Структура та основні риси сучасної світової економіки.

Суб'єктами світової економіки є:

• національні господарства;

• регіональні (зональні) інтеграційні угруповання країн;

• транснаціональні корпорації;

• міжнародні організації;

• інституційні інвестори (інвестиційні фонди, холдинги...).

Для суб'єктів характерно як взаємодія, так і протистояння.

Галузева структура економіки являє собою сукупність якісно однорідних груп господарських одиниць, що характеризуються особливими умовами виробництва в системі суспільного розподілу праці і грають специфічну роль в процесі розширеного виробництва.

Традиційно галузева структура світової економіки подається таким чином:

1. Промисловість.

2. Сільське господарство.

3. Будівництво.

4. Виробнича інфраструктура.

5. Невиробнича інфраструктура (сфера послуг).

Така класифікація заснована на міжнародних стандартах формування структурних елементів світової економіки: вона виходить з Міжнародної стандартної галузевої класифікації всіх видів економічної діяльності і Міжнародної стандартної класифікації занять, які в свою чергу, є складовими частинами системи національних рахунків.

Кожна з цих базових галузей може далі підрозділятися на укрупнені галузі, підгалузі і види виробництва. Галузеві пропорції або, галузева структура є співвідношення питомої ваги окремих галузей.

Первинні галузі - сільське господарство і видобувна промисловість.

Вторинні галузі - обробна промисловість, електроенергетика і будівництво, що використовують сировину первинних галузей.

Третинний сектор - сфера послуг (фінанси, страхування, освіта, культура, наука, охорона здоров'я, ділові та інші послуги), транспорт, торгівля і зв'язок.

До основних рис сучасної світової економіки відносяться:

• новий етап інтернаціоналізації виробництва і поглиблення суспільного поділу праці на основі науково-технічної революції.

• все більш повна взаємозалежність національних господарств;

• поглиблення загальносвітового поділу праці, підвищення товарності й експортної орієнтації економік;

• перехід від предметної до подетальної і функціональної спеціалізації національних господарств;

• перехід до єдиних критеріїв техніко-економічної ефективності виробництва.

• економічна інтеграція - міждержавні об'єднання з особливою організаційною структурою, новий етап усуспільнення виробництва.

• структурна інтеграція - об'єднання високорозвинених національних господарств для координації економічної політики виробничої кооперації, стимулювання міграцій капіталів і робочої сили (ЄС, ГАТТ / СОТ...);

• господарська інтеграція - об'єднання розвиваються національних господарств для використання переваг спеціалізації і більш повного використання економічних ресурсів.

• глобальні економічні та екологічні проблеми - загальносвітові процеси, що зачіпають інтереси всього людства.

• демографічна проблема;

• продовольча проблема;

• подолання економічної відсталості країн, у цьому зв'язку проблеми боргів;

• подолання загрози екологічної катастрофи, енергетична проблема;

• подолання загрози ядерної війни.

• Всесвітня торгівля - новий етап її розвитку в умовах інтернаціоналізації виробництва й економічної інтеграції.

• найгостріша конкуренція («торговельні війни»);

• створення специфічної торговельної інфраструктури розвинутими капіталістичними країнами (монополія на інформаційні й інші інфраструктурні послуги);

• пануюче становище Японії, США, країн ЄС;

• нееквівалентний обмін з країнами, що розвиваються;

• монопольне становище на ринку транснаціональних корпорацій.

• Зростаючі масштаби міграції капіталів і робочої сили.

• величезне збільшення масштабів міграції в зв'язку з інтернаціоналізацією виробництва;

• вирішальна роль у міграції позикового капіталу міжнародних фінансово-кредитних установ МВФ, МБРР та ін;

• переважне значення в міграції капіталів експорту-імпорту підприємницького капіталу - прямі і портфельні інвестиції транснаціональних корпорацій, спільних підприємств та ін;

• проблема «відпливу мізків» і іноземної робочої сили, породжена міграцією працівників.

Умовна структура міжнародної економіки