Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Геометричні тіла
Знайомство з геометричними тілами, їхніми властивостями - досить складний матеріал. Його вивчення у допоміжній школі потребує врахування того, що не всі учні зможуть оволодіти ним. Деякі школярі в силу своїх психофізичних відхилень так і не усвідомлюють властивості основних геометричних фігур і тіл в молодших класах, обчислення їхньої площі та об'єму в старших. Але, не зважаючи на це, вчитель повинен організувати вивчення геометричних тіл вже з 1 -го класу, адже ці знання дозволять учням краще опанувати професію, орієнтуватись у навколишньому середовищі. Знайомство з геометричними тілами вони починають з куба, кулі, прямокутного паралелепіпеда або бруса (потрібно зазначити, що термін " прямокутний паралелепіпед" у молодших класах використовувати не потрібно, оскільки він занадто складний для учнів і його доцільно замінити на термін " брус"). В цей період учні розглядають геометричні тіла як предмети навколишнього середовища, не утворюють їхню аналогію з геометричними фігурами, не виділяють у них суттєві ознаки, елементи, не вивчають їхні властивості. Завдання вчителя - називати та показувати їх у навколишньому середовищі для того, щоб сформувати у дітей їхні зорові обриси. Назви геометричного змісту учні довго не запам'ятовують, а в мовленні використовують слова " кубік", " шарік", " кулька", " стовпчик" тощо. Для кращого запам'ятовування назв, виділення їх у предметах оточення доцільно організувати їх виготовлення на уроках ручної праці, проводити порівняння із спортивним інвентарем на уроках фізичної культури. Аналогічна робота проводиться і у 2-му класі з метою поглиблення знань учнів про ці геометричні тіла. Формуючи ці поняття вчитель проводить порівняння геометричних тіл з подібними геометричними фігурами: кулю з кругом, куб з квадратом, брус з прямокутником. При цьому, як і у 1-му класі, аналогії між ними встановлювати не потрібно. Більш детально школярі вивчають їх у 3-му класі. У цей час вони вчаться виділяють їхні елементи, знайомляться з певними властивостями. Робота починається з виділення у кубі вершин, граней і ребер. Для цього організовується лабораторно-практичне заняття, метою якого є формування уявлень спочатку про вершини, а надалі про грані і ребра куба. Дані заняття повинні бути забезпечені достатньою кількістю наочних посібників і роздаткового матеріалу (кубиків різної величини, кольору, виготовлених з різного матеріалу). Поняття " вершина куба" вчитель пояснює, використовуючи аналогію з вершинами квадрата, який вирізаний з аркуша паперу. Учні кінестетично відчувають вершини на квадраті і так само знаходять їх у кубі. Для закріплення вчитель показує їх на рисунку (див. рис. 8.28.). Рисунок 8.28. вершини Рисунок 8.29.
Проводячи знайомство розумово відсталих з поняттям " ребро" вчитель утворює його аналогію з терміном " сторона" у квадраті. Він роздає учням куби і вирізані квадрати для того, щоб вони обстежили їх і на кінестетичній основі пересвідчились, що і ребра у кубі, і сторони у квадраті утворює лінія, або відрізок. Для кращого усвідомлення цього матеріалу потрібно використати рисунок, на яком стрілками показати ребра у кубі і виділити їх кольором (див. рис. 8.29.). Термін " грань" для розумово відсталих є незвичним. Тому діти тривалий час не можуть його запам'ятати і не використовують у своєму мовленні. Вони часто змішують між собою поняття " грань" і " ребра" куба, помилково вважаючи, що сторона і є гранню. Для того, щоб попередити такого роду помилки потрібно ставити перед школярами запитання на диференціацію цих понять: " Покажи грані", " Порахуй грані", " Якою геометричною фігурою є грань? ", " Покажи сторону", " Якою геометричною фігурою є сторона? " На кубах, які вчитель роздає дітям, бажано виділити ребра і грані різними кольорами для того, щоб учні не змішували ці терміни між собою. Після таких пояснень дається визначення: вершинами куба (бруса) називаються вершини багатогранних кутів (квадратів або прямокутників), які сходяться в одній точці; гранями куба (бруса) називаються частини площини (квадрати або прямокутники), які обмежують куб (брус); ребрами куба (бруса) називаються спільні сторони суміжних граней (квадратів або прямокутників). Ці визначення Школярі спочатку можуть лише завчити. Для їх усвідомлення потрібно значно більше часу. Тому в 3-му класі ця робота лише розпочинається. Триває формування цих понять протягом декількох років і в окремих випадках не закінчується навіть наприкінці навчання. У 3-му класі учні знайомляться з властивостями куба й бруса. Перед цим вони вчаться перераховувати грані, ребра, вершини. Формувати уміння учнів рахувати грані повинен учитель. Для цього він бере у руки куб і стискає його між великим і вказівним пальцями. Рахуючи грані починає з тих, які тримає пальцями - верхньої й нижньої. Потім рахує бокові грані починаючи з лицьової і в напрямку за годинниковою стрілкою (див. рис. 8.30.). Школярі пересвідчуються, що у таких геометричних тіл, як куб і брус є по 6 граней. Кожен учень при цьому повинен мати власні куб і брус, на яких потрібно позначити цифрами відповідні грані. Рисунок 8.30. Аналогічно вчать дітей перераховувати ребра та вершини куба (бруса). Усвідомивши цей матеріал переходять до вивчення властивостей граней, вершин і ребер цих геометричних тіл. У цей час школярі вчаться після обведення куба і бруса на папері визначати, які геометричні фігури утворюють їх грані. Провівши вимірювання сторін отриманих геометричних фігур і порівнявши їх між собою учні переконуються, що всі грані кубу – це квадрати з однаковою довжиною сторін, а грані бруса – прямокутники. Концентрувати увагу на тому, що в деяких брусів дві грані можуть бути квадратами, а чотири інші – однаковими прямокутниками, не потрібно. При вивченні властивостей ребер і вершин школярам важко усвідомити, що ребро є результатом перетину двох граней, а вершина – точка перетину трьох граней. Це пояснювати на даному етапі не потрібно. Такий матеріал для більшості розумово відсталих недоступний. Тому потрібно зупинитись лише на тому, що ребро - це відрізок, який об'єднує дві грані, а вершина - точка, яка належить трьом граням. Школярі можуть взяти куб у руки і пересвідчитись у цьому, провівши його кінестетичне обстеження. На цьому етапі головне в роботі вчителя - домогтись того, щоб вони усвідомили, що грань - це частина площини (квадрат або прямокутник), ребро - відрізок, а вершина - точка. Закріплення відбувається шляхом систематичної організації практичних занять, на яких школярі вчаться виділяти ребра, грані, вершини, перераховувати їх, впізнавати у навколишніх предметах абстрагуючись при цьому від форми, розмір}', кольору та інших неістотних ознак. В цей же період в них формується вміння знімати мірку з одного ребра і на основі порівняння з іншими визначати геометричне тіло. Рисунок 8.31.
У 4-му класі вони починають знайомитись із суміжними й протилежними гранями. Для цього використовуються геометричні тіла, на яких грані пронумеровані і при тому різного кольору. На лабораторно-практичному занятті школярі визначають, що кожне ребро належить двом граням. В них формуються чіткі уявлення про дану властивість ребер. Після цього потрібно показати, що грані називаються суміжними, якщо їх об'єднує одне спільне ребро. Так, аналізуючи свої кубики і бруски школярі визначають, що суміжними є грані 2 і 6, 5 і 1, 3 і 4, 3 і 6 і т.д. (див. рис. 8.31.). Вони приходять до висновку, що суміжними називаються ті грані, які мають одне спільне ребро. Пояснення властивостей протилежних граней проводиться після закріплення попереднього матеріалу. Воно також відбувається шляхом організації практичних занять, на яких порівнюються протилежні й суміжні грані, протилежні й суміжні сторони. Така робота дозволяє учням краще усвідомити матеріал, оволодіти навичками його використання в процесі практичної діяльності. Школярі підводяться до висновку: суміжні сторони мають спільну вершину, суміжні грані мають спільне ребро; протилежні сторони не мають спільної вершини, протилежні грані не мають спільного ребра. Знання властивостей куба й бруса закріплюються на уроках ручної праці, на яких вчитель спільно з учнями виготовляє їх, а на уроках малювання розфарбовує. При цьому розфарбовуються одним кольором суміжні або протилежні грані, іншим - позначаються ребра, ще іншим - виділяються вершини. У цей період на уроках ручної праці з ними можна виготовити розгортку куба (бруса). Для цього вчитель може використати як урок математики, та і малювання. Він пропонує учням взяти брус з пронумерованими гранями і, прикладаючи по черзі кожну грань до аркуша паперу, обмалювати його. Після виконання цієї роботи він просить визначити, які фігури при цьому отримати. Аналогічні операції вони виконують з кубом. Ці вправи є пропедевтичними для виконання розгортки куба в 8-9 класах. У 4-му класі для закріплення знань про куб і брус проводиться їх порівняння. Порівнюючи їх вони визначають подібність і відмінність, причому не лише самих геометричних тіл, а й їх властивостей. Також організовується розв'язування задач геометричного змісту. Але потрібно врахувати, що вони значно складніші порівняно з арифметичними і викликають у розумово відсталих більше труднощів. Тому до роботи над ними можна приступати лише тоді, як учні ґрунтовно засвоїли алгоритми розв'язання арифметичних задач. Школярі краще запам'ятовують геометричні фігури і тіла, якщо поряд із зоровим сприйманням у цьому процесі беруть участь й інші функціональні системи. Тому, по можливості, на уроках математики потрібно організувати роботу з їх виготовлення. Якщо часу на це не лишається - доцільно їх виготовляти на уроках ручної праці, на самопідготовці. У 2-му класі, поряд із засвоєнням форми геометричних фігур, учні навчаються їх обводити і заштриховувати. Ця робота також проводиться і в наступні роки навчання. У молодших класах повинні бути набори геометричних фігур різної величини, кольору, виготовлені з різного матеріалу. При формуванні геометричних знань потрібно навчити школярів розрізняти геометричні фігури й тіла за назвою і за зразком. Даючи їм одночасно фігури й тіла вчитель прагне добитися того, щоб вони не змішували між собою назви та образи. Такі вправи можна практикувати по 2-3 рази на тиждень і відводити на них по 2-5 хвилин уроку Для деяких завдань доцільно використовувати рисунки, виконані на окремих аркушах паперу. Оскільки часу на уроках математики може бути недостатньо вчитель має можливість їх виконувати на уроках малювання, ручної праці в ігровій формі. При вивченні геометричних фігур у 4-му класі слід поглиблювати знання школярів про їхні властивості. Трикутник і чотирикутник вивчаються окремо. В цей період вчитель повторює кількість сторін, вершин, кутів; види кутів; основа і бічні сторони; висота та довжина, діагоналі цих фігур. При цьому він знову ж концентрує увагу школярів на тому, що довжина й ширина прямокутника завжди однакові, а основа і висота можуть змінюватись залежно від положення фігури на площині. Висота і бічна сторона у прямокутнику і квадраті співпадають, причому бічна основа і бічна сторона, а, отже, і висота квадрата мають однакову довжину. Тобто, говорячи, що бічна сторона прямокутника 3 см, ми маємо на увазі, що його висота також 3 см; якщо основа квадрата - 5см, то його бічна сторона і висота також 5 см. У цей період необхідно домогтися того, щоб школярі вільно володіли властивостями геометричних фігур, які вони вивчали у попередні роки. При визначенні істотних ознак квадрата, прямокутника та інших фігур учні повинні самі проводити дослідження, матеріал для яких заздалегідь готує вчитель. В результаті цього вони роблять висновки про властивості сторін, точок і кутів, які записуються на дошці і в зошиті. На основі узагальнення досвіду кращих учителів, аналізу наукових досліджень вивчення засвоєного геометричного матеріалу розумово відсталими учнями у допоміжній школі дану роботу доцільно організувати у такій послідовності: 1) вибір геометричних фігур: за формою, при цьому яка має однаковий розмір і колір з тією, яку демонструють; за формою, при цьому яка має інший колір і розміри, ніж та, яку демонструють; відповідних геометричних фігур у навколишньому середовищі; їхнє зорове сприймання; 2) класифікація геометричних фігур за назвою; 3) називання геометричних фігур на основі зорового сприймання. 4) побудова геометричних фігур за опорними точками; 5) вивчення окремих властивостей основних геометричних фігур; 6) побудова геометричних фігур за допомогою лінійки, циркуля й косинця; 7) знайомство з геометричними тілами і вивчення їхніх назв; 8) вивчення окремих властивостей куба й бруса. Сформувати в учнів початкові знання геометричного матеріалу можна лише тоді, коли при його вивченні використовуються всі види практичних робіт і при цьому враховуються психофізичні можливості учнів. Зазначаємо, що в молодших класах заняття повинні проводитись систематично, протягом усього навчального року за складеним планом. Без системи попередніх вправ у молодших класах подальше вивчення геометричного матеріалу і вироблення основних практичних навичок у старших буде ускладнено. Заняття з вивчення геометричного матеріалу в цей період мають для учнів допоміжної школи не лише велике освітнє, але й корекційно-розвивальне та виховне значення. Контрольні запитання 1. Які властивості ліній і кутів вивчають учні молодших класів допоміжної школи? 2. Розкрийте послідовність вивчення у молодших класах властивостей круга? 3. Розкрийте методику формування в учнів вміння креслити прямокутник за допомогою косинця і лінійки? 4. У якій послідовності у молодших класах школярі знайомляться з геометричними фігурами? 5. Які властивості геометричних тіл вивчають учні у молодших класах? Рекомендована література 1. Аббасов М.Г. Практическое овладение учащимися вспомогательной школы пространственной ориентировкой / Аббасов М.Г. // Дефектология. -1972. - №6.-С.70-73. 2. Володина Л.И. Обучение измерительним умениям учащихся 1 класса вспомогательной школы / Л.И.Володина, Л.С.Мирский // Дефектология. -2000. - №6. -С. 54-59. 3. Гриханов В.П. О дифференцированном подходе к обучению наглядной геометрии учащимися 1-го класса вспомогательной школы / Гриханов В.П. // Дефектолога. - 1976. - №3. - С. 65-69. 4. Камалетдинов С.В. Обучение измерению длины отрезком в І -III классе вспомогательной школы / Камалетдинов С.В. // Дефектология. - 1984. - №4. -С. З9-43. 5. Кузьмина-Сыромятникова Н.Ф. Методика арифметики во вспомогательной школе / Кузьмина-Сыромятникова Н.Ф.. – М.: Учпедгиз, 1949. 6. Матасов Ю.Т. Особенности восприятия и понимания основ наглядной геометрии учениками младших классов вспомогательной школы / Матасов Ю.Т. // Дефектология. - 1972. - №5. - С.48-52. 7. Обучение учащихся І-ІV классов вспомогательной школы / [Под ред. В.П.Петровой]. – М.: Просвещение, 1976. 8. Перова М.М. Математика: підручник для 4 кл. допоміжної школи: 5 вид / Перова М.М.. - К.: Радянська школа, 1979. - 231 с. 9. Перова М.Н. Методика преподавания математике в специальной (коррекционной) школе VIII вида / Перова М.Н.. - М.: Владос, 1999. 10. Попович С.М. Шляхи вивчення геометричних фігур в допоміжній школі / Попович С.М.[методичний лист / За ред. Г.М.Мерсіянової]. - К.: Радянська школа, 1967. - 46с. 11. Хилько О.О. Підручник для 1 кл. допоміжної школи: 6 вид / О.О.Хилько, Б.Л.Мершон. - К.: Радянська школа, 1983. - 263 с. 12. Хилько О.О. Підручник для 2 кл. допоміжної школи: 2 вид / О.О.Хилько, Б.Л.Мершон. – К.: Радянська школа, 1980. - 309 с. 13. Ек В.В. Математика: підручник для 3 кл. допоміжної школи: 2 вид / Ек В.В.. - К.: Радянська школа, 1981. - 198 с. 14. Эк В.В. Обучение наглядной геометрии во вспомогательной школе / В.В.Эк, М.Н.Перова. - М.: Просвещение, 1983.
|