Конспект лекцій

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ

Тема 1. Предмет і структура курсу “Міжнародна економіка”

1. Міжнародна економіка в системі економічних наук.

2. Предмет теорії міжнародної економіки.

3. Основні методи та принципи досліджень в міжнародній економіці.

4. Структура теорії міжнародної економіки.

Рекомендована література:

1. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 4-те вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2003. - с. 28-35.

2. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. Пособие для вузов: В 2 ч. – ч.1: Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М., 1999. – с. 10-41.

3. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – с. 13-17.

4. Рокоча В.В. Міжнародна економіка: Навч. Посіб.: У 2 кн. – К.: Таксон 2000 – Кн. І: Міжнародна торгівля: теорія та політика. – с. 26-42.

1. Міжнародна економіка у широкому розумінні - це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу; у вузькому розумінні – це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірність взаємодії суб’єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, у русі факторів виробництв та формуванні міжнародної економічної політики держав.

Міжнародна економіка належить до числа фундаментальних економічних дисциплін, спирається на теорію ринкової економіки і, розвиваючи її, виступає сполучною ланкою між мікро- і макроекономікою та конкретно-економічними дисциплінами: маркетинг, менеджмент, фінанси, бухгалтерський облік та аудит, гроші і кредит, банківська справа та ін. Це дало змогу створити універсальну теорію міжнародної відкритої економіки, яка стала третьою складовою сучасної економічної теорії (поряд із мікро та макроекономікою) і застосовується у більшості країн світу та у сфері їхньої економічної взаємодії. Вона ввібрала в себе багато теоретичних надбань в економіці за останні 300 років.

Зараз міжнародна економіка відокремилася у самостійну наукову дисципліну в зв’язку зі вступом світового господарства в якісно нову стадію свого розвитку (в другій половині XX ст.), характерними ознаками якої є:

1) відкритість економіки, як провідний принцип взаємовідносин будь-якої країни зі світовим співтовариством незалежно від політичного устрою та рівня розвитку;

2) утворення системи міжнародних наддержавних організацій, діяльність яких покликана забезпечити стабільний та збалансований економічний розвиток: ООН, Світовий банк, МВФ, ЄС, ВТО, Паризький та Лондонський клуби тощо;

3) виникнення та значне поширення БНК, ТНК, які все більшою мірою визначають міжнародну промислову інвестиційну та торговельну політику;

4) наявність розвиненої сфери міжнародної торгівлі, міждержавного переміщення робочої сили, капіталу, технологій;

5) функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери, не пов’язаної безпосередньо з міжнародною торгівлею та міжнародним рухом факторів виробництва.

Таким чином, визначальною рисою існування “Міжнародної економіки” як самостійної дисципліни є відкритість економіки у співвідношеннях кожної країни із світовою спільнотою. Сучасний стан міжнародних економічних відносин дозволяє виокремити два рівня відкритості:

І - рівень залучення країн у міжнародний обіг товарів та чинників їхнього виробництва, а також у міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність;

ІІ - рівень взаємодії національних економік та світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.

На першому рівні під “відкритістю” звичайно розуміють розвиток 3-х ключових каналів, що пов’язують національні економічні системи, обумовлюють ступінь і форми залучення країн до міжнародного руху товарів, капіталу та робочої сили.

В якості показників відкритості на першому рівні можуть слугувати:

1) питома вага експорту (експортна квота) та імпорту (імпортна квота) у валовому внутрішньому продукті (ВВП):

Хк = (Х/ВВП)× 100,

де Хк - експортна квота;

Х - обсяг експорту.

Іmк = (Іm/ВВП) × 100,

де Іmк - імпортна квота;

Іm - обсяг імпорту.

Останній показник часто називають індексом відкритості національної економіки. Нормою вважається, коли нижня його межа дорівнює 10 %. Комбінація експортної та імпортної квоти дає уявлення про масштаби зв’язку окремих національних економік із світовим господарством.

2) інтенсивність міграції, яка визначається співставленням кількості мігрантів з чисельністю населення країни. В цьому разі розраховується коефіцієнт еміграції (Ке), імміграції (Кі) та міграційного обороту (Кm):

Ке = (Mi / P) × 1000; Kі = (Mj / P) × 1000; Кm = (Мi + Mj) / P) × 1000,

де Р - середньорічна чисельність населення країни,

Мі - кількість емігрантів,

Мj - кількість іммігрантів.

Коефіцієнти міграції звичайно обчислюються у проміле (%о). Різниця між кількістю іммігрантів і кількістю емігрантів (Мj - Мі) становить міграційне сальдо країни; воно може бути позитивним або від’ємним.

3) частка іноземних інвестицій (переважно ПЗІ) у ВВП:

(Із/ВВП) × 100,

де Із - іноземні (зарубіжні) інвестиції.

На другому рівні “відкритість” економіки визначається головним чином ступенем самостійності міжнародної валютно-фінансової системи, що здійснюється через функціонування міжнародних фінансових ринків. В якості провідного показника функціонування ринкової економіки як міжнародної економіки, по суті, слугує ефективність моніторингу та регулювання національної економіки і світового господарства в цілому.

2. Головними критеріями виокремлення теорії міжнародної економіки із загальної економічної теорії є:

1. Міжнародний попит і міжнародна пропозиція. В теорії міжнародної економіки окремі ринки розглядаються як внутрішні, а інші – як міжнародні. На міжнародних ринках можуть продаватися лише ті товари, що мають міжнародний попит і міжнародну пропозицію. В теорії міжнародної економіки при визначенні поняття “товар” головна увага зосереджується на з’ясуванні того, чи є цей продукт праці об’єктом міжнародного попиту і міжнародної пропозиції.

З точки зору міжнародної мобільності всі товари поділяються на:

1) торговий товар (tradable good) – це товар, який може рухатися між різними країнами;

2) неторговий товар (nontradable good) - це товар, який споживається в країні, де був виготовлений, і не переміщується між країнами.

2. Поняття національного суверенітету. Національний суверенітет впливає на характер економічної активності та на міжнародний обмін. Це проявляється в наступному:

1) він є чинником зовнішньоекономічної політики країни, яка податковими та іншими засобами перешкоджає вільному товарообміну між країнами. Такого втручання немає всередині країни;

2) всі національно-суверенні країни (за невеликим винятком – Панама, Ліберія, деякі Тихоокеанські острівні держави) мають власну валюту.

Отже, теорія міжнародної економіки має свій спеціальний предмет дослідження – міжнародний обмін, об’єктом якого є товари, послуги та фінансові вимоги.

3. Наукові дослідження в міжнародній економіці в основному базуються на тих самих методах та принципах, що й в інших економічних науках, модифікованих з урахуванням специфіки взаємодії особливих економічних суб’єктів - міжнародних за характером. Серед основних таких методів визначають:

Метод-наукових абстракцій - як і в інших науках, використовується для усунення другорядного з метою пізнання основного. Особливість полягає в тому, що інколи необхідно абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію міжнародних економічних законів.

Метод аналізу та синтезу, – за яким аналізуються окремі елементи цілісної системи, а зроблені узагальнення по кожному елементу об’єднуються (синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.

Методи мікро- та мікроаналізу, - за яким пошуки проводяться, з одного боку, на рівні конкретних товарів і факторів їхнього виробництва, що обмінюються на міжнародному ринку, а з іншого боку, на рівні національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків. Відповідно при цьому використовуються такі інструменти макро- та мікроаналізу, як порівняння показників економічного зростання, з’ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення циклічності міжнародного розвитку тощо.

Методи історичного і логічного – дають змогу вивчати історичні етапи розвитку конкретних форм міжнародних економічних відносин, визначити тенденції їхнього розвитку, передбачити можливі варіанти подальшого перебігу подій.

Економіко-математичні методи, – за допомогою яких визначаються кількісні показники, використовуються функціональні розрахунки.

Статистично-графічний метод – основа для порівняння кількісних показників.

Метод моделювання – особливо важливий для міжнародних економічних досліджень, оскільки тут не може широко застосовуватись експериментальний підхід. Моделювання набрало ваги з часу широкої реалізації комп’ютерного потенціалу. Моделювання базується на використанні попередніх методів і є важливим для прогнозування розвитку того чи іншого міжнародного явища.

Методологія міжнародної економіки використовує загальні мікро- і макроекономічні принципи у сфері економічних взаємовідносин між суверенними державами.

Перший принцип - це принцип відкритості економіки. Він означає, що між країнами існують економічні зв’язки, для яких немає перепон, а якщо вони і виникають, то дуже незначні і, крім того, керовані.

Другий принцип - принцип міжнародної мобільності (переміщення, рухливості) товарів та факторів виробництва. Тут важливо мати на увазі, що переміщення факторів виробництва може здійснюватись як безпосередньо, так і опосередковано (торгівля фінансовими засобами тощо).

До третього принципу слід віднести розуміння нормального стану міжнародної економіки як стану міжнародної рівноваги.

4. У теорії міжнародної економіки виділяють три складові: чиста теорія міжнародної торгівлі, теорія міжнародної торговельної політики та монетарна теорія міжнародної економіки.

1. Чиста теорія міжнародної торгівлі – вчення про міжнародний обмін національно вироблених товарів і послуг, яке досліджує реальні фактори та їх залучення в торгівлю, відносини міжнародного обміну та вигоду від міжнародної торгівлі.

2. Теорія міжнародної торговельної політики – вчення про національне та інтернаціональне регулювання відносин міжнародного обміну, яке базується на аналізі переважно суб’єктивних факторів, що є наслідком дії інститутів. Чиста теорія торгівлі, теорія торговельної політики і теорія переміщення факторів виробництва посідають центральне місце в міжнародній економіці. Цей блок, як правило, іменують мікроекономічною частиною міжнародної економіки.

3. Монетарна теорія міжнародної економіки – вчення про взаємозв’язок платіжного балансу країни і основних макроекономічних величин, що мають грошовий вимір. На відміну від перших двох складових теорії міжнародної економіки, вона не є їхнім продовженням і представляє другий блок міжнародної економіки, пов’язаний з функціонуванням міжнародних фінансів, з відкритістю національних економік та їхнім зближенням. Цю частину міжнародної економіки прийнято вважати макроекономічною.

Міжнародна мікроекономіка - це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням міждержавного руху товарів та факторів їхнього виробництва, тобто вивченням поведінки ринку окремого товару та його основних характеристик.

Міжнародна макроекономіка - це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням особливості взаємодії національних економік та світового господарства в цілому, особливостей їхнього функціонування та регулювання в умовах глобалізації фінансових ринків.

Міжнародна економіка проявляється у конкретних формах міжнародних економічних відносин, серед яких визначають 8 основних:

1) міжнародні валютні відносини;

2) міжнародні фінансово-кредитні відносини;

3) міжнародні виробничі відносини;

4) міжнародні науково-технічні відносини;

5) міжнародна торгівля товарами;

6) міжнародна торгівля послугами;

7) міжнародний рух робочої сили;

8) міжнародні транспортні відносини.

Всі форми міжнародних економічних відносин взаємопов’язані, взаємозалежні і створюють основу як для мікро-, так і для макрорівня міжнародної економіки.