Тихий пагорб

Туман густий, мов хмара, вперто ліз у запалені очі. Крізь нього я бачив лише обриси якогось сонного міста…

«Де я тут знайду її?» - відчайдушне питання крутилось в моєму втомленому мозку чи може десь зовні ховалось у молочній імлі…

Скільки безцінного часу я шукав її?...Я збився з ліку… Усі годинники зупинились в ту мить, коли я вийшов на її пошуки. І крізь цей густий туман не видно – місяць світить це чи сонце. По чому ще вести відлік? Адже я точно знаю, що його треба вести…час обмежений… моя надія все більше гасне, але я не можу зупинити пошуки…Час не чекатиме мене…

Позаду себе постійно чую чиїсь тихі впевнені кроки… ці кроки наче цокання годинника нагадують мені про те, що я не маю вічності… кроки чогось неминучого відлунюються в моєму серці, і щоб їх заглушити, я іду швидше, без упину...

Мені до божевілля страшно озирнутись, хоч і знаю, що нічого не побачу, крім попелястої мряки… моє кволе тіло ледь животіє, але я іду все вперед і вперед, не зважаючи на те, що бачу лиш в’язкий туман...часом чую як вона плаче… як схлипує... але цей щільний туман розсіює звук по всій своїй безмежній площі і мені залишається лиш іти вперед…

Зайшов у якусь напівзруйновану будівлю, натрапив на гвинтові сходи… мені не залишалось нічого іншого як піднятись ними…

Не знаю скільки часу я ішов тою спіраллю, та напевне немало, якщо й досі іду. Підіймаюсь все вище і вище, а кінця тих сходів здається не існує взагалі. Але я не можу повернутись назад – там внизу й досі чути чиїсь годинникові кроки, тілом пробігає нервове тремтіння і я іду швидше…

На стінах цієї безкінечної вежі, крізь щільні краплини туману, я бачу іржаві плями крові. Часом трапляються видовжені вікна, в людський зріст, без шибок, крізь які марно виглядати, бо й так видно лише затуманене безмежжя.

«Що буде, якщо я не знайду її?» - це жахливе питання я почув не в свїй голові, ні, воно долетіло до мене звідти, де лунають чиїсь невпинні кроки. Біжу швидше, так швидко, як тільки може моє слабке тіло. Різко зупиняюсь. Вслухаюсь в тишу. Таки тиша.

Тримаючись за непевні прогнило-іржаві поруччя, дивлюсь вниз: чи багато пройшов? – початку не видно…

Заглядаю вверх: чи далеко ще іти? – кінця не видно…

«Чи вистачить…часу?» - донеслося знизу. Біжу далі, не озираючись, в затуманених очах лиш миготить засохла кров на стінах.

«Чи є вона там… вгорі?» - знову чути здалеку. Падаю обезсилений на коліна і тільки зараз помічаю, що і всі сходи у мертвій крові..

У мене немає вибору… спуск, можливо, забере у мене весь час, що у мене є… ще й ті моторошні годинникові кроки… не знаю… тому мушу іти тільки вгору. Якби ще не та липка імла, я б зміг порівняти відстань, куди ближче до початку чи кінця… якби не туман, я б міг побачити чи є вона там, чи немає…

«А якщо туман тільки в моїх очах?» - наздоганяють мене чиїсь ритмічні впевнені… годинникові кроки і питання в’їдається в мозок…

Намагаюсь… намагаюсь іти ще швидше, але раптом наштовхуюсь на чергове жахливе питання:

«Що ж буде, якщо дійдеш до кінця, а там її не знайдеш?» - страх заморожує кров й крижаною отрутою розтікається по венах… я сповільнюю кроки… справді… хіба не краще, щоб час закінчився в дорозі і я не дізнаюсь, чи даремно все це було, чи …. даремно…

Все… більше й кроку не можу зробити, тіло вже зовсім ослабло й не слухається. Невже кінець? Кінець мого нікчемного життя, даремного існування, пошуків, які ні до чого не привели… Смертельна втома опанувала моїм тілом, навіть відчаю нема місця. Та все ж він пробирається десь із зсередини і падає гарячими краплинами на бурі сходи. Давньозасохла кров оживає і стікає вниз по сходах, туди, звідки наближаються чиїсь впевнені зловісні кроки. З очей все падають молочно-димчасті краплі, а багряна кров все стікає, наче розталий лід… До туману, наче хтось доливає чистої води… повітря стає прозорішим, кроки – голоснішими…

Я розумію – це останні миті мого існування… Сходинка за сходинкою до мене підіймається Час, а за руку тримає її…мою заплакану Мету…