, що українське суспільство не є перехідним до демократії. Україна не тільки задекларувала свій намір побудувати демократичне суспільство, але й приступила до практичного втілення цього наміру в життя, але цей процес не завжди має лінійний розвиток.

З огляду на характер і особливості українсько-російських відносин сьогодення у форматі інтеграційних процесів на пострадянському просторі рахую, що Україна в терміновій перспективі не зможе серйозно змінити змістовне навантаження і визначальний вектор загального відношення, до агресивного ставлення з боку Россії. На десяткі років народ України буде пом’ятати зламани долі громадян, річкі крові, вбитих захісників вітчизни, мирних громадян і це все під брехливими текстами про мир та партнерство.Висновки робляться сучасним існування громадянам країни. Історія для майбутнього покоління не має бути переписана для підняття рівня добросусідських відносин з теперешнью державою агресором.Вектор майбутніх відносин збудують майбутні покоління як України так і Россії. Питання залишиться тільку в напрямку політичних відносин та рівня сумлінності громадян Россії в прагненні нарешті жити без війни з молодшим братом.

Сутнісних кардинальних змін, які сприятимуть реальному зміцненню міжнародних позицій України як повноцінного суб’єкта сучасних міжнародних відносин і реального претендента на регіональне лідерство, можна очікувати в кращому випадку тільки в наближеній стратегічній перспективі за 10 років. Запорукою цьому є насамперед у змінах загального характеру зовнішньої політики України від пасивної до активної, спрямованої на захист не групових, корпоративних, часткових, а важливих різнопланових загальнодержавних і національних інтересів.

Якщо поставити запитання про сутність того політичного ладу, який на даний момент є в Україні, то його, безумовно, можна визначити як змішаний (гібридний) режим, в межах якого співіснують демократичні й авторитарні форми політичної поведінки. Його можна також назвати варіантом неліберальної демократії, за якої демократичні форми правління і громадського життя співіснують з неправовою державою, дуже широка, просто таки „безмежна” демократія в деяких сферах доповнюється неправовими діяти саме тих структур, які мали б визначати її «береги» та гарантувати верховенство права. Проте, якщо поставити інше запитання: наскільки міцно цей режим утвердився, чи є він консолідованим, то відповідь, безперечно, буде негативною. Цей режим поки що ніяк не утвердився: іде боротьба усіх проти всіх і чим вона закінчиться, наразі не відомо. А це і є найкращим доказом перехідного стану нашого суспільства. Щоправда, такий стан уже набрид і громадянам і політикам. А тому можливий варіант авторитарного „переривання”, який можна відвернути радикальним наголошенням на правових засадах існуючої політичної системи, на значенні її формально встановлених інституцій.

Список використаних джерел та літертури:

1. Растоу Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели / Данкварт Растоу // Полис. – 1995. – No 5. – С. 5-15.;

2. Романюк О. І. Моделі посткомуністичних трансформацій / О. І. Романюк // Політичний менеджмент. – 2006. – No 3. – С 7.

3. Новакова О. В. Політична нестабільність як чинник сучасного розвитку України // Збірник наукових праць // [редкол.: Щедрова Г. П. (голова) та ін.]. – Луганськ: вид-во СНУ ім. В Даля. – 2008. − С. 25-35.

4. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах // Самюэль Хантингтон. – М.: Прогресс-Традиция, 2004. – 28 с.;

5. Студії Академії Європи. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника; Прикарпатський центр політичних та євроінтеграційних досліджень, 2009. – Вип. Ι Ι. – 109 с.

6. Мухаев Р. Т. Теория политики: учебник для студентов вузов / Рашид Тазутдинович Мухаев. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 546 с.

7. Гульнар Іскаков Політичні процеси на пострадянському просторі: тенденції, протиріччя, перспективи-№3-2007, с.128

8. Політологія / за ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка – К., 2000. – 168-169с.

9. ttp: //www.democracy.kiev.ua/publications/collections/conference_2006/

section_1/Matsievsy. Мацієвський Ю. Між авторитаризмом і демократією: політичний режим в Україні після “Помаранчевої революції”

10. Сухонос В.В. Динаміка сучасного державно-політичного режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму. Монографія. – Суми, 2003. – 158 с.

11. Політологічний енциклопедичний словник/ за ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна – К., 1997. – 293с.

12. https://www.spa.ukma.kiev.ua/article.php? story=20050317112949655 Кисельов С. " Не надо жить воспоминаниями…" 2005;

13. Експертна доповідь про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2006 році – с.132-133, 62-64, 138

14. Тор Буккволл Помаранчева революція – як зміна режиму? // По той бік розуміння: Україна та Європа після Помаранчевої революції – К., 2006 – с.107-111

15. Плис Р. Занедбаний інтерактив, або Інтернет-прибамбаси // Дзеркало тижня. – 2009. – No41 (769). – 24 жовт. – С.14.;

16. Богданов И. Кому ещё доверяет средний класс // Комментарии. – 2009. – No37(188). – 2 окт. – С.17.

17. Полищук О. Нужна ли Украине «сильная рука» // Ком. – No 38 (189). – 9 окт. – С. 22.;

18. Яхно А. Вона – не працює. Вона – це реклама // День. – 2009. – No 227 (3147). – С.1.

19. Сохар О. Перед боєм // Дзеркало тижня. – 2009. – No 40 (768). – 17 жовт. – С.3.

20. Скачко В. Тренды, бренды и явления народу // Кіевскій телеграфЪ. – 2009. – No43 (493). – 23-29 окт. – С.1-2.

21. Самусь М. Геополитический обман избирателя // Комментарии. – 2009. – No38 (189). – 9 окт. – С.5.

22. Бердинских К. Потянули за старое // Корреспондент. – 2009. – No41 (380). – 30 окт. – С.18

23. Юрій Швед., Всеукраїнська асоціація політичних наук стаття від 24.02.2014р. сайт io.ua