Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Наукові школи в менеджменті
Більшість літературних джерел виокремлють чотири наукові школи в менеджменті: Хронологічно вони можуть бути подані так: - школа наукового управління (1885-1920); - класична (адміністративна) школа (1920-1950); - школа людських стосунків (1930-1950) і школа поведінських наук (1950 -);
- кількісна школа (1950 -). Школа наукового управління Розвиток виробництва на межі ХІХ-ХХ ст. змусив і і керівників зосередитися на розробці нау-кових і раціональних принципів управління людьми: 1) як збільшити продуктивність (відношення об'єму виробництва до використаних ресурсів) за рахунок полегшення виконуваної роботи; Як мотивувати працівників, щоб вони скористалися перевагами нових методів Вчені і практики, які вирішували згадані питання, започаткували школу наукового управління.Засновником школи наукового управління був американський інженер-механік Фредерік Тєйлор (1856-1915), якого часто називають батьком наукових методів управління. Суттевим внеском Ф. Тейлора в теорію менеджменту було відокремлення управлінських функцій від фактичного виконання роботи. Науковий менеджмент, писав Ф. Тейлор, сприяє розвиткові почуття товариськості, оскільки стосунки людей у виробництві - це вже не стосунки господарів і підлеглих, як в старих системах управління, а стосунки взаємодопомоги між друзями, що допомагають один одному виконати ту роботу, до якої кожний з них краще підготовлений. Основними завданнями адміністрації, на думку Ф.Тейлора, є: 1) розробити науковими методами кожний елемент роботи замість використання примітивних емпіричних методів; 2) на науковій основі здійснювати відбір, навчання та розвиток робітників, тоді як в минулому вони самостійно обирали собі роботу і готувалися до неї, як могли; 3) поєднувати робітників та науку воєдино, забезпечити дружнє співробітництво з людьми для виконання роботи відповідно до розроблених наукових принципів; 4) забезпечити більш суворий розподіл праці між робітниками та менеджерами, щоб на боці перших концентрувалася виконавча праця, а на боці других- розпороядництво та нагляд.
Із своїх досліджень та експериментів Ф.Тейлор вивів ряд загальних принципів, які лягли в основу його системи. До їх числа відносяться: 1) розподіл праці – за менджером закріплена функція планування, за робітником – функція виконання; 2) вимірювання праці - цей принцип передбачає вимірювання робочого часу за допомогою так званих " одиниць часу"; 3) завдання-розпорядження - згідно з цим принципом виробничі завдання повинні бути не тільки похвилинно розписані, але й супроводжуватися детальним описом оптимальних методів їх виконання; 4) програми стимулювання - для робітника повинно бути зрозуміло. що будь-який елемент праці має свою ціну і його оплата залежить від обсягів виробництва продукції, а у випадку досягнення вищої продуктивності робітнику виплачуються преміальні; 5) праця як індивідуальна діяльність - вплив групи робить робітника менш продуктивним; 6) мотивація - особиста зацікавленість є рушійною силою для більшості людей; 7) роль індивідуальних здібностей (існування відмінностей між здібностями робітників та менеджерів): робітники працюють заради сьогоднішньої вигоди, а менеджери - заради вигоди в майбутньому; 8) роль менеджменту - відстоювання всіх авторитарних методів управління, за якими організаційні правила, стандарти, що регламентують працю, повинні бути посилені; 9) роль профспілок - скептичне ставлення до профспілкового руху, оскільки лише широке впровадження принципів менеджменту здатне зменшити конфлікт між робітниками та адміністрацією;
|