Оксана Ольшанська

Я розплющую очі і їх заливає гаряча лава сонячного світла. Я знову їх заплющую, і в голові прокручується плівка з такими до болю знайомими кадрами: 6: 30 на будильнику, ванна, кава і обличчя мого коханого, з яким я намагаюсь провести якусь приємну розмову, поки п’ю свою ранкову каву. Я добираю слова, інтонацію, не сьорбаю, не сутулю спину, не мугикаю собі під ніс, витягую ложку з чашки… У мене в голові з’являється нав’язлива ідея. Якби я пила цю каву сама, я б сіла у своєму теплому халаті, згорбилась би до повного комфорту, сьорбала б голосно і ні про що б не думала.

А потім лекція, де крім того, що я побачу приблизно вісімдесят «таких самих як я», викладач розповідатиме нову тему, і моя кохана одногрупниця схоче вирішити питання надсуспільної ваги, яке полягає в тому, що є три молодих особи (чоловічої статі, звісно), з яких один їй подобається, але не відповідає їй належною взаємністю, іншому по великому рахунку байдуже до всього на світі і до неї також, а з третім у них нестабільний творчий союз і вона сама не знає, як з усім цим впоратись. Під акомпонемент лекції я уважно слухаю її сповідь…

Я ще дужче заплющую очі і ще раз прокручую ті всі фрагменти у своїй голові і вже бачу ненависне 6: 30…Стоп!

Я виходжу у свій сад біля рідної хати у рідному селі. Не беру в кишеню навіть телефону. Назустріч мені посміхаються квіти і великою компанією літають метелики. Я підходжу ближче. Вони навіть мене не помічають. Їм байдуже, метелики починають кружляти. Я присідаю і сиджу серед квітів і метеликів. І так спокійно від того, що всі люди, які мене постійно відволікають, хвилюють, нервують, смішать, розважають, розчулюють, підбадьорюють, втішають, дивують, втихомирюють. Людей нема. Тільки я, сонце, квіти і метелики і моя довгоочікувана гармонія з собою і своїм внутрішнім світом.

Але 6: 30. Я мушу підійматись і програвати цю щоденну п’єсу на 3 дії: ранок, обід, вечір. Іноді додатковим ліричним відступом або монологом є ніч. Моя п’єса сім разів на тиждень змінює назву і має стандартний набір головних героїв. Деякі нові персонажі іноді з’являються в деяких сценах.

Я хочу стати героїнею новели “Intermezzo” Коцюбинського. Я хочу розчинитися у цих ланах і крокувати назустріч вітру. Але я не хочу зустрічати селянина на своєму шляху. Я не хочу зустрічати когось зі своїх друзів на своєму шляху. Я не хочу зустрічати когось, кого давно не бачила на своєму шляху. Я нікого не хочу бачити на своєму шляху. Нікого. Тільки порожню степову стежку і щоб назустріч мені йшов тільки теплий вітер.

Вже 6: 35 і мій коханий ще солодко-солодко спить, а я розумію, що мушу вставати першою, тому що повинна зробити каву, макіяж, щось пристойне на голові і застелити ліжка мушу теж я. А потім звична схема дій: університет, пари, справи, переповнені маршрутки, світлофори, слизька бруківка, поламана парасоля, ожеледиця, туман і налипання мокрого снігу. А ще друзі зі своїми проблемами, викладачі з серйозними вимогами.

Я згадала, як читала про Емілі Дікінсон якісь матеріали з Інтернету. Ця «жінка в білому» відмовляється від товариства людей і віддає перевагу самотності. Але вона не самотня у своїй самотності. Поетеса обирає компанію квітів і метеликів. Я теж хочу гуляти у лузі, де шовкові трави і шум замріяних дерев шепочуть тобі про щось приємне, але не нав’язує своєї думки. В суспільстві кожен хоче щось тобі довести і робить це навмисне чи випадково, а ти відплачуєш тією ж монетою. А так ти сам собі гуляєш і розмовляєш з природою, яка нічого не заперечує і не нав’язує. Один. Наодинці. Самотність – це розмова із собою без стороннього втручання.

6: 40. Я швиденько біжу в душ. Одягаюсь. Швиденько п’ю каву. Коханого не чіпаю. Нехай спить. Беру якісь гроші. Застрибую в маршрутку. Їду на вокзал. Сідаю в електричку і залишаюсь наодинці зі своєю музикою чи улюбленою книгою. Виходжу на станції «N». Блукаю там сама. Коли я сама мені не потрібно ставити перед собою завдання на сьогодні, не треба стримувати емоції, здавлювати сльози, що підступили до горла. Не потрібно доводити щось собі чи комусь. Все просто і зрозуміло. І заплутано, і по-дурному водночас. Хто я і що роблю. Сама собі хазяїн і сама вирішую що і коли робити чи говорити. Але до кого говорити? Сама до себе.

Ні! Я хочу бачити всіх вищезгаданих людей біля себе, а коли схочу побути сама, то відлучусь лише на деякий час. Я не хочу, щоб в один момент, коли я щось спитаю, у відповідь мені озвалась лише тиша.