Зовнішня політика Б. Хмельницького

Зовнішня політика Б. Хмельницького мала головною ме­тою не допустити антиукраїнського союзу Польщі з іншими державами і забезпечити прихильне ставлення до України сусідніх держав - насамперед Туреччини, Кримського ханства і Росії, щоб уникнути війни на два фронти. Ще із самого початку Визвольної війни Б. Хмельницький заручився підтримкою кримських татар і зміг домогтися нейтралітету Туреччини. Важливим для України було і забезпечення нейтралітету Литви. Цей нейтралітет був забезпечений не дипломатичним шляхом (хоча такі спроби були), а через організацію гетьман­ськими посланцями селянських повстань у самій Литві. Б. Хмельницький намагався підтримувати добросусідські відносини з Молдавією, Валахією, Трансільванією. Починаючи з 1648 р. гетьман неодноразово намагався знайти підтримку у православної Росії, обіцяючи натомість визнати васальну залежність від її царя Олексія Михайловича. Крім того, гетьман шукав військового союзу і з іншим потенційним супротив­ником Речі Посполитої - Швецією.

Битва під Берестечком

У лютому 1651 р. поляки порушили мирний договір. Коро­лівська армія вторглась на Брацлавщину. Воєнні дії відно­вилися і йшли зі змінним успіхом.

Найбільший бій Визвольної війни відбувся під Берес­течком на Волині. Тут 18 червня 1651 р. зустрілися 150-ти-сячна королівська і 100-тисячна козацька армії. На боці козаків виступив також 50-тисячний загін татарської кінноти на чолі з ханом Іслам-Ґіреєм. Після триденних боїв намітилася пере­вага на користь повстанців. Однак, татари, зацікавлені не в перемозі козаків, а у взаємному ослабленні воюючих сторін, відступили зі своїх позицій. Коли Б. Хмельницький, спробувавши їх зупинити, прибув до хана, татари взяли його

в полон. Поляки оточили козацький укріплений табір, штур­муючи його протягом десяти днів. Командування повстанською армією перейшло до полковника Івана Богуна, який зміг про­рвати оточення і відвести більшу частину армії на Київщину. Успіх поляків під Берестечком був підтриманий наступом з півночі литовських військ під керівництвом литовського гетьмана Януша Радзивілла. На початку вересня польська і литовська армії з'єдналися на Київщині. І хоча повсталі завдали їм ряд відчутних ударів, це не могло змінити стано­вища, у якому опинилися українці через значні людські і тери­торіальні втрати. Крім того, в обох воюючих сторін почалися проблеми з продовольством і фуражем. Б. Хмельницький зму­шений був знову погодитися на переговори.