Інформаційні конфлікти у масовій свідомості

Ті чи інші політичні угрупування продукують власний інформаційний продукт, висловлюючи недовіру всім іншим. Масова свідомість реально не здатна виконувати функції судді. Вона кожен раз вважає правим того, хто на цей час виступає перед нею. Тому боротьба ведеться не за якість чи аргументи, владна боротьба це намагання оволодіти основними

каналами комунікації. Для України цеУТ-1, радіо, газета " Сільські вісті". Серед усних каналів це сільські черги за хлібом, це місця очікування транспорту (типу вокзалів). Тобто основним важелем впливу поступово стає не володіння " змістом" комунікації, а її " формою".

Різні періоди української історії проходять під знаком різних зіткнень на рівні масової свідомості. Якщо ми поглянемо на період відокремлення від колишнього СРСР, то побачимо такі суттєві складники, які поділяла масова свідомість на той період, що були пов'язані з різними владними центрами, які породжували різновиди цієї інформації. Україна відходить від СРСР, спираючись на такі виміри обгрунтування цього, які можна позначити як різновиди розуміння незалежності:

1) економічний, під яким будемо розуміти розв'язання економічних проблем за рахунок відокремлення; саме на цьому рівні працювала досить потужна аргументація, прикладом чого може служити листівка, яку майже кожен тримав у руці, де розповідалося (спираючись на реальні чи ні дані Німецького банку, за якими саме Україна мала найкращі стартові умови серед усіх республік СРСР);

2) номенклатурний, автономія від Москви виносила на перші місця до того другорядних осіб, які дійсно після відокремлення досягли можливості дзвонити Білу Клінтону чи пити чай з англійською королевою;

3) етнічний, це розв'язання проблем мовного і культурного розвитку на суто українській основі, що дійсно не було можливим у СРСР, де російська мова посідала домінуючі позиції; незадоволення цих потреб можна вважати в певному розумінні не чисто соціальним, а й в якомусь розумінні біологічною вимогою;

4) антикомуністичний, що полягав у відмові від комуністичної ідеології, яка, як не дивно після такої кількості років панування, мала достатню кількість супротивників;

5) демократичний, що давав можливість перейти до менш жорстких методів контролю держави над людиною, зменшення рівня цензури, можливості їздити за кордон.

Всі ці п'ять факторів продукували частково різні групи, бо вони відображали різні інтереси. В період відокремлення відбулося резонансне поєднання цих факторів. Синергетика поєднання дала набагато більший результат, аніж сума кожного фактора окремо. Наприклад, номенклатура приймала вимоги етнічного характеру заради задоволення своїх цілей, етнічні групи йшли поруч з номенклатурними заради своїх цілей.

У період першого президентства розвитку набуває саме етнічна течія. При цьому цікаво, що її представник В.Чорновіл

е отримав перемоги. Населення голосує за незалежність, але під проводом секретаря ЦК. Оце амбівалентне рішення супроводжує масову свідомість повсякчасно. В цілому перший період незалежності дозволив вирішити всі вищевказані виміри незалежності, окрім економічного.

Вибори другого президента проходять саме під впливом цього виміру. Якщо західні області голосували за вимір етнічний, то східні - його відкинули. Показовий результат дають нам Львівська обл., де за Л.Кравчука віддають голоси 93, 77 % виборців, чи Тернопільська, де він отримує 94, 8 %. Л.Кучма отримує максимальну кількість голосів в Криму (89, 70 %, Севастополь дав взагалі - 91, 98 %) та Луганській обл. - 88, 0 %. Л.Кучма завдяки свої передвиборній боротьбі починає асоціюватися з економічним зближенням з Росією та можливістю отримати офіційний статус для російської мови. Ці параметри з деякими іншими входили в його повну передвиборну платформу, але не були виконані, бо саме західна Україна після виборів надає йому ту підтримку, яку він губить на сході.

Виборча боротьба являє собою найяскравіший вимір інформаційного конфлікту. Проти Л.Кучми використовувалася й негативна кампанія, де його пов'язували з директорством на військовому підприємстві, внаслідок - і з незнанням реального економічного життя. Була також запущена ідея про можливість громадянської війни в разі обрання Л.Кучми, бо його не прийме західна Україна. Це чисто символічний вимір, який може й грунтуватися на реаліях, але не має відповідати їм. Зі свого боку команда Л.Кучми створювала йому імідж реформатора, якому " вороги" не дали розкритися як слід. Також як символ грало й те, що завод Південмаш, який він очолював, створював найкращі радянські ракети.

Але всі ці " стріли" були спрямовані не на опонентів, а саме в масову свідомість, щоб захопити її. Постаті двох кандидатів були достатньо амбівалентними, щоб досягти найрізноманітніших типів аудиторії. У Л.Кравчука це було поєднання таких повністю протилежних категорій, як " націоналіст" і " ідеолог з ЦК партії". У Л.Кучми це було поєднання " реформатора" з " радянськими ракетами". Це саме особливість масової культури, для якої характерно мати багатовимірність, аби задовольнити потреби навіть протилежних типів аудиторії. Дж.Фіске, наприклад, вважає, що Мадонна продукує, як тексти поведінки, що розраховані на чоловічу аудиторію, так і навпаки, тексти, що мають пригорнути до себе жіночу прихильність.

В масовій свідомості завжди є таке " лобіювання" окремих персон, або соціальних груп. Адже вихід шахтарів перед Кабінетом Міністрів, або вчителів перед Верховну Раду є намаганням привернути до себе увагу саме масової свідомості і таким чином (за допомогою неї) вийти на розв'язання проблем. Так само відбувався вплив студентських наметів на майдані Незалежності, який привів до зняття прем'єра В. Масола. Це лобіювання свого місця в інформаційному полі держави. Як пише П.Шампань: " Сьогодні навіть вуличні демонстрації, за деякими винятками, плануються, щоб " бути показаними телебаченням":

організатори торгуються з силами правопорядку відносно часу і місця їх проведення, щоб демонстрацію показали під час теленовин...".

Сьогоднішній день приносить реалізацію дуже динамічних змін в інформаційному середовищі. Наведемо один з прикладів. Січень 1997 року. Депутатська група " Єдність" висуває пропозицію про пролонгацію повноважень як Президента, так і Верховної Ради. Відповідальні працівники адміністрації досить схвально на це реагують. Але громадськість реагує не так одностайно. І через деякий час ця пропозиція піддається критиці і з боку прес-служби президента. Цикл закрився. Він складався з інтенсивного інформаційного обстрілу з обох боків, маючи такі чинники: висування, підтримка з боку не першої особи, критика з боку опозиції, опосередкована критика з боку першої особи. Навіть якщо так не планувалося, перевірити громадську думку на можливість продовження повноважень, затримка з офіційною реакцією все одно зробила це.

При цьому виявляється, що знайти своє місце в інформаційному полі сьогодні досить важко. Існування більше як 50 партій звело нанівець увагу до них з боку масової свідомості. Тут можна знайти себе лише нетрадиційними засобами. Традиційно тут відзначалися праві політичні угрупування. УНА-УНСО досить наполегливо проводить різного роду політичні перформанси, до яких звертається увага. До того ж один з її лідерів вміє влучно позначити позицію УНА з того чи іншого питання. Порівняйте такий його вислів, як " Крим буде або українським, або безлюдним". 1997 р. на цей нетрадиційний шлях виходять ліві партії. Вони проводять мітинг супротив мітингу правих (29 січня 1997 р. біля Арсеналу). Пікетують перуанське посольство, аби підтримати революціонерів, що тримають заручників в Перуанській столиці. Збираються інформаційно атакувати деякі видання в " день X" шляхом безперервних дзвоників до їх редколегій, таким чином намагаючись блокувати їх роботу.

Тобто неофіційні структури працюють набагато краще офіційних Яскравим прикладом програшу офіційної влади був похорон патріарха в липні 1995 р. Інтерпретацію того, що відбувалося, надавали саме офіційні джерела. Влада реально була відсунута від обговорення. Поява офіційних версій пізніше вже виявилося непотрібною. Масова свідомість засвоїла інші. Це одним з перших державних діячів засвоїв Гувер, голова ФБР. Він взяв собі за правило першим коментувати подію. Тоді всі іншим треба було виходити з того, що було почуто від посадової особи найвищого статусу. Однаково програшним для влади була постчорнобильська ситуація, коли різко знизився рівень до влади і офіційних повідомлень. Саме Чорнобиль радикальна преса вписує до списку подій, які штовхали Україну на вихід з СРСР. Це відповідає процесу формування стереотипу, коли від складного об'єкту масова свідомість лишає декілька характерних рис, з якими і починає оперувати. Недовіра до влади на наступних етапах формування стереотипу підсилювалася. Особливо значення при цьому мала велике емоційне навантаження, яке йшло при цих процесах. Отже, недовіра до влади як стереотип (і відповідний інформаційний конфлікт з повідомленнями, які від неї надходять) могла бути сформована в дуже сприятливих для цього контекстах.

Єдиною чіткою перемогою з боку адміністрації Президента слід вважати створення в масовій свідомості досить непривабливого образу Верховної Ради (точніше її депутатів) як гальма на шляху реформ. Населення хворобливо сприймає інформацію про заробітну платню, про нескінчені засідання та інше. Такий образ дозволяє залишати для себе більш позитивні кольори. Те саме відбувалося, коли головою адміністрації був Д.Табачник, якого політичні еліти моделювали як " злого генія" при " доброму президенті".

Інформаційні конфлікти супроводжують всі важливі події на терені України. Прикладом цього можуть служити як президентські та парламентські вибори, так і похорон патріарха в липні 1995 р. Одночасно суспільство ще не звикло до одночасної появи різних поглядів. Цього ніколи не дозволяють собі, наприклад, телевізійні новини, запросивши до себе представників протилежних поглядів. Як правило, кожен раз ми маємо тільки одним погляд.