Фрідріх Ніцше і його концепція «Надлюдини».

Така особистість, як Фрідріх Ніцше, дуже незвичайна. Він впливовий німецький мислитель, філософ, психолог і класичний філолог. Був агресивним критиком традиційної моралі, утилітаризму, тодішньої філософії, матеріалізму, німецького ідеалізму, німецькогоромантизму та сучасного йому життя в цілому. Ніцше створив велику кількість експериментальних форм письма. Його праці носять тезовий, інколи-афористичний характер, а тому є досить суперечливими й не підлягають однозначному прочитуванню. Він є одним із найбільш читаних мислителів. У багатьох відношеннях, його погляди важко зрозуміти в будь-якій систематизованій формі. Говорити про цілісне вчення Ніцше, мабуть, не можна, а його творчість була й залишається предметом палких суперечок.

Ніцше часто схилявся до думки А. Шопенгауера. Він говорив, неодноразово, про волю до буття. Воля виявляє себе, насамперед, через життя. У цьому світі панує боротьба за виживання. Він сам створив власну філософську доктрину, свою власну теорію. Філософ поступово відійшов від їдей Шопенгауера. Для Фредріха Ніцше життя є першою і єдиною реальністю.

Найбільш істотна відмінність між людьми, на думку Ніцше, полягає в тому, що деякі з них від природи слабкі, інші сильні знову-таки за природою. Відповідно розрізняється і їх мораль. Сильні (" господарі", по термінології Ніцше) цінують особисту гідність, рішучість, наполегливість, самовпевненість, непохитну волю і невичерпну енергію в досягненні поставленої мети. Слабкі (" раби" по тій же термінології) цінують те, що в більшій мірі виражається в їх слабкості жалісливість, альтруїзм, і розсудливість і т.п. Він вважав, що слабким не слід догоджати, жаліти. Адже, допомога та підтримка буде вести їх до занепаду їхньої натури, до виснаження. Як казав він сам: " Людина, якою вона повинна бути, - це звучить для нас настільки ж безглуздо, як і " дерево, яким воно повинно бути".

Німецький мислитель вплинув на багатьох інтелектуалів. А саме:

Л.Лестова, Бернарда Шоу, Германа Гессе, Жана-Поля Сартра, Альберта Швейцера, Стефана Цвейга. Є такий факт, який говорить про, те, що сам Камю висловив думку, що Ніцше є основоположником європейського нігілізму, але видатний, на той час, філософ заперечував. У житті мислителя, критика була не тільки «солодкою», а й навіть «гострою». Існував двобій між світосприйняттям людини та соціума, який не сприймав особистість. Така особа постійно шла вперед, неозираючись, а вслід насміхаючись, промовляла: «Спробуйте, побачимо, що з цього війде!». Це, безумовно, про Ніцше.

Існують різніваріанти образу «Надлюдини»за Ніцше:

-релігійно-християнське;

- культурологічне -расова інтерпретація.

Ніцше заявив: «Бог — помер», тобто цінності (цінності істини, добра, упорядкованого розумного світу) втратили силу.

На його думку, коли Бог помер, то людині нічого не залишилося, як звалити на себе тягар, який вона раніше перекладала на нього, тобто взяти на себе відповідальність за власне життя. Але такою, на думку Ніцше, є не сучасна людина, а надлюдина майбутнього. Вона повинна утвердити нові цінності — земні, здорові, мужні. Надлюдина — не раб загальноприйнятих думок і цінностей. Це людина сильної волі, яка сама задає собі моральні цінності, сама вирішує, що є добро і зло. Ніцше майбутнє Європи пов'язував не зі свободною особою в громадянському суспільстві, а з міфічною надлюдиною.

Відомо, що концепцію «надлюдини», з її антисемітськими та антих-ристиянськими ідеями використали ідеологи фашизму. Радянська марксистсько-ленінська ідеологічна пропаганда називала Фрідріха Ніцше провісником фашизму, але сучасні філософи одностайно сходяться на думці, що Ніцше не був ані фашистом, ані нацистом. Це підтверджує той факт, що німецький філософ писав про «надлюдину» як про окремий об'єкт людської спільноти. Всупереч цьому фашизм розглядається як колективне явище або інакше стадний інстинкт.

Ніцше був категоричним противником будь-яких форм панування масової свідомості, яка найвищою мірою проявилась у фашистській Німеччині. Його «надлюдина» - це гармонійна людина, в якій органічно поєднуються фізична досконалість, високі моральні та інтелектуальні якості. «Надлюдина» - це «нова людина», «для якої немає авторитетів, Бога, це «людина майбутнього». Пошуки релігії та Бога є характерними для «посередньої» людини, якій потрібен абсолют для того, щоб йому підкоритися. Усе це не властиве «надлюдині». Тому Ніцше побоювався демократії, оскільки вона передбачає мораль рівності, що, на його думку, підтримує «маленьких людей», тих, яких «занадто багато».

«Треба бути морем, щоб приняти в себе брудний потік і не зробитися нечистим... надлюдина - це море, де може потонути ваше велике презирство", так cказав він.

Тут закледено філософське підгрунття людини. Найвище, що може пережити людина, говорить Ніцше - це " година великого презирства". Презирства до самого себе, до своїх слабкостей і пороків, до своєї несправедливості, до " жалюгідного достатку собою", званому чеснотою».

Ідея надлюдини – центральна у філософії Ніцше. Ця тема розкривається у філософській повісті «Так казав Заратустра». Реальний предмет роздумів Ніцше – це людина, яка несе у собі образ надлюдини. Така людина – це міст між твариною і людиною. Провісником «Надлюдини» у творчості Ніцше виступає Заратустра.

«Вищі люди», аристократи духу – це не господарі життя. Той, хто прагне втілити в своєму житті ідеал надлюдини, приречений загинути від руки тих, хто прихильний до людського, занадто людського. Людина постійно повинна проходити шлях від стану «верблюда», яке несе вантаж знання, через стан «лева» – тотального критицизму – до стану «дитяти» – творця.

Тож, Ніцше створив вимоги, яким відповідає надлюдина. По-перше, він вважав єдиною безумовною цінністю - «цінність життя». Тому, на його думку, надлюдина ніколи не повинна ставити своє життя під загрозу, у будь якій ситуації. Така особистість, безсуперечно ставить її на перше місце. Цінує понад усе. Оберігає, як нікого іншого.

По-друге, існує природна нерівність людей, пов'язана з життєвими силами та «волею до влади». Сильніші та слабші. Переможе той хто справді цього заслуговує у житті.

По-третє, «Надлюдина» - сильна людина, вільна від моральних обов'язків і не зв'язана ніякими моральними обіцянками.

Ніцше закликав до вчення чогось нового, аніж чекати. Він вважав, що помиляєтся, той, хто являєтся розумною, сильною людиною. Адже, вона не боїтся вчитися над помилками, удосконалюватися, йти вперед. Мислитель намагався донести, що будь-які рамки заважають. Тому дотримуватися чогось, немає сенсу. Він не розумів, чому існують вчителі та учні. Адже, кожен повинен іти своєю дорогою, щоб створити своє життя. Вчителі, поучителі заважають мислити по-смоєму, заважають творити своє. Людина не зможе удосконалюватися, якщо над нею хтось командує, управляє. Сенс життя – це іти самому, тянутися до чогось кращого, дивовижного, сам, робити щось корисне, для себе та інших, сам. Започаткувати та створити, відобразити без допомоги інших, важко, але лише самостійність до чогось приведе.

Таким чином, філософ, один із тих, хто створив бунт проти Бога та боротьбу проти християнства. Що призвів до дискусій у різних країнах. Ніцше, будучи прихильником індивідуалізму та соціальної ієрархічності, осуджував колективізм як стадність, різко виступав проти ідеї рівності, проповідуваної прихильниками демократії та соціалізму. Вони, на думку Ніцше, культивують дрібну усереднену людину. Демократія та соціалізм — прояв волі до влади посередності.

Фрідріх Ніцше - чудова людина. В першу чергу, неординарна. А неординарна вона тим, що має свою думку, позицію. Дивовижно, скільки все може вміститися в одній людині? Він завжди тягнувся до вищього. Таким чином, така людина, завжди відрізнялася. Його самого можна назвати «Надлюдиною» ХІХ-ХХ століття.

Теорія, яка була запропонована філософом Ніцше, дає повірити в існування сильних людей.