Народовці

Народовці — політична течія ліберального напряму, яка бере свій початок від Львівського гуртка, заснованого 1861 р. групою молодих письменників і громадських діячів.

Це була українофільська тенденція у суспільно-політичному русі, яка виступала за єдність українських земель, розвиток української літератури на живій народній основі, за створення єдиної літературної мови.

Народовці з’явилися у 60-х роках XIX ст., коли молода інтелігенція вела культурницьку роботу, яка повинна була сприяти національному відродженню. Активну участь у цій роботі брали вчителі, студенти, письменники, юристи.

Ці ідеї мали широку підтримку і у Наддніпрянській Україні.

У вирішенні внутрішніх проблем народовці орієнтувалися не на російського царя, а на український народ, присвятили себе служінню народу, звідси і назва „народовці”. Вони доводили, що український народ — це окремий народ, який займає територію від Кавказу до Карпат.