Запалення, біль, пухлина, гарячка

Запалення – складана захисна реакція організму на дію шкідливих агентів, що виробилась протягом тривалої еволюції та являє собою комплекс тканинно-судинних змін. Це один з процесів, що лежить в основі багатьох захворювань, різних за своєю природою. Біологічне значення запалення полягає в перешкоджанні розповсюдженню в організмі хвороботворних агентів, інколи запальний процес сприяє їхньому знищенню. Причини виникнення запалення можуть бути як зовнішніми (бактерії, їхні токсини, механічні травми, дія хімічних речовин тощо), так і внутрішніми (гематоми, відкладення солей, омертвіння тканин тощо). Також розрізняють гостре, підгостре та хронічне запалення. Біль — своєрідне відчуття, яке виникає внаслідок сильних подразнень нервової системи. Больові подразнення сприймаються периферичними нервовими рецепторами і передаються по нервових провідниках до головного мозку. Біль являє собою захисну реакцію організму, яка виникла в процесі еволюційного розвитку. Іноді біль є першою ознакою хвороби або сигналом небезпеки, що загрожує організмові від навколишнього середовища. В цьому плані біль відіграє позитивну роль. Але при надмірній інтенсивності і тривалості біль перетворюється на хворобливе явище. Це зумовлюється тим, що тривалі сильні подразнення сприймаючих біль периферичних рецепторів супроводяться невпинним надходженням больових імпульсів до відповідних центрів головного мозку. Внаслідок цього настає розлад їхньої діяльності, що позначається на роботі багатьох систем організму. Пухлина (лат. Tumor) — патологічний процес, представлений новоствореною тканиною, в якій зміни генетичного апарату клітин призводять до порушення регуляції їхнього росту і диференціювання.Для діагностики стану тканини, у медицині використовують гістологічні, цитологічні та рентгенологічні дослідження. Основним методом лікування пухлин залишається хірургічний, який у ряді випадків поєднується із призначенням хіміопрепаратів, гормональних засобів та променевою(радіоізотопною) терапією. Гарячка. Уже в далеку давнину підвищення температури тіла людини вважалося ознакою хвороби. І в даний час термометрія є найбільше широко розповсюдженим діагностичним прийомом; при цьому 370С вважається як би температурною границею між здоров’ям і хворобою. Температура тіла, безумовно, не може служити в цьому розумінні універсальним критерієм, однак не залежне від зовнішньої температури “саморозігрівання” організму супроводжує багато різноманітних за походженням хвороб, маючи при цьому

у своїй основі єдиний патофізіологічний механізм. Здатність реагувати на вплив визначених, так званих пірог енних, подразників температурною реакцією в процесі еволюції сформувалася пізно і властива лише вищим теплокровним тваринам і людині. Таке саморозігрівання організму в старину одержало назву “гарячка” (лат.- febris, грецьк..- pyrexia). Таким чином, гарячка - це типовий патологічний процес, який виникає у вищих теплокровних тварин і людини при впливі на організм пірогенних подразників. Гарячка проявляється тимчасовим підвищенням температури тіла не залежно від температури зовнішнього середовища і звичайно супроводжується рядом характерних змін обміну речовин і фізіологічних функцій.