Групи країн у світовій економіці.

На підставі різноманітних критеріїв у світовому господарстві виділяється визначена кількість підсистем.

Найбільш повне уявлення про групи країн у міжнародній економіці дають дані найбільших міжнародних організацій світу - ООН, МВФ та Світового банку. Оцінка їх дещо відрізняється, тому що різна кількість країн-учасниць цих організацій (ООН - 185, МВФ - 182, Світовий банк - 181 країна), а міжнародні організації спостерігають за економікою тільки своїх країн-членів.

За методикою ООН у числі найважливіших показників рівня соціально-економічного розвитку будь-якої країни варто виділяти:

· ВВП / ВНП, а також ВВП / ВНП на душу населення;

· частку продукції обробної промисловості та сфери послуг у ВВП / ВНП;

· рівень освіти населення і тривалості життя.

За величиною ВВП на душу населення країни класифікуються на:

· найменш розвинуті країни (ВВП на душу населення - менше 400 дол на рік);

· країни, що розвиваються;

· розвинені країни.

Для цілей економічного аналізу ООН поділяє країни на:

· розвинені країни (держави з ринковою економікою);

· країни з перехідною економікою (у минулому соціалістичні країни або країни з централізованим плануванням);

· країни, що розвиваються.

Розглянемо особливості кожної з виділених підсистем.

Країнами з розвинутою економікою вважаються такі держави, для яких характерна наявність ринкових відносин в економіці, високий рівень прав і цивільних свобод у суспільному і політичному житті. Всі країни з розвиненою економікою відносяться до капіталістичної моделі розвитку, щоправда характер розвитку капіталістичних відносин має тут серйозні розходження. Рівень ВВП на душу населення практично у всіх розвинених країнах не нижче 15 тис. доларів на рік (не менше 12 тис. дол за ПКС), на досить високому рівні гарантований державою рівень соціального захисту (пенсії, допомоги по безробіттю, обов'язкове медичне страхування), тривалість життя, якість освіти і медичного обслуговування, рівень розвитку культури. Розвинені країни пройшли аграрну й індустріальну стадію розвитку з переважаючим значенням і внеском у створення ВВП сільського господарства і промисловості. Зараз ці країни перебувають на стадії постіндустріалізму, для якого характерні провідна роль у національному господарстві сфери нематеріального виробництва, що створює від 60% до 80% ВВП, ефективним виробництвом товарів і послуг, високим споживчим попитом, постійним прогресом в науці і техніці, посиленням соціальної політики держави.

До групи країн з розвиненою економікою МВФ відносить насамперед провідні капіталістичні країни, звані Великою сімкою (G7), куди входять США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія і Канада. Дані держави займають домінуюче положення у світовому господарстві, насамперед через свої могутні економічні, науково-технічного та військового потенціалу, великої чисельності населення, високий рівень сукупного і питомого ВВП.

Далі до групи розвинутих країн відносяться відносно невеликі в порівнянні з потенціалом G7, але високорозвинені в економічному і науково-технічному відношенні країни Західної Європи, Австралія і Нова Зеландія.

У 1997 р. економічно розвинутими стали вважатися такі держави як Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань (так звані країни-«дракони» Південно-Східної Азії) і Ізраїль. Їх включення до групи розвинутих країн стало заслугою за бурхливий прогрес в економічному розвитку в післявоєнний період. Це дійсно унікальний приклад у світовій історії, коли абсолютно нічого із себе не представляють ще в 1950-і рр.. країни захопили світову економічну першість за цілим рядом позицій і перетворилися у важливі світові промислові, науково-технічні і фінансові центри. Рівень ВВП на душу населення, якість життя в країнах-«драконах» та в Ізраїлі впритул наблизилися до показників провідних розвинутих країн і в ряді випадків (Гонконг, Сінгапур) навіть перевершують більшість держав Великої сімки. Проте, у розглянутій підгрупі є певні проблеми з розвитком вільного ринку в його західному розумінні, тут діє своя філософія становлення капіталістичних відносин.

ООН включає до числа розвинених країн ПАР, а Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) відносить до їх числа також Туреччину і Мексику, які є членами цієї організації, хоча скоріше це країни, що розвиваються, але вони увійшли в неї за територіальною ознакою (Туреччині належить частина Європи, а Мексика входить у Північноамериканську угоду про вільну торгівлю - НАФТА). Таким чином, в число розвинених країн включають близько 30 країн і територій. Розвинуті країни є головною групою країн у світовому господарстві. В кінці 90-х рр.. на них припадало 55% світового ВВП (якщо його підраховувати за ПКС), 71% світової торгівлі і велика частина міжнародного руху капіталу. На країни «Сімки» припадає понад 44% світового ВВП, у тому числі на США - 21, Японії - 7, Німеччину - 5%. Більшість розвинутих країн входить в інтеграційні об'єднання, з яких найбільш могутніми є Європейський союз - ЄС (20% світового ВВП) і Північноамериканська угода про вільну торгівлю - НАФТА (24%).