Хвороби

У виникненні хвороби значну роль відіграє не тільки фактор, який викликає хворобу, але і стан самого організму, реакція його нервоворегулюючого апарату на різні подразники. Реактивністю називається властивість організму відповідати (реагувати) на різніподразники світу. Зміна реактивності організму має надзвичайно важливе значення у виникненні хвороби. Той самий подразник у однієї людини може викликати хворобу, а в іншої – ні..

Хвороба – це порушення життєдіяльності організму під впливом надзвичайних подразників зовнішнього і внутрішнього світу, яке характеризуються пониженням пристосувальної реакції організму. Наука яка вивчає причини хвороби називаєтьсяетіологією. Причини хвороби пов’язані з умовами зовнішнього середовища над зовнішніми (екзогенними), а причини які виникають в самому організмі в результаті особливих властивостей називаються внутрішніми (ендогенними). Ендогенними факторами є: а) спадковість, б) конституція, в) вік, г) стать, д) реактивність організму Зовнішніми етіологічними чинниками хвороби є механічна, фізична, хімічна, біологічна, аліментарна та соціальна причини.До механічних причин відносяться всі механічні травми (забиття, поранення, переломи кісток вивихи, розтяги та розриви тканин, струс мозку, травматичний токсикоз).Фізичною причиною хвороби є дія на організм людини високих та низьких температур, електричного струму, зміни атмосферного тиску, радіоактивне опромінювання.Хімічною причиною хвороби є вплив на організм людини їдких лугів, кислот, хімічних речовин. Отруєння можуть спостерігатися в побуті та на підприємствах. До побутових отрут відносять харчові отруєння, отруєннялугами, кислотами, алкоголем і т.д. Велику групу отрут представляють лікарські та хімічні речовини (луги, кислоти) які мають на організм людини як місцеву так і загальну дію.Біологічною причиною хвороби є живі збудники – макроорганізми (глисти, кліщі), мікроорганізми (мікроби), віруси і т.д.Найбільше значення мають інфекційні (заразні) хвороби, які виникають у разіпроникнення в організм хворобливих (патогенних) мікробів. В останні роки поширились алергічні хвороби, причиною яких є алерген –чужорідний білок рослинного або тваринного походження Організм може правильно розвиватися і функціонувати тільки у разі правильногохарчування. Причиною хвороби може бути також і соціальний чинник. Соціум в якому живе людина відіграє дуже важливу роль у розвитку захворювань. Важка виснажлива праця, антисанітарія, голод, безробіття, погані квартирні умови також можуть призводити до росту захворюваності.

Кожну хворобу характеризують ознаки (симптоми). Розрізняють суб’єктивні та об’єктивні ознаки. Суб’єктивними симптомами є головний біль, головокружіння, болі в ділянці серця, живота, нудота і т.д. Симптоми, які виявляють під час обстеження хворого називають об’єктивними (набряки, збільшення печінки, підвищення артеріального тиску, хрипи в легенях, шуми всерці і т.д.).Синдром хвороби – це декілька ознак об’єднаних одним патогенезом. Патогенезом називають вчення про механізм розвитку хвороби.

У розвитку (перебігу) хвороби розрізняють такі чотири періоди: 1) прихований (латентний); 2) продромальний (період передвісників); 3) клінічний (період виражених ознак хвороби); 4) завершальний (реконвалісцентний - вилікування).

Часто хвороба виникає за певних умов, які являють собою сукупність різних факторів, серед яких жоден не є абсолютно необхідним для її розвитку. За характером впливу на виникнення хвороби всі умови поділяють на 2-і групи: I) Умови, які підсилюють дію причини і цим самим сприяють розвитку хвороби. Наприклад, причиною гострих респіраторних захворювань є віруси, а сприятливими умовами - охолодження, втома, відсутність імунітету. Іноді умови відіграють вирішальне значення, коли без певних умов хвороба не виникає, навіть при наявності причини, (наприклад, алергія на харчові продукти).2) Умови, які послабляють дію причини й у такий спосіб перешкоджають розвитку хвороби. До них відносяться: а) раціональне харчування, б) правильна організація режиму дня, в) фізична культура, г) відмова від шкідливих звичок (паління, надмірне вживання алкоголю, вживання наркотиків), д) гарний догляд за хворим. Іноді умови можуть цілком нейтралізувати дію причини (наприклад, наявність природного чи набутого імунітету до тих чи інших збудників інфекційних хвороб).

фактори ризику - сукупність факторів, які збільшують вірогідність захворювання визначеною хворобою.

Основні напрямки загальної етіології: 1) Монокаузалізм - течія у патології, яка виникла в другій половині XIX ст. і пов’язана з успіхами в мікробіології, визнає абсолютне верховенство причини у виникненні хвороби, не приймає до уваги умови виникнення хвороби. 2) Кондиціоналізм - течія, яка з’явилася на початку XX ст., не визнає визначальної ролі причини у виникненні хвороби, а вважає, що хвороба виникає як наслідок поєднання багатьох рівнозначних факторів, тобто умов. 3) Конституціоналізм. Прихильники цієї течії вважають, що вирішальне значення у виникненні хвороби належить не патогенним факторам навколишнього середовища, а самому організму, зокрема його спадковості і конституції.4) Психосоматичний напрямок. Прихильники вважають, що в основі розвитку хвороб лежать порушення психічної сфери людини, зокрема підсвідомих психічних процесів. Часто соматична хвороба виникає як результат конфлікту між потребами організму і можливостями їх задоволення. Ця концепція є розвитком вчення Фрейда в медицині.