Похід Карла XII в Україну і перехід І. Мазепи на його бік

У 1708 р. шведський король Карл XII почав вторгнення в Росію через Литву і Білорусію, що входили до складу Речі Посполитої. Початок походу був удалим, однак після військо­вих поразок у серпні-вересні 1708 р. Карл XII відмовився від свого первісного плану наступати на Москву через Смоленськ, оін вирішив наступати на Україну, сподіваючись забезпечити 7^^т свою армію провіантом, зміцнити її козацькими полками ¹ військом претендента на польський престол Станіслава Ле-Щинського. Шведський король також сподівався на допомогу «-риму і Туреччини" - природних ворогів як Росії, так і Польщі, ³ якими воювала Швеція.

146

Перспектива перенесення основних операцій Північної війни в Україну виявилася несподіванкою для І. Мазепи. Він звер­нувся до Петра І з проханням надіслати 10-тисячний регуляр­ний російський корпус для допомоги козацькому війську, ослабленому безперервними далекими походами. Однак Петро І відмовив у наданні військової допомоги, порушивши один з основних пунктів угод між царським урядом і гетьманами, згідно з яким російський цар брав на себе зобов'язання захи­щати територію Гетьманщини від зовнішніх ворогів. До того ж І. Мазепа одержав звістку про плани Петра І ліквідувати Геть­манщину і використати територію України як плату за залу­чення можливих європейських союзників у війні проти Швеції. У жовтні 1708 р. гетьман, під сильним тиском з боку полковників Д. Горленка, Д. Апостола, Д. Зеленського при­ймає рішення змінити зовнішньополітичну орієнтацію, вступивши в переговори зі шведським королем про спільну війну проти Петра І. Крім підтримки Швеції І. Мазепа сподівався на допомогу Криму (кримський хан Девлет-Ґірей II обіцяв допомогу в боротьбі проти Росії шведам), Туреччини, а також на підтримку боярської опозиції Пет­рові І у самій Росії.

Наприкінці жовтня 1708 р. І. Мазепа прибув у штаб-квартиру Карла XII. З ним були близько 5 тис. козаків (через кілька днів більшість їх розійшлися), генеральна старшина і 7 з 12 полковників. Згодом до І. Мазепи приєдналися більше тисячі молодих запорожців на чолі з кошовим Костем Гордієнком («старші» січовики на військовій раді виступили проти І. Мазепи). Основна частина козацтва не підтримала виступу І. Мазепи. До того ж напередодні свого переходу на бік Карла XII гетьман знову відправив кілька десятків тис. реєстрових коза­ків у Прибалтику в розпорядження російського командування.