Фактори , які впливають на ріст і плодоношення грибів

Фактори, що впливають на плодоношення грибів, поділяють на постійні і змінні. До постійних факторів належать: склад грунту, кислотність середовища, характер і вік деревостану, освітлення, місцезростання грибів, трав'яний покрив тощо. Змінні фактори _: — це погодні умови, температура грунту та повітря, їх вологість.

Урожайність і погода. Успішний розвиток грибів перш за все зумовлений температурою, вологістю грунту та повітря.

Для проростання спор, росту і розвитку грибів оптимальною є температура 18—27°С, хоча багато грибів росте і при більш низькій. Наприклад, опеньок зимовий у м'які зими з частими від­лигами утворює_; плодові тіла до кінця лютого. Середній темпера­турний максимум для більшості видів грибів коливається в межах ЗО—35°С, хоча деякі види стійкі до дуже високих і низьких тем­ператур, особливо в фазі спор чи плодоношення.

На початок розвитку грибниці істотно впливає запас тепла в грунті, який вимірюється сумою температур повітря з. того дня, коли температура грунту піднімається вище Ц-1°С. Ранні гриби починають розвиватися при сумі температур повітря не менше Ч-500°С, літні — не менше +800°С, пізні — не менше +1000°С (іноді навіть при 1350°С).

Висока вологість повітря, опади перед початком чи в період плодоношення сприятливо впливають на плодоношення. Плодове тіло грибів не захищене від випаровування вологи і тому висока вологість повітря сприяє його кращому розвитку. Опади в про­цесі плодоношення сприяють формуванню плодових тіл на закін­ченнях молодих гіфів грибниці та їх розвитку. Початок, трива­лість та закінчення плодоношення визначається, з одного боку, біологічними властивостями грибів, з іншого — погодними умова­ми поточного року, частково — попереднього, а може і декількох попередніх років. Зокрема, на врожайність грибів впливають більш високі порівняно з нормою вологість і температура попередньої осені.

Найбільш сприятлива температура в лісі близько 22°С, а воло­гість — 80—85%.

Робити висновок про чергування «грибних» років з «негрибними» можна лише щодо більш або менш обмеженої місцевості. Ро­ки з виключно високою врожайністю настають досить рідко. На Поліссі відносний урожай грибів буває після 1—2 неврожайних років навіть при неоптимальних погодних умовах.

Щоб визначити залежність між урожаєм грибів, середні дані щодо температури та опадів необхідно брати щомісячно або кра­ще подекадно. Для з'ясування зазначеної залежності дані про

температуру та опади слід розглядати не тільки протягом кален­дарного періоду плодоношення, але й за попередній період.

Строки розвитку одного виду грибів у різні роки неоднакові. Вони залежать від середніх добових температур повітря та кіль­кості опадів у період розвитку грибниці. При відхиленні від се­редніх даних у бік збільшення період розвитку скорочується, і навпаки. При цьому вирішальне значення має кількість опадів.

Строки настання плодоношення визначають біологічні власти­вості кожного виду грибів. Вони в умовах даної місцевості повто­рюються щорічно в більш-менш визначений час. Поряд з тим по-годні умови відсовують або наближають строки плодоношення. Таким чином, сполучення температури та вологості визначають строки появи плодових тіл та плодоношення, врожайність. Однак залежність між термінами плодоношення, погодними умовами та біологічними властивостями окремих видів грибів проявляється не завжди виразно.

Таким чином, на врожайність грибів значно впливають не тіль­ки відхилення від багаторічної норми місячної суми опадів і се­редньої температури, але й інтенсивність опадів, характер коли­вання температур, їх мінімум і максимум у сполученні з віднос­ною вологістю повітря й іншими елементами погоди.

Швидкість росту плодових тіл грибів. Плодові тіла грибів рос-' туть швидко, звідси і вираз: «Ростуть, як гриби». Більшість гри­бів до середніх розмірів виростає за 3—5 днів і продовжує рости 10—15 днів. Діаметр шапки та висота грибів за добу збільшуєть­ся на 1, 0—1, 5 см. У перші 5—8 днів ріст грибів у висоту та ріст шапки по діаметру рівномірні. Проте ріст грибів у висоту при­пиняється на 1—2 дні раніше, ніж ріст шапки по діаметру.

Найповільніше росте білий гриб, але збільшення маси за один день у нього найбільше. Так, якщо підосичник на четвертий день має масу 74 г, а сироїжка — 12 г, то білий гриб — 160 г. У ціло­му трубчасті гриби ростуть відносно швидко, а опеньки та лисич­ки повільніше. Ростуть гриби з однаковою швидкістю як удень, так і вночі. Глибоко восени з настанням приморозків гриби можуть рости більше місяця і стільки ж старіти. У Південній Америці зу­стрічаються гриби, що виростають за 2 год до 1, 5 м у висоту. Гри-би-гіганти трапляються також в Україні. У 1981 р. біля Вінниці був знайдений гриб-дощовик, що мав діаметр 0, 5 м та масу 11 кг.

Існує певна послідовність у появі та рості грибів. Періоди по­яви та росту- грибів називають шарами. У практиці розрізняють три шари.

Перший шар розпочинається в другій половині травня і про­довжується до початку червня. В цей час з'являються підосични­ки, підберезники, білі гриби, маслюки. Тривалість першого шару — 7—10 днів. У цей час в грунті є запас вологи з весни, але мало

тепла й умов для доброго та стійкого плодоношення грибів. Тому гриби першого шару слід шукати на добре освітлених місцях: га­лявинах, широких просіках, під наметом рідких молодняків.

Другий шар з'являється в першій—третій декадах липня. Про­довжується цей шар 2—3 тижні, хоча врожайність грибів низька. У цей час ростуть усі відомі гриби. Вони найчастіше трапляються. ?:, молодняках. Сироїжки, наприклад, можна знайти під наметом спілого лісу.

Третій шар грибів розпочинається з другої декади серпня і про­довжується до кінця жовтня. Це найчисленніший за кількі­стю видів, врожайністю та тривалістю за часом шар. У цей час випадають довгі й рівні дощі, а не зливи; вологість грунту підви­щується та зберігається на постійному рівні. Температура повіт­ря починає знижуватися. Таким чином, для грибів складаються сприятливі умови для росту. Гриби третього шару спочатку з'яв-, лаються на відкритих місцях, згодом — під наметом молодняків її спілих соснових насаджень.

У першому та другому шарах урожай грибів малоцінний внас­
лідок того, що багато грибів з хробаками (досягає 80%). При
цьому у трубчастих грибах хробаків на 30—15% більше, ніж у
пластинчастих. З промисловою метою в цей період грибів не за­
готовляють.,

Фенологічні індикатори-сигналізатори грибів. Для практич­них цілей необхідно знати приблизну дату появи грибів. Строки плодоношення грибів доцільно пов'язувати з сезонним розвитком дерев і чагарників. Так, цвітіння горобини — це сигнал про поя­ву першого шару грибів, цвітіння іван-чаю — другого шару. Наве­демо деякі прикмети появи грибів.

♦ Осики скинули сережки — не пропусти зморшків.

♦ Полетів пух з осики — чекай підосичників.

♦ Розкриються білі пелюстки горобини, сміливо відкрийте під­березникам корзини.

•4~Сосни сиплять пилком золотим — маслюки лізуть дружнім натовпом.

♦ Порожевів пелюстками верес — час іти за рижиками.

Фенологічними сигналізаторами початку плодоношення пев­ного виду грибів можуть бути і самі гриби.

♦ Появилися зморшки — через три тижні чекай підберезників.

♦ Появилися рижики-вовнянки — чекай груздів.

♦ Появилися мухомори — чекай білих грибів.

♦ Появилися рижики — чекай осінніх опеньків.

♦ Ввечері дощ — ранком чекай грибів.

♦ Затягнулися дощі — груздів не чекай.

Лісорослинні умови зростання грибів,. Видове розмаїття та

врожайність грибів значною мірою залежать від типу лісорослин-них умов та складу насаджень (табл. 27).

Найбільш продуктивними в умовах Волинської області вияви­лись пристиглі та стиглі березові насадження (154 кг/га), дещо менш продуктивні — мішані листяні молодняки та середньовіко-ві насадження (133 кг/га); осикові пристиглі та стиглі насаджен­ня (124 кг/га). Найменший врожай грибів зареєстрований у при­стиглих і стиглих хвойно-листяних насадженнях (8 кг/га), а та­кож листяних пристиглих насадженнях (16 кг/га).

Для соснових лісів характерна наявність білих грибів, гірча­ків, деяких видів груздиків, рядовок зелених, ковпаків, козляків, маслюків (пізнього, зернистого, болотного), моховиків (жовто-бурого та зеленого), мухоморів, сироїжок, рижиків, польського гриба, свинухи товстої, строчків, опеньок осінніх тощо.

У березових лісах ростуть: білі гриби, підберезники, валуї, рижики-вовнянки, хрящі-молочники справжні й оливково-чорні, їжовики жовтуваті, лисички справжні, моховики зелені (решітки), підосичники, сироїжки білі, свинухи тонкі, хрящі-молочники тов­сті, зморшки степові, плеврот черепичастий (глива), літні й осін­ні опеньки та ін.

Для ялинових лісів характерна наявність білих грибів, їжови-ків жовтуватих, гірчаків (отруйний гриб), маслюків зернистих, мо­ховиків зелених (решітки), мухоморів, білих сироїжок, рижиків, свинух, строчків, печериць лісних тощо.

В осикових лісах зростають: підосичники, валуї, дощовики, лисички справжні, моховики зелені, мухомори, сироїжки білі, сви­нухи, печериці лісові, плеврот черепичастий (глива), опеньки зи­мові, літні, осінні та несправжні.

У дубово-широколистяних лісах трапляються: білі гриби, блі­да поганка (мухомор зелений), хрящі-молочники перцеві, дубо­вики (синяки), їжовики жовтуваті, лисички справжні, моховики зелені (решітка), плеврот черепичастий (глива), опеньки літній і осінній.

У вільхових лісах найчастіше зростають рижок-вовнянка, мохо­вики зелені, плеврот черепичастий (глива), літні та осінні опеньки.

У борах України зростають зеленушки, маслюки, сироїжки, хрящі-молочники, лисички, опеньки справжні, білий гриб (соснова форма) та інші.

У суборах трапляється велика кількість їстівних та отруйних грибів (понад 50 видів). Це насамперед білий гриб (різні фор­ми), маслюки, хрящі-молочники, підберезники, підосичники, си­роїжки, лисички, зеленушка, моховики, бабка темна, зморшки тощо.

Для сугрудків характерні болетові гриби, хрящі-молочники, сироїжки, дощовики, опеньки справжні, лисички тощо.

У дібровах часто трапляються сироїжки, хрящі-молочники, опеньки справжні, білі гриби (дубова форма), синяк тощо.

У гірських лісах Карпат і Криму (бучини і рамені) також рос­те значна кількість видів їстівних грибів: лисички, сироїжки, хря­щі-молочники, опеньок справжній, білий гриб (ялинова форма) та інші.

Виходячи з існуючих систем районування (геоботанічного лісо-рослинного, комплексного лісогосподарського та інших), врахову­ючи біологічний і експлуатаційний запас грибів, їх видовий склад,

можливість раціонального використання запасів, територія Укра­їни за грибними ресурсами поділена на сім зон (В. Т. Козак, С. М. Коз'яков, 1987). Схема районування території України за гриб­ними ресурсами зображена на рис. 43.

Західне Полісся включає північні та центральні частини Во­линської, Рівненської, Житомирської областей і північну частину Хмельницької. В цій зоні заготовляють 40—50% всього обсягу грибів. У сухих соснових борах після рясних дощів, в серпні—ве-ревні в молодняках сосни з'являється велика кількість маслюків, в жовтні — зеленушки. В насадженнях сосни старших класів ві­ку при оптимальному поєднанні тепла й опадів багато білих гри­бів.

У свіжих соснових борах багато білих та польських грибів, підберезників, лисичок, сироїжок, рядовок, хрящів. У вологих соснових борах грибна флора менш різноманітна і представлена

різними видами моховиків, сироїжок, павутинників і деяких видів інших грибів четвертої категорії та умовно їстівних.

Центральне і Східне Полісся займає північну частину Київ­ської, Чернігівської та Сумської областей. У зв'язку з тим, що опадів тут менше, клімат більш континентальний, урожайні роки бувають рідше, ніж у Західному Поліссі. Соснові насадження в цій зоні з участю берези в урожайні роки рясніють білими (сосно­ві, березові і дубові форми), польськими грибами, маслюками, сироїжками, різними видами груздів. Частіше, ніж у Західному Поліссі, трапляються рижики та різні види рядовок. У низькопов-нотних молодняках сосни з березою й осикою, на березових поля­нах рясно плодоносять білі та польські гриби, підберезники та підосичники.

Гірські та передгірські райони Карпат — не Закарпатська, Іва­но-Франківська, Чернівецька та гірська частина Львівської обла­стей. Промислова заготівля в цій зоні на 95% складається з опень­ка. В ялиново-ялицевих лісах велике розповсюдження мають бі­лі гриби (ялинова форма), рижики, лисички; багато видів сиро­їжок тощо. В групі грабово-дубових лісів трапляється декілька видів хрящів-молочників, сироїжок, моховиків, білих грибів (ду­бова форма). У групі букових лісів видовий склад їстівних грибів досить обмежений.

Західна лісостепова зона включає південні частини Волинської, Рівненської та Київської областей, рівнинну частину Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької (без північної частини), Вінницької та Черкаської областей. Із їстівних грибів тут ростуть опеньки, моховики, хрящі-молочники, сироїжки, рядов­ий, білі гриби (дубова форма). При наявності в складі лісів бе­рези, сосни й ялини трапляються лисички, рижики, ялинові та бе­резові форми білого гриба.

Східна лісостепова частмна включає південні райони Черні­гівської та Сумської областей, Полтавську, Харківську, східні ра­йони Черкаської та північну частину Луганської областей. Гриб­ні ресурси тут незначні і промислового значення не мають.

Степова частина — це Одеська, Миколаївська, Херсонська, За­порізька, Дніпропетровська, Кіровоградська (південна частина), Донецька. Луганська (без північної частини), Кримська (без пе-редгірської та гірської частин). Це иайбідніший на грибні ре­сурси район. Нестача вологи стримує розвиток грибів. Лише в окремі роки в Херсонській області-та придніпровських пісках бу­вають високі врожаї маслюків, рядовок і навіть білого гриба. В байрачних листяних лісах, степових колках, заплавних лісах в ок­ремі роки буває багато опеньків, рядовок, хрящів-, молочників.

Передгірська та гірська частини Криму — невеликий і дуже специфічний за екологічними умовами район. Найбільш розпов-сюджені тут види грибів — опеньки, сироїжки, рядовки, хрящі-молочники. В окремі роки з'являється дубова форма білих грибів. Проте складність і значні витрати на збирання грибів у гірських районах, густий підлісок і підріст істотно знижують промислову заготівлю грибів.