Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Механізм мотивації економічної діяльності в сучасних економічних системах
Мотив означає спонукальну причину з приводу будь-якої дії. Мотиваційний механізм — сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які зацікавлюють людину у здійсненні певної економічної діяльності з метою задоволення потреб і реалізації інтересів. Основою матеріальних стимулів до праці є система розподілу доходів. Ця основа залежить від форм власності на засоби виробництва. Економічний стимул, як правило, відбиває залежність одержання продукту в особисте розпорядження суб'єкта від результатів його праці або економічної діяльності. Мотиваційний механізм діяльності залежить від створення справедливої системи розподілу доходів, яка повинна бути побудована на основі таких принципів: отримання доходів за працю, в тому числі підприємницьку, землю, капітал; залежності основної частини доходів від результатів праці, рівня економічної діяльності суб'єктів господарства; розмір доходів при врахуванні рівня розвитку продуктивних сил повинен забезпечувати нормальні (суспільне необхідні) умови життя; сталості розподілу доходів. відсутності зрівнялівки в розподілі доходів; неприпустимості надмірної диференціації доходів у суспільстві, дотриманні соціальної справедливості; усуненні всякої дискримінації за статтю, національністю, соціальним походженням. У соціальне орієнтованій ринковій економіці мають враховуватися істотні відмінності у здібностях працівників. Це означає, по-перше, створення однакових умов для їх розвитку; по-друге, надання роботи за здібностями; по-третє, створення необхідних умов для високоефективної праці. 7. Відносини власності в економічних системах Власність – правове оформлення володіння, розпорядження та використання об’єкта власності. Власність – це не річ, а відношення між людьми з приводу виробництва і присвоєння благ – продуктів праці і природи, це відношення суб’єктів один до одного відповідно до їх відношення до матеріалів, предметів, знарядь. Категорія власності як і будь-яка інша має певні ознаки, що визначають її економічний зміст. До характерних ознак можна віднести: – власність – соціально-економічне, виробниче відношення між людьми, а не відношення до речей; – власність – результат суспільного розвитку, а не окремої людини; – власність – відношення по присвоєнню благ і послуг; – оскільки блага виробляються за допомогою засобів виробництва, то провідними пріоритетними є відношення по присвоєнню засобів виробництва; – у певних умовах засоби виробництва можуть відчужуватись від безпосереднього виробництва, тому власність на засоби виробництва являє собою соціальну форму поєднання робочої сили із засобами виробництва і визначає історичний тип даного способу присвоєння; – у реальній дійсності власність виступає у конкретній історичній формі; – на поверхні суспільного життя відносини власності виступають як право власності.
|