![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Гетьманство Д. Многогрішного та І. Самойловича
Дем'ян Ігнатійович Многогрішний походив із селянської родини, ставши козаком під час Визвольної війни і дослужившись до посади генерального осавула. Напередодні свого вимушеного повернення на Правобережжя П. Дорошенко призначив його наказним гетьманом Лівобережної України. В умовах широкомасштабного наступу російських військ на Лівобережну Україну восени 1668 р. і відсутності допомоги з боку П. Дорошенка, Многогрішний почав переговори з представниками царського уряду. Він зміг домогтися їхньої відмови від Московських статей 1665 р., однак змушений був погодитися на присутність царських воєвод із гарнізонами в окремих лівобережних містах. У грудні 1668 р. на старшинській раді в Новгород-Сівер-ському Д. Многогрішний був обраний гетьманом, а на початку березня 1669 р. на раді в Глухові одержав підтвердження своїх повноважень. Д. Многогрішний намагався зміцнити свою владу, ставлячи на посади полковників і сотників своїх
134_______________________________________ Історія Ук раїну родичів і свояків, наділяючи їх маєтками. У відносинах з царем Олексієм Михайловичем він намагався проводити незалежну політику, рішуче виступаючи проти всіляких територіальних поступок Росії польській стороні за рахунок України. Розчарувавшись в орієнтації на Москву, з 1671 р. він пішов на зближення з П. Дорошенком, плануючи спільний виступ проти Польщі. Авторитарні методи правління гетьмана, зосередження влади в руках його сімейного клану викликали заколот серед вищої старшини, яка обвинуватила його в зраді царю і домоглася арешту Д. Многогрішного. Він був висланий до Сибіру. Замість нього в 1672 на раді в Козацькій Діброві гетьманом Лівобережної України був проголошений Іван Самойлович. У своїй політиці він спирався на вузьке коло вищої старшини, що складалося, головним чином, з його родичів. Для цього гетьман постійно розширював привілеї старшини, щедро роздавав їй землі. Не довіряючи іншим старшинським угрупованням і рядовому козацтву, котре обурювалося ростом різних повинностей на користь гетьмана і старшини, І. Самойлович утримував значне наймане військо - сердюків і компанійців. І. Самойлович намагався поширити свою владу на всю Україну, ведучи боротьбу як проти Січі, що не визнавала його влади, так і проти гетьмана Правобережної України П. Дорошенка. У 1674 р. за підтримки російської армії І. Самойлович вторгся на Правобережжя, підкоривши своїй владі територію 10 правобережних полків. У тому ж році в Переяславі він був проголошений гетьманом всієї України. На чолі козацького війська І. Самойлович брав участь у походах 1677-1678 рр., зупинивши просування турецьких військ усередину Правобережної України. Улітку 1687 р. разом з російською армією під командуванням князя В. Голіцина гетьман на чолі 50-тисячного українського війська виступив у похід на Крим. Кримський похід був невдалим, і уся відповідальність за це була покладена на українського гетьмана. За доносом групи старшин на чолі з Іваном Мазепою, котрі обвинуватили Самой-ловича у змові з татарами, у 1687 р. гетьман був заарештований і засланий до Тобольська, де невдовзі помер.
|