Ти є тим

Опускаю повіки і вдихаю тебе. Пробігшись трахеєю розпинаєш груди. Стає легко, вільно, невагомо. Тебе настільки багато, що змушуєш очі просльозитись.

Відчуваю, що не зможу зупинитись і вдихаю, вдихаю, бо не можу по-іншому, бо ти є тим, без чого не живуть.

Намагаюсь затамувати тебе в собі хоча б на декілька митей, щоб перепочити від твоєї свіжості зсередини.

І не можу… не можу затримати в пам’яті жодного фрагменту тебе. І просто життєво необхідно знову вдихати!

Знову і знову впускаю тебе у запорошені тенета, знову дозволяю тобі розхристувати мене зсередини.

Раз у раз спраглими вустами вдихаю тебе…

Занурююсь у тебе, гусну, застигаю… але не завмираю, бо відчуваю постійний шалений хаос, що роїться на глибині і десь високо-високо.

Шукаю ці блакитні стоп-крани, що в літаках. Звісно, не знаходжу… Усвідомлюю, хоча й до того розуміла, що це неможливо!..

Знеможена і водночас насичена тобою підіймаю повіки. Широко відкритими очима дивлюся і не бачу тебе, бо ти – те, що невловиме, нетривке, неповторне. А тільки нове, тільки чисте, тільки свіже, тільки інше. Не знову, а ще! Ще і ще хочу вдихати тебе. Хочу вдихати… Вдихаю… Бо ти є тим, без чого не живуть!..

STOPа

Стерти очі.

Розмити вуста.

Заклеїти вуха.

І так, в цілковитій тиші мовчки наосліп ступати.

Так – легше…

Легше, коли не бачити червоного світла, подертих шпалер, пробитих шин. Коли не бачити довгих доріг, брудних облич, гнилих плодів, щойно розквітлих і щойно ж замерзлих бруньок. Не бачити накипу й не бачити осаду.

Так – легше…

Легше, коли не чути рипіння снігу і пінопласту, дзижчання дзвоників і дзвіночків. Легше не чути награного голосу, скрипу коліс, шелесту голубів. Легше не чути трепету і грохоту.

Так – легше…

Легше, коли не говорити злих слів, не думати сумних думок. Легше мовчати про розбиті дзеркала, розірвані струни, про розведені руки, розлиті суміші. Легше не говорити голосом і не шепотіти шепотом.

Так – легше…

Обов’язково до болю розтирати очі, до непізнаваності розмивати вуста, щосили заклеювати вуха, скільки є скотчу!

Бо так – легше…

Неодмінно легше!