Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Молдавські походи
|
|
Православне Молдавське князівство (яке перебувало у васальній залежності від турецького султана) розглядалося Б. Хмельницьким як один із можливих союзників України. Однак, молдавський господар (князь) Василь Лупу проводив пропольську політику. У 1650 р. Хмельницький у союзі з татарами вторгся в Молдавію, зайняв її столицю Яси і змусив В. Лупу відмовитися від союзу з Польщею, узявши з нього обіцянку видати свою дочку Розанду заміж за Тимоша - старшого сина гетьмана. Після Берестецької битви В. Лупу відмовився від своїх обіцянок. У середині 1652 р. після битви під Батогом Тиміш Хмельницький з військом вступив у Молдавію, одружився з Розандою і змусив В. Лупу відновити союз з Україною. Однак, після відходу козацького війська з Молдавії Валахія і Трансільванія за підтримки поляків зайняли Яси і скинули В. Лупу з престолу. У квітні 1653 р. українська армія на чолі з Тимошем Хмельницьким розбила війська нового господаря, повернувши князівство В. Лупу. Незабаром В. Лупу знову був скинутий, Тимош змушений був повернутися в Молдавію, де українське військо потрапило в облогу у фортеці Сучава. Під час цієї облоги в серпні 1653р. Тиміш Хмельницький загинув. Таким чином, спроба Б. Хмельницького створити персональну унію між Україною і Молдавією зазнала невдачі.
Відносини з Московською державою (Росією)
Православна Росія, котра мала спільну з Україною історію і відносно близьку культуру, традиційно розглядалася україн-
ським козацтвом як потенційний союзник у боротьбі за «православну віру». Починаючи з 1648 р. Б. Хмельницький неодноразово звертався по допомогу до російського царя, и тому числі за посередництвом східних православних патріархів. Однак, у даному випадку мова йшла не про підтримку православ'я, а про визнання козацької держави, яка виникла на південних рубежах Росії. Це становило певну небезпеку для Московської держави, ослабленої багаторічними внутрішніми і зовнішніми війнами. До того ж цар не без підстави побоювався поширення антикріпосницького руху з України на територію своєї держави, де посилення феодального гніту уже викликало ряд народних повстань. Уряд Росії вагався між бажанням завдати вирішального удару своєму споконвічному ворогові — Польщі та острахом, що поразка останньої посилить позиції інших її потенційних супротивників - Швеції і Туреччини.
Зв'язана з Річчю Посполитою мирним договором, Московська держава не квапилася надавати військову підтримку Україні, незважаючи на співчуття, яке викликала у більшості російського населення боротьба українців проти Польщі. Так, у 1650 р. Земський собор заборонив вивіз російського хліба в Польщу і Литву і збільшив його вивіз в Україну, була введена безмитна прикордонна торгівля з нею. Однак, такого роду допомоги Україні було недостатньо, і Б. Хмельницький змушений був пригрозити цареві, що у разі його відмови від союзу з Україною він перейде під протекторат Туреччини.