Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Яніна. Дякую, тусику! Я дуже вас люблю!






 

Ляшковський знову повертається до Рейнгольдів.

 

Ляшковський. Діти іноді заганяють нас у глухий кут своїми бажаннями, вибаганками. Але доводиться виконувати, все ж таки своя дитинка. Он зараз моя доня забажала щоб я звільнив з посади пана Романа.

 

Ванда (здивовано). Сподіваюсь, ви на це не погодились?

Ляшковський. Як так? Звичайно, погодився.

 

Генріх. Пане Томаш, я вірно зрозумів, ви хочете звільнити пана Романа?

Ляшковський. Так.

Ванда. Як ви це йому поясните? З якої причини ви його звільняєте?

 

Ляшковський розмірковує, шукаючи собі якесь виправдання.

 

Ляшковський. Перед паном Романом, звичайно, трохи незручно, та нічого не поробиш. До речі, причини і шукати не потрібно – в наш час достатньо бути просто українцем, як пан Роман, щоб залишитися без роботи. Маю надію якось більш-менш коректно це пояснити Романові.

Генріх. Неподобство. Я вас дуже прошу, пане Томаш, дозволити мені поговорити на цю тему з паном Романом.

Ляшковський. Будь ласка, пане Генріху, ви зробите мені велику послугу.

 

Ляшковський узяв келих з вином та випив до дна.

 

Генріх. Пробачте, я на хвилинку.

 

Генріх пішов.

 

Ванда. О, здається пані радникова мене кличе. Пробачте.

 

Ванда пішла.

 

Ляшковський узяв канапку, жує.

 

Генріх підійшов до Романа.

 

Генріх. Пан Роман, мушу з вами терміново поговорити наодинці.

 

Генріх та Роман йдуть.

 

 

Ява четверта.

 

 

Кабінет Генріха.

До кабінету забігають Марк та Марійка.

 

Марк. Ось тут нікого немає!

 

Заходять до кабінету.

 

Марк. Куди ти зникла? Вже не знав де тебе шукати.

Марійка. Рятувала свою сукню від плям. Розмовляли з Яною і я пролила свій напій на сукню.

Марк. Ти пролила чи Яніна допомогла тобі пролити?

Марійка. Не кажи дурниць. Вона трохи незграбна, але не підступна. До того ж, не забувай, вона моя найкраща подруга.

Марк. Все, мовчу. Не вистачало ще гаяти час на балачки про Ніну, хоча їй би це сподобалося… сподіваюсь, що Яніна сюди не вткне свого носа.

Марійка. Марку, останнє попередження!

Марк. Пробач, більше ні слова про… Мовчу!

 

Ховаються у нішу. Цілуються.

 

До кабінету заходять Генріх та Роман.

 

Роман. Про що Ви хотіли зі мною поговорити, пане Генріху?

Генріх. Пан Роман, ми з вами вже давно знайомі…

Роман. Близько двадцяти років.

Генріх. І саме це дає мені право сказати вам те, що взагалі мав сказати не я.

Роман. Пробачте, але я не розумію вас.

 

Генріх незручно почуває себе, добирає слова.

 

Генріх. Намагатимусь бути більш конкретним. Як ви вже знаєте, я продав газету панові Томашу.

Роман. Непоганий вибір. Ляшковський у видавничій справі добре тямить, усіх знає.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал