Організація і обладнання грибоварних пунктів

Збір грибів. Існує три способи збору грибів — зривання, зрізу­вання та викручування, які істотно не впливають на їх урожай­ність, хоча перевагу надають зрізуванню. Трубчасті гриби можна обережно викручувати з землі. Пластинчасті гриби при зриванні ламаються в ніжці або в місці з'єднання грибниці з ніжкою.

Найкраще збирати гриби у кошики з вербового пруття, склада­ючи їх шапками вниз чи боком, якщо гриби з довгими ніжками. У відрах через відсутність свіжого повітря вони можуть «згоріти» і зіпсуватися. У рюкзаках і мішках гриби зімнуться та покри­шаться.

Про термін плодоношення свідчить грибний календар (табл.26).

Переробка грибів. Для сушіння та маринування придатні тіль­ки свіжозібрані міцні та цілі гриби. Пом'яті, ламані, червиві, ста­рі та трухляві гриби потрібно одразу ж відкидати. Наприклад, пе­рерослий і трухлявий підосичник може викликати отруєння.

Принесені з лісу гриби уважно сортують, перевіряють, щоб з їстівними випадково не попали отруйні. Гриби — продукт, що швидко псується, тому їх потрібно негайно переробити — обчис-

тити від домішок, старанно промити холодною водою (крім гри­бів для сушіння).

5.Штучне вирощування грибів

Дикорослі гриби можна збирати не більше як 4—6 місяців у рік. При цьому врожай їх через вплив антропогенних факторів щорічно зменшується. Тому виникає необхідність їх штучного ви­рощування.

Печериці. Найкраще ростуть на кінському солом'яному гної. Він повинен бути свіжим, однорідним, не вологим і не сухим, доб­ре розігрітим (до 25°С). Грибницю шматочками 2—4 см розкла­дають в ями на глибину 1 см, засипають вологим гноєм і ущіль­нюють. У середині для надходження повітря роблять отвори. Через 20 днів гній присипають помірно вологою землею на 3—4 см і по­ливають. Через 35—40 діб збирають перший врожай. З 1 м² за сезон (2—3 місяці) збирають 4—5 кг грибів, а досвідчені грибів-ники — більше 10 кг.

Плеврот черепичастий, глива. Свіжозаготовлену деревину оси­ки, тополі, берези або граба розпилюють на відрізки довжиною 30 см, діаметром 15—40 см, вимочують у воді, заражують гриб­ницею і витримують у приміщенні при відносній вологості повіт­ря 95—98%. Через 2—3 місяці міцелій розвивається. Відрізки уста­новлюють у землю на глибину 15—20 см на спеціально підібраних у лісі ділянках. При сухій погоді необхідний полив. З кожного від-рубка за 4 роки в середньому збирають 2, 5—3, 5 кг грибів.

Підготовлені вїдрубки можна встановлювати вертикально один на другий колонами висотою до 2—2, 5 м. Між торцями відрубків кладуть інокулят. У цьому випадку можна використовувати теп­лиці, парники, шахти й інші споруди.

Опеньок літній. Для його культивування використовують від- ' різки деревини осики, вільхи, берези, ялини та сосни довжиною ЗО—35 см. Після їх вимочування у воді в спеціальні зарубки чи гнізда (канали, отримані шляхом висвердлювання) на торцях в.но-сять чисту культуру міцелія. Отвори закривають, відрізки дереви­ни ставлять у свіжовикопану яму на відстані 0, 5 м один від одного.

Над поверхнею землі повинен залишатися відрізок деревини до 15 см висотою. Грунт зволожують, посипають тирсою. Плодові ті­ла з'являються через 7 місяців після інокуляції деревини.

Плодоношення відбувається два рази в рік — на початку літа та восени. З окремих відрізків збирають до 6 кг грибів.

На грядки можна висівати кусочки плодових тіл зморшків і строчків. Грядки покривають лісовим перегноєм і ялиновими гіл­ками. До грунту додають деревний попіл або лісову підстилку зі згарищ. Урожай досягає 1 кг з 1 м².

Більш складною є культура мікоризоутворюючих грибів: білий гриб, рижики, маслюки та ін. Складність вирощування цих грибів полягає в тому, що одночасно з грибами потрібно вирощувати су­путні рослини.