Наслідки Другої світової війни для СРСР

Київський національний торговельно-економічний університет

Хмельницький торговельно-економічний коледж

Спеціальність: 5.03051001 Товарознавство та комерційна діяльність,

5.03050702 Комерційна діяльність,

5.03050801 Фінанси і кредит,

5.03050802 Оціночна діяльність,

5.05170101 Виробництво харчової продукції

Дисципліна: „Всесвітня історія”

Лекція №29/13

Тема: Розруха СРСР від сталінізму до „відлиги” (1945-1964 рр.).

План.

1. Наслідки війни та відбудова господарства.
2. Суспільно-політичне життя.
3. Смерть Й.Сталіна і боротьба за владу в середині верхівки компартії.

Основна література

Ладиченко Т. Всесвітня історія. К. 2003, С.138-145.

Додаткова література

1. Верт Н. История советского государства 1900—1991.— М., 1991.

2. Девіс Н. Європа. Історія.— К., 2000.

3. История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории Советского государства / Сост. В. А. Козлов.— М., 1991..

4. История России. XX век / Под. ред. В. П. Дмитренко.— М.: АСТ, 1998.

5. Энциклопедия для детей. История России XX ст.— Т. 3.— М.: Аванта+, 1996.

6. Хоскинг Д. История Советского Союза 1917—1991.— М., 1994.

Основні поняття і терміни: наддержава, відбудова, сталінізм, культ особи, «ленінградська справа», «справа лікарів», «ждановщина», космополітизм, «відлига», десталінізація, реабілітація, реформи М. Хрущова.

Основні дата: 1946 р. — перші повоєнні вибори до Верховної Ради СРСР; 1946—1947 рр. — засуха і голод; 1946— 1951 рр. —четверта п'ятирічка (п'ятирічка відбудови); 5 березня 1953 р. — смерть Й. Сталіна; 1953— 1964 рр. — перебування при владі М. Хрущова; 1956 р. — XX з'їзд КПРС, критика «культу особи Й. Сталіна».

Наслідки Другої світової війни для СРСР. Відбудова господарства.

Перемога в Другій світовій війні призвела до кардинальних змін у міжнародному становищі СРСР. Радянський Союз вийшов з війни як наддержава.

Наслідки Другої світової війни для СРСР

Людські втрати:

загинуло 27 млн. осіб. За іншими джерелами — понад 40 млн. осіб

Матеріальні збитки:

становили третину національного багатства країни. Було зруйновано 1710 міст, 70 тис. сіл, 32 тис. промислових і 100 тис. сільськогосподарських підприємств, 1135 шахт, 65 тис. км залізниць, 16 тис. паровозів, 428 тис. залізничних вагонів тощо

Територіальні зміни

• Закріплено приєднання Західної України та Західної Білорусії, Бессарабії, Північної Буковини, Прибалтики, частини Фінляндії, здійснене у 1939—1940 рр.
• Приєднання у 1944 р. до СРСР Тувінської народної республіки.
• За договором 1945 р. із Чехословаччиною до СРСР було приєднано Карпатську Україну.
• За рішенням Потсдамської конференції до СРСР відійшла частина Пруссії і місто Кенігсберг (з 1946 р. — Калінінград) із прилеглою територією.
• За мирним договором із Фінляндією визнавались кордони 1940 р., а також до СРСР відійшла область Петсамо (Печенга) та деякі інші прикордонні території.
• Після розгрому Японії до СРСР відійшли Південний Сахалін і Курильські острови, Порт-Артур. У 1951 р. був остаточно узгоджений кордон із Польщею

Повоєнну історію СРСР умовно можна поділити на такі етапи:

І.1945 -1956 рр. Гостра конфронтація західних країн і СРСР, ще набула назви «холодної війни», зміцнення сталінізму, економічної і воєнної могутності СРСР.

II.1956 -1964 рр. Спроба замінити політику «холодної війни» конструктивним діалогом з Заходом, проведення політики лібералізації; початок десталінізації.

III.1964 -1985 рр. Зміцнення воєнної могутності та командно-адміністративної системи, наростан-ня економічних проблем і формування опозиції правлячому режиму.

IV. 1985 -1991 рр. «Перебудова» (політика ринково-ліберальних реформ); припинення «холодної війни»; зміна міжнародної політики СРСР як диктату в сферах інтересів на політику невтру­чання (наприклад, у внутрішні справи країн Центральної Європи, Афганістану тощо). Надання сувере-нітету республікам СРСР. Припинення існування СРСР як єдиної держави.

Радянський Союз, на терені якого точилися найзапекліші битви Другої світової війни, зазнав найтяжчих втрат. Насам­перед це приблизно 27 млн. загиблих. Загальні витрати на війну становили понад 2, 5 трлн. карбованців у довоєнних цінах. На такі кошти держава могла б жити близько 15-ти років. Було зруйновано промисловість, вугільну та гірничодо­бувну галузі, металургію. Особливо гостро це торкнулося України. Безліч людей втратили житло. Жахливим був стан сільського господарства: знищено парк тракторів та автома­шин, а поголів'я коней скоротилося майже удвічі. Траплялося, що селяни самі впрягалися у плуги під час оранки. Знижува­лися врожаї, що призводило до нестачі продуктів, а у деяких регіонах, зокрема в Україні, - до голоду.

Відбудувати економіку можна було лише напруженням сил. Через політичну конфронтацію зі СІЛА та ідеологічні забобони радянський уряд відмовився від допомоги за «планом Маршалла». Було вирішено шукати резерви всередині країни. Це означало зберігати високі темпи праці при низькій заро­бітній платі. Для збільшення чисельності виробників було демобілізовано декілька мільйонів вояків.

Ще одним джерелом коштів стала по суті дармова рабська праця в'язнів концтаборів, основний контингент яких станови­ли репресовані за політичними мотивами і колишні радянські військовополонені, які дочекалися кінця війни у німецьких концтаборах і були репресовані за політичними мотивами у СРСР, колишніх радянських військовополонених, засуджені за «боягузтво».

Концентрації всіх наявних у країні ресурсів сприяла тоталітарна система суспільства. В основі своїй антилюдяна та антидемократична, за тих умов вона давала змогу координува­ти з єдиного центру всі галузі господарства, використовувати робочу силу, матеріал і устаткування, стежити за розподілом продовольства через карткову систему. Діючий механізм репресій унеможливлював будь-які протести трудящих проти непосильної праці, а єдина система ідеологічної обробки нади­хала їх на добровільні жертви. Далося взнаки і природне бажання людей, які дочекалися миру, швидше досягти кращого життя і наполегливо працювати задля цього.

Велику роль відіграли і репарації, отримані від Німеччини, особливо у вигляді заводів, поточних ліній, верстатів і ме­ханізмів. На їхній базі створювалися нові види продукції, наприклад перші автомашини «Москвич».

Економіка країни продовжувала розвиватися за п'ятирічним планом. П'ятирічкою відбудови господарства була четверта -1946-1950 рр. У промисловості її в основному виконали. Повільно відроджувалося сільське господарство. Підпри­ємства, що випускали потрібну селу техніку, не відразу відно­вили свою діяльність. Істотно скоротилася кількість зайнятих у сільському господарстві. Причинами цього було, по-перше, те, що основний контингент в армії становили селяни, а відтак село втратило найбільше. По-друге, після демобілізації багато військовослужбовців скористалися можливістю влаштуватися на промислові підприємства або новобудови, щоб не повертатися до колгоспного «кріпацтва».

Спираючись на партійну дисципліну, порушення якої за тих умов прирівнювалося до злочину, керівництво Кому­ністичної партії СРСР направило в село тисячі людей. Однак це був так званий актив, який посів керівні посади. Більшість з них не мали потрібних сільськогосподарських знань і лише в окремих випадках працювали ефективно.

Радянське селянство не отримувало грошових виплат, а натуральна оплата була невисокою. По суті матеріальний стимул до праці був відсутній. Замість нього використовува­лися моральні та психологічні стимули - заохочування кра­щих працівників шляхом пропаганди їхніх досягнень, заля­кування невдоволених. Позбавлені паспортів, селяни не могли залишити місця свого проживання. Надмірні поставки продукції державі призводили до того, що село найбільше страждало від нестачі продуктів. Особливо гостро це виявило­ся у 1946 р. під час посухи, що охопила значні чорноземні регіони, зокрема й Україну, населення яких знову пережило голод.

На кінець п'ятирічки відбулися певні зрушення в сільсько­господарському виробництві: зросла продуктивність праці, валова продукція в 1950 р. майже досягла рівня 1940 р. Проте продукції не вистачало для повноцінного харчування міського населення, яке різко зросло у зв'язку з відбудовою промисловості. Все ж таки наприкінці 1947 р. було скасовано карткову систему на продовольчі товари.

У наступну, п'яту п'ятирічку (1951-1955) значно розвинулися металургія, а також галузі, що визначали науково-технічний прогрес -електротехнічна, хімічна, машинобудування. Однак то­варів масового вжитку виготовлялося дуже мало. Як і раніше, зберігалося відставання у виробництві продуктів харчування.

Поступово формувалася непропорційна структура економіки. Між її галузями не було нормального обміну товарами. Особливо негативно це позначилося на селі. Селянин за свій товар не міг придбати необхідні йому речі. У той же час величезні ресурси і кошти йшли для армії, щоб підтримувати військову могутність на одному рівні із СІЛА. Поступово країна ставала заручником воєнно-промислового комплексу.

У сільському господарстві були вжиті заходи зі стимулюван­ня праці колгоспників, зокрема підвищено закупівельні ціни на ряд продуктів. Селу виділялася нова техніка. Одночасно було прийнято рішення збільшити виробництво зерна в країні завдяки розорюванню цілинних земель, особливо в Казахста­ні, Сибіру, на Південному Уралі. Цілинна епопея розпочалася в 1954 р. На освоєння нових територій вирушили десятки тисяч добровольців. Протягом кількох років ними було піднято понад 40 млн. га цілини, що дало можливість значно поповнити зернові ресурси держави. Але ця епопея свідчила і про не­здатність радянської системи спрямувати аграрний сектор в інтенсивному напрямі, шляхом підвищення врожайності.

Отже,

Соціально-економічні наслідки

• Значне зниження і до того невисокого життєвого рівня населення. Заробітна плата залишилася на рівні 1940 р., ціни зросли в 3 рази. До 1947 р. зберігалася карткова система.
• 25 млн. осіб залишилися без даху над головою.
• Звичайним явищем була дитяча безпритульність.
• Гострою була проблема влаштування демобілізованих з армії (8, 5 млн. осіб), а також тих, хто повернувся з полону і з примусових робіт (понад 5 млн. осіб).
• Нова хвиля депортацій із західних регіонів СРСР.
• Значні втрати працездатного населення. Нестача робочої сили.
• Промислове виробництво в регіонах, що зазнали окупації, складало близько 30 % довоєнного. У роки війни було створено нову промислову базу на Сході СРСР.
• Сільськогосподарське виробництво складало 60 % довоєнного. На 2/3 скоротилося виробництво зерна

Політичні зміни

• Патріотичне піднесення, сподівання населення на зміни в політичній та економічній сфері.
• Відновлення і посилення репресій, нове ідеологічне забезпечення режиму (поєднання російського націоналізму, шовінізму з антисемітизмом і марксизмом-ленінізмом).
• Боротьба з антирадянським повстанським рухом у західних районах СРСР (Україна, Білорусія, Прибалтика

Відбудова господарства (1943—1951 рр.)

Основні напрямки

Скасування обмежень воєнного часу:

• Відновлення 8-годннного робочого дня і відпусток.
• Скасування обов'язкових позаурочних робіт.
• Скасування законів і обмежень воєнного часу

Заходи щодо підвищення життєвого рівня

• Працевлаштування демобілізованих і репатрійованих.
• Скасування карткової системи (1947 р.).
• Зниження цін на продовольчі та промислові товари.
• Розгортання житлового будівництва.
• Збільшення виробництва товарів народного споживання.
• Грошова реформа (1947 р.)

Заходи у промисловості

• Часткове переведення підприємств на випуск мирної продукції.
• Відновлення зруйнованих промислових об'єктів, у першу чергу важкої промисловості.
• Розвиток енергетики.
• Запровадження нової техніки і технології.
• Будівництво нових підприємств

Заходи в сільському господарстві

• Відновлення МТС, постачання села сільгоспмашинами.
• Підвищення норм хлібозаготівлі, збільшення податків.
• Примусові позики.
• Організовані набори сільської молоді на відбудову міст і промисловості