Економічна система як об’єкт моделювання

Сучасні методи управління економічними системами та процесами базуються на широкому використанні математичних методів та ЕОМ.

Система – це комплекс взаємопов’язаних елементів разом з відношеннями між елементами та між їх атрибутами.

Досліджувана множина елементів розглядається як система, якщо вона має такі властивості:

1) цілісність системи, тобто принципове не зведення властивостей системи до суми властивостей її складових елементів;

2) наявність мети та критерію дослідження даної множини елементів;

3) наявність більшої, зовнішньої по відношення до даної системи, що називається «середовищем»;

4) можливість виділення в даній системі взаємопов’язаних частин.

Економічна система – в широкому смислі це система суспільного виробництва та споживання матеріальних благ. Вона відноситься до кібернетичних систем, тобто систем керованих.

Основним методом дослідження систем є метод моделювання, тобто спосіб теоретичного аналізу і практичної дії, спрямований на розробку і використання моделей. При цьому під моделлю розуміють образ реального об’єкта (процесу) у матеріальній чи ідеальній формі (описаного знаковими засобами на якій-небудь мові), що відображає істотні властивості модельованого об’єкта (процесу) і заміщає його в ході дослідження та управління. Метод моделювання ґрунтується на принципі аналогії, тобто можливості вивчення реального об’єкта не безпосередньо, а через дослідження подібного йому і більш доступного об’єкта, його моделі. Надалі ми будемо говорити тільки про економіко-математичне моделювання, тобто про опис знаковими математичними засобами соціально-економічних систем.

Практичними завданнями економіко-математичного моделювання є:

- аналіз економічних об’єктів і процесів;

- економічне прогнозування, передбачення розвитку економічних процесів;

- розробка управлінських рішень на всіх рівнях господарської ієрархії.

Слід, однак, мати на увазі, що далеко не у всіх випадках дані, отримані в результаті економіко-математичного моделювання, можуть використовуватися безпосередньо як готові управлінські рішення. Вони можуть бути розглянуті як наближені варіанти, але прийняття управлінських рішень залишається за людиною. Таким чином, економіко-математичне моделювання є лише одним з компонентів (досить важливим) у людино-машинних системах планування та управління економічними системами.

Найважливішим поняттям в економіко-математичному моделюванні, як і в будь моделюванні, є поняття адекватності моделі, тобто відповідності моделі модельовану об’єкту або процесу. Адекватність моделі – в якійсь мірі умовне поняття, тому що повної відповідності моделі реальному об’єкту бути не може, що характерно і для економіко-математичного моделювання. При моделюванні мається на увазі не просто адекватність, але відповідність тим властивостям, які вважаються суттєвими для дослідження. Перевірка адекватності економіко-математичних моделей є досить серйозною проблемою, тим більше, що її ускладнюють труднощі вимірювання економічних величин. Однак без такої перевірки застосування результатів моделювання в управлінських рішеннях може не тільки виявитися мало корисним, але і принести істотну шкоду.

Соціально-економічні системи належать, як правило, до так званих складних систем. Складні системи в економіці мають ряд властивостей, які необхідно враховувати при їх моделюванні, інакше неможливо говорити про адекватність побудованої економічної моделі. Найважливіші з цих властивостей:

– емерджентність як прояв в найбільш яскравій формі властивості цілісності системи, тобто наявність у економічної системи таких властивостей, які не притаманні жодному з складових систему елементів, взятому окремо, поза системою. Емерджентність є результат виникнення між елементами системи так званих синергічних зв’язків, які забезпечують збільшення загального ефекту до величини, більшої, ніж сума ефектів елементів системи, що діють незалежно. Тому соціально-економічні системи необхідно досліджувати і моделювати в цілому;

– масовий характер економічних явищ і процесів. Закономірності економічних процесів не виявляються на підставі невеликого числа спостережень. Тому моделювання в економіці повинне спиратися на масові спостереження;

– динамічність економічних процесів, що полягає у зміні параметрів та структури економічних систем під впливом середовища (зовнішніх факторів);

– випадковість і невизначеність в розвитку економічних явищ. Економічні явища і процеси носять в основному імовірнісний характер, і для їх вивчення необхідне застосування економіко-математичних моделей на базі теорії ймовірностей і математичної статистики;

– неможливість ізолювати процеси, що відбуваються в економічних системах і явищах, від навколишнього середовища, щоб спостерігати і досліджувати їх у чистому вигляді;

– активна реакція на нові чинники, здатність соціально-економічних систем до активних, не завжди передбачуваних, дій в залежності від реакції системи на вплив цих чинників, способів і методів їх впливу.

Виділені властивості соціально-економічних систем, природно, ускладнюють процес їх моделювання, проте ці властивості слід постійно мати на увазі при розгляді різних аспектів економіко-математичного моделювання, починаючи з вибору типу моделі і закінчуючи питаннями практичного використання результатів моделювання.