Наймана праця і заробітна плата

1. Капітал як економічна категорія. Кругооборот і оборот капіталу.

2. Суть, форми й системи заробітної плати.

1. Капітал – це авансована вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто здатна до самозростання.

Відзначають три основні аспекти капіталу:

1) техніко-економічний з підкреслюванням матеріально-речових запасів;

2) організаційно-економічний, який пов’язаний з різноманіттям організації виробничого процесу, наприклад, при залученні зовнішніх активів;

3) соціально-економічний з підґрунтям таких моментів:

- високорозвинене товарне виробництво;

- наявність мотивації до збагачення;

- певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;

- відсутність власних засобів виробництва у частини населення, яка здатна до найманої праці;

- юридична свобода суб’єктів.

Капітальні витрати можливо підрозділити на дві великі частини: засоби виробництва і робочу силу. Як ми визначали в попередній темі, існують різні підходи до походження вартості в цілому та її складових.

Визначимо два основних підходи до впливу складових капіталу на створення вартості й додаткової вартості:

- марксистський;

- неокласичний.

Марксистський підхід спирається на такі положення:

- умовою виробництва є повне відчуження найманого виробника від засобів виробництва, який не має відношення до подальшої долі створеного товару; готовий товар належить власнику засобів виробництва;

- останній факт дає можливість власнику після реалізації товару сплачувати робітнику лише частину створеної вартості, а іншу частину привласнювати у вигляді додаткової вартості.

Таким чином,

W = C+V+M,

де W – вартість; С – постійний капітал, пов’язаний з придбанням засобів виробництва; V – змінний капітал на придбання робочої сили; М – додаткова вартість.

Найманий робітник за допомогою конкретної праці переносить вартість С на продукт, а за допомогою абстрактної – створює нову вартість V+M. Товар реалізується за величиною W, робітнику сплачують еквівалент V, компенсують витрати С і привласнюють М, тобто частина нової вартості безкоштовно надходить до кишені капіталіста.

Таким чином, робочий день розподіляється на необхідний та додатковий час з відповідним створенням еквіваленту V, тобто зарплати, і М.

Ефективність вказаного підходу вимірюється показником норми додаткової вартості М’= M: V ● 100.

Інші підходи спираються на теорію факторів виробництва усіх чинників. Так, виробнича функція Кобба-Дугласа має вигляд

,

де Y – обсяг продукції; А – коефіцієнт спільного (синергетичного) впливу факторів; К – капітал; L – праця; a - частка К у сумі витрат; 1-a - відповідна частка L.

Теорія граничної продуктивності наголошує, що збільшення обсягу фактора здійснюється доти, доки величина граничного продукту не зрівняється з ціною даного фактора. Більш докладно цей момент ви вивчатиме в курсі мікроекономіки.

З функціональними формами визначають грошовий, виробничий та товарний капітал. Процес послідовного проходження усіх трьох форм має назву кругообороту капітала. Кругооборот нефінансових галузей має вигляд:

Робоча сила

Гроші - Товар< -...Виробництво...- Товар’-Гроші’

Засоби виробництва

Кругооборот позичкового капіталу має вигляд: Гроші – Гроші’.

Кругооборот так званого фіктивного капіталу (цінні папери) описується таким чином: Гроші – Цінні папери – Гроші’.

Кругооборот капіталу як безперервний процес – оборот капіталу. Кількість оборотів за рік n = 360: О, де 360 – кількість днів в господарському році, О – тривалість одного обороту.

Різні частини капіталу обертаються з різною швидкістю. За зазначеним критерієм визначають основний та оборотний капітал.

Основний капітал – це знаряддя праці (будівлі, споруди, обладнання та ін.), які не втрачають натурального вигляду протягом експлуатації, переносять вартість на продукт частинами за мірою зносу.

Розрізняють фізичний і моральний знос. Фізичний знос пов’язаний з втратоюпервісних властивостей у результаті природного впливу (наприклад, іржи) або експлуатації. Моральний знос пов’язаний з появою більш дешевих або більш ефективних засобів праці.

Процес втрати частини вартості при створенні товару і поверненні її після товарної реалізації має назву амортизації. Амортизаційний фонд – це грошовий фонд підприємства, на якому накопичуються кошти для подальшої заміни зношених знарядь праці або їх ремонту.

Норма амортизації Н_а розраховується за формулою

Н_а = А: В_п х 100,

де А – річна сума амортизації, В_п – первісна вартість знаряддя праці.

На практиці державні органи завдають норми амортизації, а за їх допомогою підприємства розраховують абсолютні розміри амортизації.

Оборотний капітал – це предмети праці, зарплата, нарахування на зарплату, відрядження та інші витрати, які втрачають первісний вигляд, переносять і повертають вартість за один оборот.

Капітал підрозділяється також на власний і позичковий.

2. Наймана праця – договір між власником підприємства або його представником з працездатною особою про використання робочої сили суб’єкта, що працевлаштується, у виробничому процесі за відповідну винагороду.

Зарплата як дохід найманого робітника досліджується з різних методологічних позицій:

- як ціна робочої сили в марксизмі;

- як ціна праці на підставі граничної продуктивності в неокласичних теоріях;

- як плата за договірну (контрактну) послугу праці в інституціональному погляді.

Якщо зарплата є ціною робочої сили, то її величина менше за цифру нової вартості, яка створена робітником, на показник додаткової вартості, що безоплатно привласнюється підприємцем і за рахунок якої отримують прибуток, рента і відсоток. Висновок: розподіл доходів не є справедливим, він віддзеркалює процес експлуатації найманих працівників.

Якщо зарплата є ціною праці й віддзеркалює граничну продуктивність труда, то це має вираження у пропорційній участі робітника в розподілі сумарного доходу, що відповідає принципу рівності й справедливості.

Якщо зарплата є оплатою послуги праці на підставі попереднього контракту (договору), то, крім економічних підсумків, важливу роль відіграють інституціональні моменти відносин роботодавця і робітника, тобто умови контракту, роль профспілок, держави і об’єднань підприємців.

Визначимо ключові терміни, що притаманні дослідженню зарплати.

Номінальна зарплата – сума грошей, яку одержує робітник.

Реальна зарплата – обсяг життєвих засобів, який придбає людина за номінальну плату залежно від рівня споживчих цін, тобто

Ірз = Інз: Іц,

де Ірз – індекс реальної зарплати, Інз – індекс номінальної зарплати, Іц – індекс цін.

Нарахована зарплата – сума нарахувань за підсумками праці. Сплачена зарплата – сума грошей, яку фактично, “на руки” отримує робітник після обов’язкових відрахувань у вигляді, наприклад, прибуткового податку, внеску в Пенсійний фонд, фонди соціального страхування і страхування від безробіття. Мінімальна зарплата – її рівень, опускатися нижче якого за основним місцям роботи заборонено державою. Середня зарплата – її величина, що розраховується шляхом ділення фонду зарплати на кількість робітників. Фонд заробітної плати – це сума платежів у вигляді основної, додаткової зарплати, платежів на відпустку та інших величин.

Тарифна система – система наступних документів, які описують вимоги, встановлюють і диференціюють рівні оплати:

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- тарифно-кваліфікаційні довідники.

Головними вимогами до тарифної системи є такі:

- підпорядкування завданню зростання ефективності економіки;

- залежність від кінцевих результатів;

- подолання зрівнялівки.

Розрізняють дві основні форми зарплати: відрядна і погодинна з відповідними системами. Відрядна форма – плата за певний обсяг виробленої продукції (одиниць продукту, кількість клієнтів, що обслуговані, та ін.) з прямою відрядною, відрядно-преміальною, відрядно-прогресивною та іншими системами. Погодинна форма – плата за певну кількість часу, що відпрацьований, з простою погодинною, погодинно-преміальною, погодинно-прогресивною та іншими системами.

В Україні правове забезпечення заробітної плати здійснюється відповідно до Закону “Про оплату праці”, деяких інших актів, що регламентують нарахування, оподаткування і виплату зарплати, а також системи колективних договорів і угод.

Ключові категорії: авансований капітал; амортизація; використаний капітал; відрядна форма зарплати; заробітна плата; змінний капітал; капітал; людський капітал; моральний знос; номінальна зарплата; норма амортизації; оборотний капітал; основний капітал; погодинна форма зарплати; постійний капітал; реальна зарплата; тарифна система; фізичний знос.