Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Гадяцький договір 1658 р.
Гадяцький договір 1658 р. був укладений гетьманом І. Ви-говським з урядом Речі Посполитої у м. Гадячі. Він був спробою зберегти суверенітет України в умовах російської експансії. За договором Україна (у межах Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств) повинна була входити на рівних правах у федерацію з Польщею і Литвою як незалежне Велике князівство Руське. Усі три держави повинні були проводити спільну зовнішню політику. На чолі князівства Руського повинен був стояти гетьман, який обирався довічно Радою і затверджувався королем. Раді, до якої входили представники козаків, міщан, духовенства і шляхта від всіх українських земель, повинна була належати законодавча влада. В Україні мала бути власна державна скарбниця, карбуватися власна монета, існувати своя армія (ЗО тис. козаків і 10 тис. найманого війська), діяти найвищий судовий трибунал. Польські і литовські війська могли перебувати на території України тільки під командуванням українського гетьмана. Церковна унія скасовувалася, а православна церква в усьому зрівнювалася з католицькою. В Україні має бути засновано два університети, а колегіумів 126______________________________________________ Історія Україна і гімназій з латинською і грецькою мовами навчання - «скільки потрібно». Передбачалося вільне друкарство. Козакам гарантувалися їхні соціальні права, а за поданням гетьмана щорічно 100 козаків одержували шляхетство. Таким чином, Гадяцький договір узаконював українську державність і забезпечував можливість боротьби за об'єднання всіх українських земель. Надзвичайно сильні антипольські настрої в українському суспільстві зумовили неприйняття договору переважною більшістю козацтва. Польська сторона також не збиралася реалізувати державну рівноправність України. Усе це унеможливило реалізацію договору і призвело до усунення І. Виговського з гетьманства. Гетьманство Ю. Хмельницького 14.09.1659 р. неподалік від Фастова чорна рада обрала гетьманом дев'ятнадцятирічного Юрія Хмельницького, який спочатку проводив політику лояльності до Росії. Але російський уряд, відчуваючи свою перевагу, нав'язав йому новий договір (Переяславські статті 1659 р.), що надавали Україні лише обмежену автономію в складі Росії. Його умови не могли не викликати глибокого розчарування і обурення серед козаків і старшини, особливо Правобережжя. Юний Ю. Хмельницький не мав авторитету серед старшини, не міг твердо тримати кермо влади і швидко став іграшкою в руках лідерів політичних угруповань. Усвідомлюючи свою слабість як керівника, він вже в лютому 1660 р. почав висловлювати сумніви в доцільності свого перебування на посаді гетьмана. У ході російсько-польської війни, яка незабаром почалась, Ю. Хмельницький не зміг чітко визначити зовнішньополітичну орієнтацію і тому діяв повільно і нерішуче. Він допустив розгром російської армії під командуванням В. Шереметєва і пішов на підписання нерівноправного договору з польським урядом - Слободищенського трактату 1660 р. За цим договором на Правобережній Україні розташувалися на постій жовніри (польська наймана армія), що грабували населення, а також поверталися у свої маєтки вигнані раніше польські пани. Це викликало масове повстання проти гетьмана. Ю. Хмельницький після двох невдалих спроб поширити свою владу на Лівобережжя відмовився від гетьманства і постригся в ченці під ім'ям Гедеон. Після його відходу Гетьманщина фактично поділилася на Лівобережну і Правобережну. Причому лівобережна старшина орієнтувалася переважно на Росію, правобережна - на Польщу.
Тема 10 Переяславські статті 1659 р. Переяславські статті 1659 р. закріплювали зміни в українсько-московських політичних відносинах, викликані посиленням Росії й ослабленням українського козацтва. Договір, укладений Юрієм Хмельницьким, на відміну від договору 1654 р., був нерівноправним. Згідно з Переяславськими статтями 1659 р.: - російські воєводи зі своїми гарнізонами, крім Києва, розта - гетьман утрачав право проводити самостійну зовнішню - Київський митрополит переходив під владу московського - заборонялося без царського дозволу переобирати гетьмана, - гетьман і його уряд повинні були видавати російським - козацькі загони повинні піти з Білорусії. Таким чином, за договором українська держава втрачала незалежність, перетворюючись на автономну частину імперії. Павло Тетеря Павло Тетеря в 1663-1665 рр. був обраний правобережними козаками гетьманом замість Ю. Хмельницького, що призначив його своїм спадкоємцем. До цього він був переяславським полковником, генеральним писарем, якийсь час знаходився на службі при дворі польського короля і за Ю. Хмельницького виконував обов'язки повноважного представника короля і сейму. Влада П. Тетері поширювалася тільки на Правобережжя. Лівобережне козацтво, не прийнявши Переяславського договору 1659 р., продовжувало визнавати владу російського царя. Ставши гетьманом, Тетеря проводив політику, спрямовану на об'єднання Правобережної і Лівобережної України під своєю владою. Для цього він намагався перетягнути на свій бік наказного лівобережного гетьмана Якима Сомка, згуртувати навколо себе старшинську верхівку (роздаючи своїм прихильникам гроші і землі), пробував заручитися допомогою Польщі і Туреччини. Це відштовхнуло від нього частину козаків, селян і міські низи, Що стали орієнтуватися на лівобережне козацтво, яке знаходилося під владою Росії. Разом із польськими і татарськими військами гетьман спробував установити свою владу на Лівобережжі, але його похід закінчився провалом. Проти 128_______________________________________ Історія України польських окупантів і їхнього союзника П. Тетері піднялася хвиля повстань. До кінця року основні вогнища народного повстання були придушені, а територія Правобережжя перетворилася на руїни. Загинуло близько 100-120 тис. чол., десятки тисяч були захоплені в полон кримськими татарами. Запідозривши змову проти себе в середовищі правобережної старшини, П. Тетеря домігся від польської влади ув'язнення архімандрита Гедеона (Ю. Хмельницького) і розстрілу І. Вигов-ського (котрий став на той час польським сенатором і київським воєводою). Однак, наростаюче народне повстання проти гетьманської влади, підтримане запорожцями під проводом І. Сірка і лівобережним гетьманом І. Брюховецьким, змусило П. Тетерю в червні 1665 р., захопивши гетьманські клейноди і військову скарбницю, утекти до Польщі. Правобережжя залишилося без гетьмана.
|