Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Комунікативного простору






 

Зміна суспільного ладу, яка трансформувала Радянський Союз, давши життя новим незалежним республікам, була значною мірою спричинена і засобами масової комунікації. Якщо згадати основні процеси політичної комунікації того періоду, то перед нами буде картина принаймні з п'ятьох

впливових складників такого процесу, якщо не брати поки що до уваги

саме засоби масової комунікації:

а) мітинги, які були складовою частиною політичного життя того часу. Мітинги дозволяли охоплювати найбільш активні верстви населення; були безцензурною та динамічною формою, що підвищувало їх впливовість, як і сама форма аудиторії у вигляді натовпу, що відразу збільшує ефективність виступу. Мітинги не тільки досить сильно впливали на аудиторію, вони одночасно дали можливість увійти в суспільну свідомість новим типам лідерів, яких до цього Україна не знала: це дисиденти, письменники, а також різні маргінали старої системи, які не були нею використані. Загалом можна сказати, що мітингова форма виявилася напрочуд ідеальною як з боку аудиторії, так і з боку лідерів;

б) " кухонна комунікація" теж набула нових форм, вона вийшла за межі осель, перейшла до робочих місць. Це пов'язано зі зменшенням тиску системи з одного боку, з іншого збільшення соціальної напруги вимагає відповідних компенсаторних факторів. При мінімумі напруги вона могла зніматися психологічною компенсацією у вигляді анекдоту, при збільшенні напруги і при одночасній неспроможності офіційних джерел інформування зняти її, відразу нарощуються неофіційні, одним з яких і став вихід " кухонної комунікації" на нові обрії;

в) офіційна комунікація теж набула нових форм. Наприклад, лише тоді М. Горбачев міг дозволити собі закликати до тиску на партійні владні структури з боку народу як на консервативний елемент, що заважає перебудові. Тобто Система почала породжувати амбівалентні повідомлення, які кожен починав читати як йому хотілося, створюючи відповідний дисбаланс;

г) діаспорна комунікація почала більш активно досягати України за рахунок послаблення зарубіжних контактів, які часто використовували нові лідери. В той період діаспора була для України Заходом, тоді коли зараз вони розійшлися у сприйнятті і впливовості на населення;

д) історична комунікація, під цією назвою ми б хотіли об'єднати низку літературних, наукових і мемуарних потоків, що працювала на реінтерпретацію історії. Для України (на відміну від Росії) це було особливо важливим, оскільки нова система вимагала більш суттєвої зміни всього пантеону героїки. Наприклад, Росія нова і Росія стара мають набагато більше повторів у цьому списку, ніж Україна стара і Україна нова. Приміром, Пушкін чи Чехов залишилися в обох російських списках, але зникли із списку України нової. Мемуарна література тогочасного періоду спрацьовувала як найефективніші публіцистичні статті чи виступи на мітингах, літературні журнали на той час майже не друкували нової літератури, займаючись лише передруками.

Але всі ці нові комунікативні моделі реалізовувалися лише завдяки резонансу, що надавали їм засоби масової комунікації. Був створений (можливо випадково) досить системний варіант виходу на масову аудиторію, що не дуже дозволяв появу якогось іншого погляду. Тобто вплив проходив за тією ж тоталітарною моделлю без права на голос для опонента. Які завдання мало перед собою суспільство, коли вийшло на такі моделі комунікації, що мають на меті руйнування старої системи? Слід відразу відзначити, що аналітики вважають: за національні інтереси насправді видає свої власні інтереси та чи інша еліта. Тому це питання можна переформулювати таким чином, які завдання мали перед собою еліти суспільства? Перед суспільством постало як реальне завдання змінити свої моделі поведінки. І зробити це при можливості без занадтої жорстокості. Адже всі ці типи комунікації вимагали зміни старих моделей. З чим це було пов'язано? Західними аналітиками свого часу було встановлено, що кожна країна, аби уникнути конфліктних ситуацій, вимагає можливостей для реалізації своєї національної ідентичності, потенціалу майбутнього розвитку, економічного і політичного рівня. Слід визнати, що Радянський Союз надавав достатні можливості для культурного розвитку, як би дехто сьогодні не говорив про протилежне. Але модель реалізації національної ідентичності не була винайдена. Тому Україна досить легко, вслід за Прибалтикою чи Грузією, відмовилася від штучного поняття " радянський народ". Що стосується співвідношення економічного рівня і рівня демократичності суспільства, то лауреат Нобелівської премії Дж.Гелбрейт свого часу написав, що керманичам легко тримати в покорі

сільське населення, бо тяжка фізична праця не дає можливості думати про щось інше. Коли ж населення переміщується в міста, в нього виникає нова потреба - бути почутими. Все це говорить про існуючу залежність між економікою і політикою. Ще точніше сформулював це співвідношення Френсіс Фукуяма у своїй досить відомій на Заході книзі " Кінець історії і остання людина". Щоб сьогодні вижити економічно, вважає він, слід дати достатній рівень свободи. Тому Радянській Союз був вимушений внести зміни в розташування своїх впливових сил: науково-технічні кадри мали вийти уперед, відтиснувши номенклатуру і військових. А інтелігенція має інше уявлення про свободи. Таким чином, економічний прогрес примушує давати відповідні свободи, якщо хочеш вижити, але одночасно ці свободи реально ламають авторитаризм. Якщо ж не дати ці свободи, ти все одно програєш економічно, бо залишишся позаду. Довше всіх в Європі, наприклад, протрималася Албанія, але й їй довелося змінитися. До того ж, Фукуяма вважав, що радянські лідери не відчували своєї легітимності. А такі лідери, наприклад, грецькі полковники чи чилійські генерали, все одно через деякий час віддають свою владу, відчуваючи оцей тиск нелегітимності. Отже, сучасний світ має нові уявлення про свободи, і в першу чергу це реалізується саме комунікативне. Адже саме комунікативні свободи радянських засобів масової інформації значною мірою порушили до цього досить непохитний ідеологічний захист держави.

Україна знайшла можливість реалізувати свою національну ідентичність у нових умовах незалежності. При цьому досить важливим фактором з погляду її еліт виявилися нові можливості, які перед ними відкрилися. Еліти піднялися на новий шабель влади. Умовно кажучи, перші сто осіб обласного масштабу стали першими особами європейської держави. Відкрилися неймовірні до цього варіанти бюрократичного зросту. З'явилися генерали, посли, міністри. Лише на їхньому рівні відчувалося зменшення ієрархічної залежності, пов'язане з відходом від Москви. На всіх інших рівнях глибина бюрократичної залежності лишилася практично незмінною. Тому головним пропагандистським закликом побудови держави став саме національний, а не бюрократичний. Звідси випливало два фактори розвитку: по-перше,

вся ідеологія цього періоду базувалася на національно-культурних коренях (наприклад, відбулася зміна мови спілкування, нові постаті змінили пантеон старих " богів"), по-друге, перші місця посіли чисто національно-етнічні ідеологи (письменники, журналісти, дисиденти) Сьогодні, коли ця програма з великими відступами була виконана (або ні), ці ідеологи реально " зникли" з авансцени української історії. Парадоксом цього періоду стала реалізація проблем національної ідентичності у сфері принципово далекій, а саме — економічній. Основний рецепт " Геть від Москви! ", який добре спрацьовував у сфері освітній та політичній, виявився хибним у сфері економічній чи науковій. Програш у цих останніх сферах був перенесений населенням на перші дві. В результаті зупинилося поширення української мови, з одного боку, а в сфері політичній відбулася зміна президента. Реально Леонідові Кучмі приносить перемогу російськомовна частина України. Він мав досить невеликий відсоток голосів у західних областях. І серед його відомих лозунгів стояло надання російській мові статусу офіційної.

Парадоксом цього періоду, до речі, стало невиконання цих передвиборних платформ, і зміна прихильників. Тепер регіони, що принесли перемогу, стали, навпаки супротивниками, а західні регіони -вболівальниками. Всі ці зміни відбивалися на засобах масової комунікації. Вони весь час знаходяться у стані " війни", лише змінюється ім'я ворога.

Ті чи інші завдання, що стоять перед суспільством, першими відчувають засоби масової комунікації, і, як наслідок, намагаються привернути до них увагу суспільства. Але найголовніший парадокс, пов'язаний саме із засобами масової комунікації, на наш погляд, полягав у виведенні України у новий простір, у якому вона не мала сталих, моделей поведінки. Стародавня китайська стратегія навіть включає відповідний різновид прийому боротьби з ворогом, де слід вивести супротивника у нове поле дій, в якому в нього немає рішення, або в те поле, де йому буде запропоновано рішення, але його слід вважати фіктивним, бо за ним немає реального прототипу. Україна отримала політичні, економічні, ідеологічні завдання нового зразка, до яких вона не була готовою. Тому " підказка" з боку Заходу, до того ж підкріплена економічно та ідеологічно, виявилася достатньою для переходу до нових моделей поведінки. В результаті ми отримали безліч західних інститутів, включаючи інституцію четвертої владі, які лише потенційно були такими,

як на Заході. Парадоксом масової комунікації, наприклад, с невідповідність між економічною дійсністю і декларацією про свободу преси. Преса не стала незалежною, продекларувавши це. Телебачення не стало четвертою владою, оголосивши про це. Просто відбулася зміна залежності: ідеологічна часів КПРС змінилася на економічну наших часів. Але сьогоднішній капітал неспроможний утримувати пресу у моделі незалежності. Він ще не настільки сильний, аби дозволити собі варіанти меценатства. " Нові українці" виявилися неготовими до нового рівня фінансової сили. Отримавши нові варіанти грошей, вони по суті залишилися тими самими обласними босами. Економічний рівень будь-якого суспільства дозволяє і допомагає (але не лише декларує) існуванню потоків принципово негрошових у вигляді літератури, мистецтва, культури. Звідси також беруть свій початок слова про відсутність ідеологічного забезпечення існування української держави з вуст президента. Цей потік не може існувати без матеріальної підтримки, в іншому випадку він породжує дивні наукові відкриття на кшталт походження українців від єгипетських фараонів чи Троєщини від Трої. Цікаво, що ми видали велику кількість подібних текстів, коли наше суспільство знаходилося у пошуку національної ідентичності. І оскільки ці тексти були досить легковажними, вони частково дискредитували саму цю ідею. Сьогодні слід вже шукати якісь нові форми, але той тип заангажованого вченого чи публіциста, який народився за ці часи, принципово не здатний породжувати інші тексти.

За цей період паралельно з нашим розвитком Росія принципово змінила свій підхід до України. До речі ще одним парадоксом інформаційного поля України є його існування в межах російського інформаційного поля, коли російські мас-медіа, як і російські політики, актори та подібні є більш цікавими, отже більш впливовими для населення України. Росія змінила свій вплив з силового на комунікаційний, вважаючи, що старі республіки самі пригорнуться до більш міцного культурного та інформаційного велетня, яким є на їхньому фоні Росія.

Ця зміна пов'язана також з тим, що в період " розбудови незалежності" Росія посіла місце зовнішнього ворога. Елітам це дозволило швидко посісти місця в ієрархії, бо відомо, що наявність зовнішнього ворога дозволяє: а) легше здобувати єдності нації, б) максимально використовувати її потенціал. Але Росія портретувалася засобами

масової комунікації одночасно як ворог і як друг, бо залежність від неї не зникала, як би ми негативно до неї не ставилися. Такі амбівалентні тексти створювали контекст неоднозначності, дозволяючи критикувати і одночасно на іншому рівні полюбляти Росію. Цей парадокс любові/ворожнечі до Росії дозволив Україні та її лідерам вичікувати і не приймати важливих рішень. Але він не може бути вічним, життя примушує йти до якогось рішення.

Багато силових ліній, на які розділилася сьогодні Україна, не дозволяє створити бодай єдину національну газету, і це чи не найголовніший парадокс її комунікаційного простору. Європейська або російська орієнтація ще довго буде стояти перед Україною як питання для рішення, весь час реалізуючись у різновидах варіантів (соціалізм/капіталізм, російська/українська мова та інші). При цьому націоналістичні партії відвертаються від Росії. Засоби масової комунікації не можуть на сьогодні знайти єдиний, прийнятний для всіх шлях розвитку. Відповідно тексти, які вони популяризують, розраховані лише на своїх прихильників, це тексти боротьби, а не тексти, що породжують у суспільстві варіант спокою.

Які перспективи розвитку стоять перед Україною у галузі комунікаційного простору? Суспільство все ще немає зрозумілої всім моделі майбутнього. Відповідно буде збільшуватися рівень соціальної напруги. Підрахунки аналітиків показують, що коли населення не відчуває свого впливу на владні структури, населення вдається до силових методів тиску (починаючи зі страйків). І ми бачимо перші паростки цього у невиході населення на вибори. В подальшому ситуація може ще більше погіршуватися.

У такому випадку відчувається " втрата довіри" до влади, зменшується авторитет влади і влада авторитету, з'являється відчуття небезпеки, широко розповсюджуються песимістичні оцінки минулого, різні чутки. В суспільстві в цілому, як і на окремих територіальних угрупуваннях, виникає атмосфера масового психічного

занепокоєння, емоційного збудження. Засобі! масової комунікації повинні віднайти рецепти нових типів поведінки, що переводять суспільство з рівня песимістичного на більш оптимістичний. Владні установи навіть повинні бути у цьому зацікавленими, адже песиміст звинувачує у всьому владу, у той час як оптиміст намагається шукати власні шляхи виходу з кризової ситуації, у яку потрапляє.

Масова комунікація, з одного боку, здається автономним чинником суспільства, що сама по собі спричинює відповідні зміни. З іншого, ці зміни стають реальними лише за умови підтримки їх як на рівні владних структур, так і на рівні населення. Оскільки ці два рівні реально можуть виходити з різних систем цінностей, як це має місце, наприклад, у випадку війни у Перській затоці чи Чечні, коли владні структури, на відміну від населення, не схотіли піти на переговори, а обрали шлях бойових дій, саме масова комунікація може слугувати перекладачем між цими двома впливовими чинниками. І вона таки є перекладачем, бо знає умови гри владних структур і знає подих населення. Просто в деяких випадках тексти влади неможливо перекласти на мову населення. В свою чергу деякі тексти населення досить важко сприймаються владою. Вони навіть існують у різних різновидах комунікації. Якщо для влади найефективнішою є комунікація ієрархічна, то для населення така комунікація не є достатньо демократичною, і населення весь час намагається перейти до більш демократичних варіантів спілкування із владою. Але ці варіанти сприймаються владою як замах на її власні функції. У функції такого ж перекладача намагаються виступати і політичні партії. На жаль, їхні позіхання на владу ще чіткіші, тому вони породжують тексти, які ще більше малопридатні для перекладу на мову влади. Ця функція перекладача і робить масову комунікацію важливим чинником демократії. Ця ситуація в Україні не так легко реалізується, оскільки для свого економічного існування четверта влада має знаходити зв'язки з економічними центрами суспільства, які в свою чергу напряму пов'язані із владними. Звідси випливає те, що масова комунікація частково втрачає мову населення, переходячи на мову влади, і тому функція саме перекладача не може виконуватися, але якщо масова комунікація не хоче чи не може виконувати свою найважливішу

функцію, вона стає непотрібною ані населенню, ані владі. Елементи цього ми бачимо сьогодні, коли майже знівелювалася роль слова. Раніше критичний виступ газети був ділом, сьогодні він лишається чистим словом, яке немає ніякого відношення до реального діла. Цей парадокс " слово, що не є ділом" знецінює відношення влади до масової комунікації. Вона є лише потенційно небезпечною для влади, і тому легко переходить на зовсім протилежні рейки захвалювання влади.

Загалом, слід відмітити, що посттоталітарний комунікаційний простір не став по-справжньому незалежним. Він розподілився на цілу низку невеличких " авторитарних" машин з породження текстів. Замість старої машини тепер працює декілька. І досить важко відшукати не ангажований засіб масової комунікації.

Економічні умови не дозволяють йому бути таким, підштовхуючи в обійми або фінансової, або політичної влади. Можливо, це лише якийсь варіант перехідного етапу, але більш небезпечною виявляється ситуація відсутності в суспільстві особистостей комунікаційного гатунку, які здатні повести за собою масове суспільство. Вони залишилися в Росії, а Україна не змогла за час незалежності побудувати свій список " оракулів". В такому випадку населення практично не знає, до кого слід прислухатися. І будь-які системи соціального управління не зможуть працювати, бо немає людей, що можуть розглядатися як " канали впливу" на населення. Недостатньо мати лише газети чи телебачення, треба мати відповідні типажі людей, що здатні втримати увагу населення, мати відповідний рівень авторитету. Самі по собі владні крісла не дають змоги розвинутися таким особистостям. Тому це має стати окремою державною програмою, як і підтримка засобів масової комунікації взагалі.

Посттоталітарний комунікативний простір є принципово конфліктним, бо в ньому поєднуються як старі силові лінії, так і нові. Парадоксальним чином він функціонує, задовольняючи як старі, так і нові потреби. Реально він набагато сильніший, ніж ми очікуємо. На нього мало впливають такі фактори, як зменшення тиражів чи відсутність передплати. Часто ЗМІ починають існувати в автономному плаванні, не маючи ніякої залежності від свої читачів.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал