Інформаційні війни в структурі сучасних цивілізацій

У сьогоднішньому світі на наших очах у результаті нової ролі інформаційної складової з легкістю можливо скидання урядів багатьох країн світу. Немає необхідності ні у військових діях, ні у кровопролитті. Це було в Албанії, це було в Болгарії, це було в Індонезії... В усіх цих випадках " розгойдування" хвиль в одній із соціальних груп суспільства (наприклад, студенти, вкладники трастів) у результаті перевертало весь човен. Цей механізм резонансної технології, що є ключовим для інформаційної війни, дозволяє за конкретну суму і при наявності відповідних фахівців змінити уряд будь-якої малої або середньої країни. При цьому країна навіть не відчуває, що вона піддається такого роду впливу ззовні. Для України це небезпечно, як ні для якої іншої країни світу, оскільки ми вже заздалегідь накриті чужими ЗМІ.

Завдання впливу можуть носити як конструктивний, так і деструктивний характер. У першому випадку буде йтися про спрямованість на посилення політичної, психологічної та інших складових суспільства, у результаті чого суспільство виявиться менше схильним як до зовнішніх, так і до внутрішніх впливів. В другому випадку виникає спрямованість на збільшення нестабільності, включаючи інформаційну підтримку центрів, що продукують такого роду нестабільність як усередині країни, так і за її межами. Психологічні операції також можуть стимулювати нову поведінку як стабілізуючого, так і дестабілізуючого характеру.

С. 279

Україна вже відчула потенціал такого інтенсивного комунікативного впливу, коли в результаті студентського голодування 1990 р. пішов у відставку уряд В.Масола. Студенти як соціальна група виявилися вигідними для " резонансу", оскільки вони не тільки слабкіше інших пов'язані соціальними умовностями, але одночасно з ними міцно пов'язані всі інші шари суспільства: усі або є, або були у свій час студентами. У тій ситуації 1990 p. 3MI також виявилися на стороні студентів, що в результаті і створило необхідний політичний тиск. Самі по собі студенти без перенесення цього протесту на інші групи не мають сили. Сьогодні деякі депутати також закликають студентів згадати свої " революційні традиції", проявивши їх стосовно нинішнього складу Верховною Ради. Подібна " резонансна" ситуація розгорнулася в Росії стосовно Б.Єльцина, коли новий прем'єр С.Кирієнко вже не міг служити громовідводом на зразок В.Чорномирдіна, стріли " народного гніву" стали направлятися тільки в одну ціль, що, можливо, також варто розглядати як причину зміни С.Кирієнка.

XX ст. стало першим в історії, коли були отримані важливі результати застосування технологій впливу на масову свідомість. І перша, і друга світові війни показали досить серйозні можливості впливу на масову свідомість, привели до вироблення цілком нових технологій. Так, у першу світову війну на супротивника за місяць могло викидатися більш п'ятьох мільйонів листівок. Досвід другої світової війни показав, що навіть найскладніші проблеми в цій сфері в результаті піддаються розв'язанню. Так, пропаганда союзників на німців не приводила до того, що ті починали здаватися в полон. Це відбувалося, доки не було виявлено особливості ментальності супротивника, відповідно до яких виявилося, що для нього більш важливі групові норми. Коли його закликали здаватися, щоб рятувати себе, німецький солдат продовжував залишатися в частині. Коли ж відбулася зміна кута зору психологічної атаки, і солдат стали закликати здаватися, щоб спасти свою сім'ю, результат був досягнутий. У багатьох інших випадках також виявилося, що людину варто розглядати не як окремий атом, а як соціальну молекулу. Опора саме на ці його соціальні складові робить вплив більш успішним. Так, жінки більш сприйнятливі до впливу, чим чоловіки, діти повторюють політичні переваги своїх батьків і под.

Генерал Ейзенхауер вже 1943 р. включив до складу своїх військ в Африці підрозділ, що мав займатися листівками та іншими формами

С. 280

пропаганди для підтримки військових дій основних підрозділів. Після війни в Перській затоці відпрацьована тоді методологія ведення психологічних операцій застосовувалася в Північному Іраку (1991), Сомалі (1992), Гаїті (1994). Під час операції в Гаїті спеціальний літак підрозділу з психологічних операцій посилав повідомлення на місцеве телебачення і радіо. А особливістю освітлення війни в Перській затоці була повна відсутність трупів у фото- і телематеріалах. Це пов'язано з особливим значенням саме візуальної складової, що здійснює безпосередній вплив на масову свідомість.

Увійшовши в інформаційну цивілізацію, коли інформація стала продуктивною силою і деякі країни типу Японії вже можуть жити за рахунок продажу саме інформаційного продукту, людство виявилося перед не до кінця зрозумілими парадоксами. Один із них в тому, що сьогодні одна телекартинка події, передана світовими агентствами, може виступити як аргумент для відкриття військових дій. При цьому забувається, що цей телесюжет, будучи по суті своїй достовірним, насправді може бути випадковим і нехарактерним. Такі варіанти впливу мас-медіа на політику зафіксовані у випадку війни в Перській затоці і військових діях у Сомалі. У випадку війни з Іраком дівчинка, що виступала в американському Конгресі, свідчила, що іракські солдати, що захопили лікарню, виносили дітей прямо на мостову. Потім виявилося, що ця дівчинка нічого подібного бачити не могла, оскільки була дочкою посла Кувейту в США, належачи до королівської сім'ї. Але американська громадська думка була підготовлена для введення військ. Назвемо цей парадокс " переносом випадкового факту в систему за рахунок його показу телебаченням". Звідси випливає, що існують великі можливості для маніпуляції громадською думкою за допомогою управління мас-медіа. У низці випадків саме " інформаційна агресія" запобігала початку військових дій: відповідні розробки в США одержали назву " примусової дипломатії".

Інший парадокс пов'язаний із впливом художнього телебачення, коли поширеність якогось параметра в художньому телебаченні диктується в сфері політики. Наприклад, у випадку США поширеність теледетектива через зрозумілу його більшу видовищність диктує те, що для місцевої політики злочинність стає на перше місце, хоча в реальності вона не є настільки значимою. Або такий близький приклад: Японія витрачала мільйонні суми, щоб змінити зображення японця саме в межах художнього світу Америки, скуповуючи пакети акцій американських кіностудій. Назвемо цей парадокс " переносом художніх пріоритетів у реальність".

С. 281

Різко підсилило вплив мас-медіа сучасна глобалізація комунікацій, коли, приміром, події в Югославії або Індонезії одночасно стають надбанням глядачів у всіх кутках землі. Масова комунікація стала серйозним інструментарем сучасної політики. Одночасно це пов'язано і з більш серйозною роллю громадської думки в нинішніх умовах. Саме тому увага до тієї або іншої події стає ключовим чинником політики. Англійський уряд переконаний, що він не тільки має працювати ефективно, але і всі громадяни країни повинні бути упевнені в цьому. А це два різні завдання. Або такий приклад: частина аналітиків у числі причин чеченської війни називають факт розгорнутої у пресі критики генералів, яким у результаті потрібно було якось виправдатися. Тобто з цього погляду війна починається у відповідь на негативний тон преси.

Є також цікаві американські дані часів в'єтнамської війни. 69 % американців, що позитивно відносилися до армії, були зорієнтовані на телебачення як джерело інформації. Така ж цифра, зорієнтованих на інші інформаційні джерела, склала вже 59 %. При цьому підтримка армії відразу починає падати на 15 %, коли число жертв починає зростати від 1000 до 10.000. Причому незалежно від того, успішна або ні дана війна.

Цивілізаційні зміни, що пройшли в XX ст., спричинили за собою й інший статус інформаційної складової в структурі сучасної цивілізації. У результаті вищевідзначені параметри докорінно змінили залежність суспільства від інформації, зробили його більш уразливим у цьому відношенні. До цього зрушення цивілізація була змушена перейти завдяки наступним чинникам:

1. Посилена залежність успішного розвитку суспільства від інформаційних потоків як в області економіки, так і в області політики.

2. Глобалізація комунікації, що випливає з нових технічних можливостей, коли стало важко ховати події, що відбуваються, як від усього світу, так і від власного народу.

3. Усе зростаюча залежність урядів від свого населення: варіант демократія, що розвивається сьогодні, істотно спирається на відповідні інформаційні механізми і неможливі без них.

Природно, що подібні зміни не могли залишитися непоміченими. Новий комунікативний чинник, що впливає на політику й економіку, зажадав створення нових методів керування. Це спричинило за собою

С. 282

виникнення різного роду фахівців і нових професійних областей для застосування їхньої праці. У СШ А, приміром, виникла проблема agenda setting - порядку денного. Оскільки на арену громадської думки ЗМІ реально можуть винести три -п'ять тем, владні структури самим серйозним способом борються за встановлення цих тем. Аксіомою при цьому стає правило: не давати журналістам можливості самим установлювати ці пріоритети. Активне " нарощування мускулів" у цій сфері відбулося ще за часів Ніксона, що заявляв: успіх президентства залежить від уміння маніпулювати пресою, але не дай вам бог показати журналістам, що ви ними маніпулюєте.

У результаті в США сформувалася професія, що одержала назву spin doctor, спрямована на те, щоб виправляти не ті висловлення перших осіб або вести громадську думку на інші пріоритети. При цьому суспільній думці нав'язується та або інша інтерпретація подій, що відбуваються. Відповідний відділ Білого дому, що має назву Служба комунікації, реально виконує функції Відділу пропаганди й агітації ЦК КПРС. Однак робити це доводиться в першу чергу не адміністративне методом заборон, а інтелектуально, вводячи в громадську думку іншу інформацію. Півсотні співробітників відділу в стані " переграти" як більш вільну, ніж у нас, пресу, так і більш демократичну громадськість, що пильно дивиться за діями своїх владних структур, формуючи досить серйозну опозицію.

Війна компроматів у Росії наочно продемонструвала дієвість як впливу на громадську думку шляхом викиду негативної інформації (типу зняття міністра юстиції Ковальова), так і можливостей відбиття компроматів за допомогою зусиль spin doctor'ів. У випадку невдалих висловлень Б.Єльцина, наприклад, у цій ролі активно виступав його колишній прес-секретар С.Ястржембський, який своєю активністю перекривав будь-які можливі відхилення від " генеральної лінії" ". У пресі також промайнуло його неофіційне прізвисько " Яструб", яке досить точно відбиває зовнішній малюнок його діяльності.

Політолог А.Мігранян серед чотирьох основних елементів, що складають основи державності, називає систему цінностей, прийняту більшістю населення. Однак у сьогоднішньої Росії має місце серйозна розбіжність з цього питання: кризову ситуацію в цьому випадку нема

С. 283

чим " скріплювати". Тут видно можливу роль ЗМІ, хоча текст статті і спрямований проти олігархів та їхніх ЗМІ. А.Мігранян вважає, що на виборах Єльцина перемогу одержали не ЗМІ, а адміністративні структури, що її забезпечили. Але влада вирішила, що перемога створена саме ЗМІ і спробувала заручитися їхньою любов'ю на майбутнє. " Самі хазяїни ЗМІ і телебачення на всю котушку використовували можливості, що відкрилися, тому що влада готова була визнати за ними головну роль у перемозі Єльцина на виборах. НТВ одержало цілий канал. Березовський цілком підкорив собі ГРТ і пішов на відкритий штурм політичного Олімпу. У обмін на все отримане хазяїни ЗМІ обіцяли за допомогою телебачення створити віртуальний світ для народу і вирішити його проблеми в цьому віртуальному світі". Як бачимо, світ політики став у певному ступені залежним від світу інформаційного.

Інформаційна складова стала важливим компонентом майбутніх військових дій. США витрачають на розробки в цій сфері до 2 млрд. дол. на рік, тримаючи в секреті навіть саму постановку дослідницьких завдань, а не тільки їхнє рішення. Польове керівництво армії США з психологічних операцій дуже чітко формулює завдання, розкладаючи їх на ланцюжки складових. Читаючи його, досить наочно можна уявити собі ті механізми, за якими " розкручувалася", наприклад, перебудова, оскільки в числі цілей можна прочитати і таку, як " підтримка контреліт". Обидві країни - колишній СРСР і США - можуть похвалитися цікавими операціями один проти одного. СРСР, приміром, у свій час пов'язав СНІД і лабораторії Пентагона, США дурили з космічними війнами, виштовхуючи Радянський Союз на руйнівне для нього вкладання грошей у безглузду сферу.

Психологічні операції враховують те, що змінити норми суспільства не можна зміною норм в окремої людини. Це можна зробити іншим шляхом: за допомогою введення групи з іншими нормами, під котрі потім можна перебудувати всю країну. Так в історії людства уводилося християнство. Саме тому Захід підтримував дисидентський рух у колишньому СРСР. Саме по цій моделі йшла перебудова. До речі, пропаганда колишнього СРСР цілком не враховувала того, що відбулася зміна лідера громадської думки. Якщо раніше таким лідером був лідер виробництва, то потім він змінився на лідера споживання (актора, режисера, письменника і под.). Пропагандисти виставляли в програмі

С. 284

" Час", наприклад, знатного токаря або колгоспника, що розповідав про свої успіхи, але який потрапляв у невигідне для себе комунікативне середовище, оскільки вмів не говорити, а робити. Лідери світу споживання природно і виглядають, і говорять краще, тягнучи нашу увагу до себе. Саме тому нас більш залучав режисер М.Захаров, що розривав свій партквиток, аніж Є.Лигачев, що залишав свій.

Країни СНД не мають рівних ресурсних можливостей протистояти цим технологіям. Потрібна інша концентрація зусиль, потрібен жорсткий добір саме своїх завдань, на яких варто зосередити всі наявні ресурси. Так, наприклад, для України одними з перших завдань, на нашу думку, можуть стати такі, як " Створення національної ідентичності" і " Подолання високого рівня песимізму в населення", оскільки без вирішення їх Україна не зможе залишитися незалежною державою. А ці завдання можуть вирішуватися саме механізмами інформаційної сфери.

При цьому може виникати і набір додаткових завдань. Як одне з них, хоча і мало в результаті не дуже позитивне завершення, можна згадати ситуацію з публікаціями знімків Б.Єльцина в липні 1995 p., коли він потрапив у лікарню, а в пресу віддали фотографію, що була нібито зроблена в лікарні, але насправді чотири місяці тому під час відпочинку в Кисловодську. Особистий фотограф Б.Єльцина Д.Соколов згадує: " Тепер уже можна все розповісти. Липень 95-го. Тільки президент потрапив у ЦКБ. Дзвонить Коржаков: " Знаєш, я зараз говорив із Ігнатенком, їм терміново потрібна весняна фотографія з Кисловодська. Вони хочуть опублікувати". Справа в тому, що навесні я знімав Єльцина в Кисловодську, і ті картки нікуди не пішли. Однак разом зі мною працював і особистий телеоператор президента Кузнєцов. Причому знімав те ж саме. Зрозуміло, плівки мали зберегтися в телевізійних архівах. Я чесно попередив шефа: " Журналісти напевно розкопають усе і звірять. Буде скандал". " Ну, Ігнатенко гарантує". Треба - виходить, треба. Моя справа маленька. Я віддав фото. Почався скандал. Газети, у тому числі і " Московський комсомолець", опублікували весняний знімок і стоп-кадр, знятий із монітора".

Ті або інші інформаційні механізми стали складовою частиною сучасної політики. Вони цікаві і важливі ще й тому, що в цій області пріоритет матеріальних ресурсів не є визначальним. На перше місце виходить інтелектуальний ресурс, що особливо важливо для країн із перехідним типом економіки, до яких відносять країни СНД.

С. 285

. М.Джоветт і В.О'Донелл підкреслюють як характерні для пропагандистського впливу сховані цілі і сховані джерела повідомлення. Тобто стандартна схема комунікації має перетерпіти істотні зміни для випадку пропаганди. Дж.Браун також акцентує тс, що завжди є щось, що ховається пропагандистом.

Розв'язуванні в рамках психологічних операцій завдання ми можемо подати, відштовхуючись від стандартної моделі комунікації:

У такому випадку нові завдання, що виникають у межах психологічних операцій, можуть розглядатися як свідоме відхилення від стандартної схеми. Можемо побачити наступні варіанти таких рішень:

1. Зміна джерела. У цьому випадку відбувається підміна джерела іншим, наприклад, радянське джерело друкує в індійській газеті викриття про зв'язок ЦРУ з появою СНІДу. У результаті радянські газети передруковують цей матеріал як індійський.

2. Зміна каналу. Перехід з офіційних каналів на неофіційні типу слухів для поширення потрібних повідомлень.

3. Зміна одержувача. " Відплив" інформації, коли одержувач має інформацію, яка нібито йому не направлялася.

4. Зміна повідомлення. Тут метою може бути як зміна пріоритетів тієї або іншої події в моделі світу, так і зміна статусу тієї або іншої події.

5. Зміни в шумі. Може, навпаки, різко зрости роль шуму, що у стандартній схемі служить лише джерелом перешкод. Так, наприклад, російські фахівці з психотехнологій пропонували у випадку захоплення заручників у США як шум пускати голоси їх рідних і близьких, щоб на неусвідомленому рівні спробувати вплинути на мирне розв'язання

с. 286

справи. Тобто шум у даному випадку, навпаки, стає головним джерелом інформації позиції творця подібного роду повідомлення.

Якщо попередній набір прийомів підсилював повідомлення, то завдання контрпропаганди протилежні. Контрпропагандистську діяльність ми можемо також розкласти на низку прийомів, що зменшують ефективність чужого повідомлення. Це наступний набір дій, що умовно позначаються нами поруч слів, що відбивають фізичну характеристику даних дій:

1. Парасолька - прийом, при якому чужі повідомлення просто не досягають запланованого споживача типу глушіння радіостанцій радянського періоду.

2. Лійка - прийом, при якому повідомлення нейтралізується сумарною дією інших повідомлень.

3. Колесо - прийом, при якому повідомлення замінюється в масовій свідомості іншим через уведення повідомлень із більш важливими пріоритетами.

4. Заміна - прийом, при якому спростовання будується на підставі акцентування інших блоків схеми комунікації (типу посилання " самий дурень", коли сумніву піддається не повідомлення, а той, що говорить).

Дуже важливою особливістю психологічної операції є робота в альтернативному комунікативному середовищі. Наприклад, радянська пропаганда практично не знала альтернативності, розв'язуючи свої проблеми кількісним охопленням своєї аудиторії, аж до створення агітмайданчиків при будинках, щоб не залишати населення поза охопленням не тільки з погляду кількості, але і поширення потрібних повідомлень у часі й просторі. Безальтернативне комунікативне середовище, до якого ми звикнули і до котрого мимоволі звертаємо погляди, принципово інше, аніж те, де відбувається робота у випадку психологічних операцій. Супротивника намагаються примусити здатися в полон у ситуації, коли основний масив повідомлень, що він одержує, спрямований на протилежне.

Альтернативне комунікативне середовище взагалі характерне для демократичних ЗМІ. У цьому випадку на перше місце часто виходять повідомлення, що випереджають інших. Наприклад, перша інтерпретація події, що відбулася, офіційною особою приверне увагу усіх, оскільки населення завжди хоче почути цю інтерпретацію з вуст влади. Запізнювання взагалі є однієї з головних помилок у випадку проведення кризової комунікації.

С. 287

Можна ввести також поняття агресивного комунікативного середовища як характерного для впливу, оскільки потрібно відповідна зміна уже введених уявлень, що активно захищаються чимось іншим. Подібне повідомлення в ряді випадків може сприйматися " у багнети". З цієї причини комунікатори починають розробляти цілу серію підтримуючих дане повідомлення характеристик. Ми можемо перерахувати наступні моменти, що збільшують ефективність:

1. Акцепт на збігу інтересів, на збігу минулого і дійсного, задачею якого є максимальне зближення з аудиторією. Виникаючі при цьому добрі стосунки з того, хто говорить, переносяться на саме повідомлення.

2. Притягнення авторитету для видачі потрібного повідомлення. Тут також довіра до що говорить перенесеться на що повідомляється. Наприклад, чутки в Афганістані радянські військові фахівці подавали як " повідомлення Бі-Бі-Сі", оскільки ця радіостанція мала найбільший авторитет серед населення.

3. Приєднання до думки більшості - повідомлення видається як думка більшості (усі так думають, усі так вважають), у той час як супротивник подається як представник меншості. Людська психологія виштовхує нас на приєднання до більшості. Наприклад, в однім із варіантів використання чуток в Афганістані повідомлялося, що в сусідньому селі вже почали здавати ракети " земля - повітря", одержуючи за них гроші.

4. Подача запропонованого рішення як прогресивного, подаючи протилежне рішення як з царини минулого, що досить активно використовується сучасними політиками

5. Переміщення суперечки в площину негативних характеристик самого опонента, викриття супротивника в іншій області, оскільки погана людина не може говорити правильні речі.

Ми активно користуємося численними чисто інформаційними засобами впливу. Таким чином, сьогоднішня цивілізація виявляється в сильному ступені " заручницею" своєї інформаційної складової, що змушує вкладати в цю сферу всі зростаючі ресурси,

Ці проблеми починають усе краще усвідомлювати і країни СНД. Російська Рада із зовнішньої і оборонної політики у своїх тезах " Стратегія Росії в XXI столітті: аналіз ситуації і деякі пропозиції" формулює наступну тенденцію: " Зростає роль громадської думки.

288.

Настрої вже й елітних кіл у значному ступені формуються зусиллями ЗМІ. Вплив країни, суспільства, їхньої можливості з формування зовнішнього середовища для розвитку все більш визначаються їхньою принадністю або непривабливістю для широкої міжнародної громадської думки, їхніми інформаційними можливостями. Публічна зовнішня політика виявляється під все більшим громадським тиском". Одночасно констатується: " Росія значною мірою випадає із світового інформаційного процесу".

Росія також бачить серйозну небезпеку своєї інформаційної безпеки в тоталітарних сектах. До речі, Захід досить давно відзначав серйозне зближення релігійних і політичних рухів. Дж.Браун бачить наступні параметри еквівалентності між ними: 1) усі масові рухи вербують своїх прихильників з одного типажу людей, звертаючись до тих же особливостей розуму людини; 2) такі рухи часто конкурують один з одним, тим самим притягнення прихильників до одного відбивається на втраті їх в іншого; 3) усі масові рухи взаємозамінні і легко можуть трансформуватися одне в одне. Можливо, із цим пов'язане серйозне не сприйняття владою релігії в колишньому СРСР. На відповідному рівні виникає конкуренція між двома масовими організаціями.

Тоталітарні секти експлуатують досить серйозні механізми впливу на людську свідомість, серед яких можна виділити наступні:

1. Монологічність - першою справою проголошуються " диявольськими" будь-які інші джерела інформації (ЗМІ, батьки, друзі), тим самим досягається монологічність впливу.

2. Зниження опору - тут використовуються чисто фізіологічні механізми: відсутність білкової їжі, зменшення числа годин сну роблять людину, що більш уселяється. Повторення безглуздих словосполучень, нісенітних молитов у безкінечному числі також знижує опірність.

3. Опора на апробовану міфологію - лідери сект проголошують себе новим пришестям бога на землю, чим включають уже перевірені

міфологічні схеми.

4. Колективізм - вплив завжди здійснюється в колективі, де людина автоматично вчиться повторенню правильної поведінки за допомогою інших членів сект.

5. Емоційність - секта експлуатує емоційну складову буття, до неї наближається людина, що не одержує задоволення у своєму оточенні.

6. Коптр-аргументація - лідери сект заздалегідь вводять у свою паству контр-аргумснтацію на можливі заперечення, заготівлі відповідей на стандартні питання.

7. Цільова аудиторія - вона також досить точно визначена, як правило, ці люди з розірваними соціальними зв'язками (типу виникнення горя в сім'ї), або з ще не сформованими соціальними зв'язками (молодь).

Інститут Геллапа у свій час видав тести, які стали в США настільною книгою і які покликані допомогти у визначенні, чи є секта тоталітарною. От низка таких правил:

1. Чи є в секті ієрархія? Армійський принцип " начальник -підпорядкований" має породити побоювання.

2. Чи є матеріальні вимоги до членів секти? Обов'язковість пожертвувань на відміну від добровільних є поганою ознакою.

3. Чи існує в секті примус? Обов'язкове виконання заповідей і ритуалів, коли вам це не подобається, є ознакою тоталітарності.

4. Якими стали відношення з навколишніми? Поява ознак нетерпимості і роздратування показує, що обраний шлях є неправильним.

5. Чи шануються в секті права особистості? Особливо небезпечно, коли виникають вимоги перемінити роботу або родинний стан.

6. До чого закликають керівники секти? Швидкий кінець світа, насильницька зміна суспільного ладу повинні безсумнівно насторожити.

При цьому автори закликають не намагатися переконувати сектантів, оскільки вони набагато більш підготовлені до цього, їхня порада в тому, щоб спробувати знайти у вченні і практиці секти те, що явно суперечить меті близької вам людини. Якщо людина прагне до духовного розвитку, то акцент на наявних у секті нетерпимості, фанатизму, дратівливості може допомогти.

Як бачимо, тоталітарні тексти також спочивають на ефективних комунікативних технологіях, що дозволяє їм захоплювати велике число прихильників. Будь-яка держава відноситься до них із відповідними побоюваннями, оскільки вони являють собою джерело неконтрольованих суспільством комунікативних потоків, а будь-яке суспільство завжди віддає перевагу " культурі згоди".

С. 290