Цький почав похід у Галичину для визволення з-під поль­ського панування всіх етнічних українських земель. Біль­шість фортець здавалася йому без бою.

19 березня українська армія розгромила військо коронного гетьмана Станіслава Потоцького під Городком, і в той же день, підійшовши до Львова, взяла його в облогу. Одержавши викуп, Хмельницький відійшов від міста, громлячи розрізнені поль­ські загони. У листопаді Хмельницький здобув ще одну перемогу під м. Озерною.

Одночасно на території Білорусії і Смоленщини успішно діяли українські і російські війська, що витіснили звідти литовську армію і зайняли частину Литви разом з її столицею Вільно. Українські війська, які зайняли Південну Білорусію, запроваджували там козацькі порядки, створивши на її території кілька білоруських козацьких полків. Між коза­ками, що приводили білоруське населення до присяги геть­манові, і російськими воєводами, що вимагали присяги на вірність царю, виникали розбіжності.

Успішними воєнними діями українсько-російських сил скористалася Швеція, котра вступила у війну проти Польщі у союзі з Бранденбургом. Польська армія не витримала війни на два фронти і капітулювала. Польський король Ян-Казимир утік у Сілезію. Литва прийняла шведський про­текторат, а бранденбурзький курфюрст приєднав до своєї держави Пруссію, яка раніше належала Польщі.

Віденське перемир'я

Зміна політичної ситуації налякала російський уряд, котрий бачив у Швеції нового небезпечного ворога. Крім того, поляки запропонували російському цареві стати спадкоємцем польської корони. 24 жовтня в околицях м. Вільно було укладене перемир'я між Росією і Річчю Поспо­литою. В обмін на обіцянку магнатів обрати його королем, цар Олексій Михайлович готовий був визнати за Польщею всі українські землі. Представників українського гетьмана на переговори не допустили. Таким чином, Переяславські угоди фактично втратили чинність.

Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького

Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького була викликана зміною політики царського уряду у відно­шенні України. Віленське перемир'я було ним розцінене як порушення україно-російської угоди.

Як нові союзники у війні проти Польщі були обрані Трансіль­ванія і Швеція. У жовтні 1656 р. був укладений військовий

Союз із Трансільванією (яка, у свою чергу, із грудня того #с року стала офіційною союзницею Швеції) проти Польщі. Велися також активні переговори зі шведським королем. Однак, шведи, претендуючи на всі польські землі, до червня 1657 р. не погоджувалися визнати за гетьманом всіх ук­раїнських етнічних територій.

Проте, українські війська в союзі зі шведською і трансіль­ванською арміями влітку 1657 р. успішно воювали на території Польщі і Білорусії. Було узято ряд польських міст, у тому числі Берестя, Люблін, Варшава і Краків. Однак, після напа­ду на Швецію з боку Данії шведи відвели свої війська, а трансільванський князь перед загрозою нападу татар почав переговори з поляками. Козаки повернулися в Україну.